Постанова № 47273276, 21.07.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року Справа № П/811/413/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Нагібіної Г.П. у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Трансфудсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП "Трансфудсервіс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням ухвал суду від 27.03.2015 р. про повернення заяви про уточнення позовних вимог та про роз'єднання позовних вимог (а.с.72-74), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 10.07.2013 року №211231503.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на те, що ПП "Трансфудсервіс" про проведення перевірки не повідомлялось, а тому права на проведення вказаної перевірки у посадових осіб не було. ПП "Трансфудсервіс" зазначає про те, що акт перевірки ПП "Трансфудсервіс" керівником підприємства не отримувався, а тому у податкового органу були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення рішення.

Відповідач заперечуючи проти позову надав суду заперечення, які обґрунтовані тим, що про проведення перевірки платника податків було повідомлено належним чином, а за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства при формуванні ПДВ, а тому винесено податкове повідомлення рішення є законним.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також додаткові письмові пояснення. Які обґрунтовані тим, що бухгалтер ПП "Трансфудсервіс" ОСОБА_1 навмисно замовчувала факт отримання будь-яких податкових запитів та рішень.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами та просив суд відмовити в задоволення позову.

Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Трансфудсервіс" (далі позивач) зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 26.11.2008 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрцаію ОСОБА_2 А00 №748270 (а.с.35-37).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 01.07.2013 р. №1302 проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.07.2013 р. №7/11-23-15-02/36200255 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, березень 2013 р. (далі - акт перевірки, а.с.22-30 т.1).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №211231502 від 10.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в сумі 20920 грн. за основним платежем та 5230 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6 т.1, далі оскаржуване рішення).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Оскаржуваним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в сумі 20920 грн. на підставі висновків, викладених в акті перевірки щодо заниження податкового зобовязання з ПДВ за жовтень 2012 р.-2763,05 грн., січень 2013 р.- 1106,36 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 р. 351,36 гнр., за грудень 2012 р. 1341,66 грн., за лютий 2013 р. 13571,13 грн., за березень 2013 р. 1786,82 грн.

Позивач, як на протиправність оскаржуваного рішення, зазначив, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення, відповідачем допущено процедуру його прийняття, з огляду на те, що ні про проведення перевірки, ні про її наслідки платник податків обізнаний не був.

Так, з огляду на свою позицію, позивач заявив клопотання про проведення почеркознавчої експертизи щодо підтвердження факту не отримання директором ПП "Трансфудсервіс" ОСОБА_3 ні наказу про проведення перевірки, ні повідомлення про проведення перевірки, а також акту проведення перевірки.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила суду, що на підприємстві протягом 2012 2013 р. бухгалтером працювала ОСОБА_4, яка здавала усю податкову звітність до податкових органів, зазначивши при цьому, що наказ, повідомлення та акт перевірки вона не підписувала.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила факт здачі податкової звітності до податкової інспекції, водночас заперечила факт отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки і акту перевірки.

Ухвалою суду від 30.03.2015 р. призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.96-97 т.1).

У висновку судової почеркознавчої експертизи від 16.06.2015 р. експертом зазначено про те, що рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_3 виконані ОСОБА_4 (а.с.106-109 т.1).

Отже, суд відхиляє доводи позивача про необізнаність про проведення перевірки та отримання її результатів платником податків, за безпідставністю.

Правомірність винесення наказу про проведення перевірки, згідно ухвали суду від 27.03.2015 р., не є предметом розгляду даної справи (а.с.72 т.1).

З урахуванням висновків експертизи, позивач отримав акт перевірки 08.07.2013 р. (а.с.30 т.1).

Згідно пункту 86.7 статті 86 Податкового Кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Оскаржуване податкове повідомлення рішення датоване 10.07.2013 р., тобто до спливу 5 днів для надання заперечень на акт перевірки. Проте, даний факт винесення жодним чином не спростовує висновків акту перевірки щодо встановлених порушень і не впливає на суму грошового зобовязання визначеного в оскаржуваного рішенні.

Більш того, позивач на надав суду доказів направлення відповідачу заперечень на акт перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та про відхилення доводів позову.

Водночас, суд зазначає наступне.

В абзаці пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» увагу суддів звернуто на те, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Отже, навіть відхилення доводів наведених позивачем в адміністративному позові, становить обовязок для суду перевірити оскаржуване рішення на відповідність вимог частини 3 статті 2 КАС України.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобовязання та завищення податкового кредиту.

Стосовно висновків про заниження податкового зобовязання з ПДВ за жовтень 2012 р. на суму 2763,05 грн., за січень 2013 р. на суму 1106,36 грн., суд зазначає наступне.

