Рішення № 4728219, 24.03.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2009 Справа № 12/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Шаян”, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 с. Шенборн Мукачівського району

про стягнення суми 21 084,35 грн. -основного боргу; 2 060,04 грн. -пені; 6 325,30 грн. -штрафу та 2 746,72 грн. -відсотків за користування коштами.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача -Нішкур Д.Ю., (представник за довіреністю від 11.01.2009 року)

Від відповідача - не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Шаян”, м. Ужгород до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 с. Шенборн Мукачівського району про стягнення суми 21 084,35 грн. -основного боргу; 2 060,04 грн. -пені; 6 325,30 грн. -штрафу та 2 746,72 грн. -відсотків за користування коштами.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та надав суду докази виконання ухвали суду від 12.03.2009 року, а саме -примірники ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.02.2009 року та про відкладення розгляду справи від 12.03.2009 року з оригіналами підпису відповідача на їх звороті про вручення копій вказаних ухвал.

Водночас, в підтвердження місця перебування відповідача, представник позивача надав суду відомості адресно -довідкового бюро УМВС про місце перебування, що співпадає з адресою вказаною в позовній заяві.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/15 від 24.03.2009 року

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу (Інформаційний лист ВГСУ від 18.03.2008 року № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні - завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 21 084,35 грн. -основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі -продажу ВП - 231/2008 від 26.08.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладними: № МО1586 та №МО1590 від 27.08.2008 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 549/1 від 08.12.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/15 від 24.03.2009 року

Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 2 060,04 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають стягненню.

Відтак, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. При оцінці правильності нарахування вимог в сумі 2 746,72 грн. судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 6 325,30 грн. нарахований відповідно до п. 5.2. укладеного договору. При оцінці обґрунтованості, правильності, правомірності та розумності вимог в цій частині позову судом з огляду на задоволення позовних вимог в частині нарахованої до стягнення пені, відсотків за користування коштами, незначній тривалості

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/15 від 24.03.2009 року

існування боргу, збитків кредитора, об'єктивних процесів фінансово -економічної ситуації в державі, ст.ст. 230 - 233 ГК України; ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст.551 ЦК України; п. 3 ст. 83 ГПК України -зменшує, як виняток, розмір стягуваного штрафу до 2 000 грн. тому в решті стягнення штрафу належить відмовити.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

суспільно -державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно -правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/15 від 24.03.2009 року

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Шаян” (м. Ужгород, вул. Перемоги, 145 А; код 32511049) суму 21 084,35 (двадцять одну тисячу вісімдесят чотири грн. 35 коп.) -основного боргу; 2 060,04 (дві тисячі шістдесят грн. 04 коп.) -пені; 2 000 (дві тисячі грн.) -штрафу; 2 746,72 (дві тисячі сімсот сорок шість грн. 72 коп.) - відсотків за користування коштами та 322,16 (триста двадцять дві грн. 16 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині позову про стягнення решти штрафу - відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.