ПП "Трансфудсервіс" до податкових зобовязань за жовтень 2012 р. не задекларовано суму ПДВ в розмірі 2177,18 грн. по податковій накладній №136 від 28.10.12р., виписаної для ТОВ "Сталь" (35394737) та суму ПДВ в розмірі 585,87 грн. по податковій накладній №7 від 01.10.2012 р., виписаної для ПАТ "Креатив" (31146251).

ПП "Трансфудсервіс" до податкових зобовязань за січень 2013 р. не задекларовано суму ПДВ в розмірі 1106,36 грн. по податковій накладній №89 від 31.01.13р., виписаної для ТОВ "Сталь" (35394737).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Отже, податковим періодом в якому позивач зобовязаний був сформувати податкове зобовязання по виписаним податковим накладним це жовтень 2012 р. та січень 2013 р. відповідно.

Пунктом 201.10 Податкового Кодексу України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Позивач надав суду податкову накладну від 31.01.2013 р. №89, виписану для ТОВ "Сталь" на суму 6638,14 грн. в т.ч. ПДВ 1106,36 грн. (а.с.70 т.2), яка відсутня в реєстрі виданих податкових накладних за січень 2013 р. (а.с.75-82 т.2). Сума ПДВ та даній податковій накладній не задекларована в податковій декларації з ПДВ за січень 2013 р. (а.с.173 т.21).

Позивач надав суду податкову накладну від 28.10.2012 р. №136, виписану для ТОВ "Сталь" на суму 13000 грн. в т.ч. ПДВ 2166,67 грн. (а.с.4 т.2), яка відсутня в реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2012 р. (а.с.89-96 т.2).

Ухвалою суду від 09.07.2015 р. судом запропоновано позивачу надати докази на спростування висновків акту перевірки, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 р. з додатком 5, проте, позивач у супровідному листі зазначив про те, що додаток 5 на підприємстві не зберігся, при цьому надав лише податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 р. без додатку 5 (а.с.69 т.2).

Крім того, позивач надав суду податкову накладну від 01.10.2012 р. №7 виписану для ПАТ "Креатив" на суму 3515,20 грн. в т.ч. ПДВ 585,27 грн. (а.с.3 т.2), яка відсутня в реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2012 р. В даному реєстрі наявна податкова накладна на загальну суму 3515,20 грн. в т.ч. ПДВ 585,27 грн. виписана для ПАТ "Креатив" від 01.10.2012 р. з іншим №126 (а.с.89 зв.т.2).

Отже, в реєстрі виданих податкових накладних відсутні податкові накладні 01.10.2012 р. №7 та від 28.10.2012 р. №136, а позивач не надав суду письмові пояснення з приводу висновків акту перевірки про заниження податкового зобовязання та додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 р.

Так, позивач міг допустити помилку у зазначенні номеру податкової накладної замість №7 зазначивши №126 при реєстрації в реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2012 р., проте, відсутність додатку 5 (який позивач не надав суду) унеможливлює здійснити перевірку правильності формування податкового зобовязання за жовтень 2012 р., що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, позивач у позовній заяві жодним чином не спростовував висновки акту перевірки, не надано позивачем і письмових пояснень щодо висновків податкового органу про заниження податкового законодавства, які судом було запропоновано надати суду (ухвала суду від 09.07.2015 р.).

Враховуючи не надання позивачем документів, які є податковою звітністю, яку протягом трьох років позивач зобовязаний зберігати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки факт складання податкової накладної автоматично є підставою для формування податкового зобовязання.

Проте, суд зауважує, що в акті перевірки наявні арифметичні розбіжності в суму порушення податкового законодавства. Так, у пункті 4 "висновок" акту перевірки зазначено про заниження податкового зобовязання за жовтень 2012 р. в сумі 2763,05 грн. Водночас, сума заниження податкового зобовязання за жовтень 2012 р. складає 2752,54 грн. (585,87 + 2166,76). Даний обрахунок виник із помилковим зазначенням суми ПДВ по податковій накладній від 28.10.2012 р. №136 (на яку йде посилання в акті перевірки), яка виписана на суму ПДВ 2166,67 грн., але в акті перевірки зазначена сума ПДВ 2177,18 грн.

Оскільки арифметичний обрахунок відповідача призвів до завищення суми податкового зобовязання, нарахованого по оскаржуваному рішенню, тому суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення суми ПДВ в розмірі 10,51 грн.

Стосовно висновків про завищення податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

При перевірці правильності складання податкової звітності з ПДВ за листопад 2012 р. відповідачем встановлено не врахування при складанні податкової звітності розрахунку коригування №44 від 27.11.2012 р. виданого ОСОБА_5 (НОМЕР_1) до податкової накладної №20 від 15.11.2012 року на суму ПДВ 351,36 грн.

Суд погоджується з таким висновком, оскільки в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2012 р., зареєстрований розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.11.2012 р. №20 на суму 351,36 грн. (а.с.106 т.2) .

Водночас, сума ПДВ за даним контрагентом - ОСОБА_5 (НОМЕР_1) не відкоригована, а внесена до складу податкового кредиту за листопад 2012 р. у повному обсязі, що відображено у додатку 5 податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (а.с.214 т.1), а тому в цій частині позову належить відмовити.

При перевірці правильності складання податкової звітності з ПДВ за грудень 2012р. відповідачем встановлено, що до складу податкового кредиту включені податкові накладні № 501 від 20.12.2012 р. на суму ПДВ 500 грн., № 502 від 21.12.2012 р. на суму ПДВ 333,33 грн., №503 від 28.12.2012 р. на суму ПДВ 508,33 грн.. виписані контрагентом ОСОБА_6 (НОМЕР_2), при цьому податкові накладні відсутні.

Позивач надав суду копії податкових накладних (а.с.6-8 т.2), які зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2012 р. (а.с.118-119 т.2) та сума ПДВ по яких відображена у складі податкового кредиту, згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 р. (а.с.223 т.1).

Відповідно до абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, сума ПДВ в розмірі 1341,66 грн. в грудні 2012 р. позивачем сформовано правомірно, а тому в цій частині позов належить задовольнити.

При перевірці правильності відображення податкових даних у податковій звітності з ПДВ за лютий 2013р. відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на суму 13571,13 грн.

Так, до податкової звітності з ПДВ за лютий 2013р. відповідачем встановлено, що до складу податкового кредиту двічі включені податкові накладні № 135 від 28.01.2013 р. на суму ПДВ 3533,33 грн., виписаної ТОВ "Протектор"(33715205).

Суд погоджується з даним порушенням, оскільки податкова накладна від 28.01.2013 р. №135 на суму ПДВ 3533,33 грн. позивачем включена до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2013 р. (а.с.86 т.2) і до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. (а.с.228 т.1).

Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2013 р., сума ПДВ 3533,33 грн. включена до складу податкового кредиту (а.с.174 т.1).

Водночас, згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 р. сума ПДВ 3533,33 грн. другий раз включена до складу податкового кредиту (а.с.187 т.1).

Враховуючи, що податковий кредит може бути сформований за однією податковою накладною лише один раз, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідач зазначив, що до податкової звітності включена податкова накладна №5 від 28.02.2013 р. на суму ПДВ 7829,25 грн., виписана контрагентом ОСОБА_7 (НОМЕР_3), при цьому дана податкова накладна не надана на перевірку.

Так, позивач надав суду копію податкової накладної від 28.01.2013 р. №5 виписану ФОП ОСОБА_7 на суму ПДВ 7929,25 грн. (а.с.10 т.2), яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. (а.с.228 т.1). Сума ПДВ по цій накладній включена до складу податкового кредиту за лютий 2013 р. (а.с.187 т.1) і була надана податковому органу до перевірки (а.с.29 т.2).

Проаналізувавши дані документи, суд дійшов висновку, що позивач в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. помилково зазначив місяць виписки податкової накладної №5 не "01", а "02". Саме цю обставину, відповідач трактував, як відсутність податкової накладної виписану 28.02.2013 р.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки податкова накладна від 28.01.2013 р. №5 була включена до реєстру податкових накладних за лютий 2013 р. із помилковим зазначенням місяця складання такої накладної. Проте, дана накладну судом ідентифіковано за субєктом виписки, його податковим номером, сумою ПДВ та номером податкової накладної.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення норм податкового законодавства при формуванні ПДВ за лютий 2013 р. на суму 7829,25 грн., а тому оскаржуване рішення в цій частині належить скасуванню.

Відповідач зазначив, що до складу податкового кредиту за лютий 2013 р. включена податкова накладна №838 від 17.01.13р. на суму ПДВ 1272,55 грн. виписана контрагентом ТОВ "Торговий дім ойл ОСОБА_8" (36272859), при цьому дана податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2013 р.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки з огляду на таке.

Згідно абзацу 3 пункту 186.3 статті 186 Податкового Кодексу України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суд зазначає, що позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суму ПДВ визначену у податковій накладній №838 від 17.01.13р. протягом 365 днів, а тому формування податкового кредиту на підставі наведеної податкової накладної у лютому 2013 р. не суперечило нормі Податкового Кодексу України.

Так, податкова накладна №838 від 17.01.13р. зареєстрована в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2013 р. (а.с.84 т.1), але сума ПДВ по даній податковій накладній в розмірі 1272,55 грн. включена до складу податкового кредиту за лютий 2013 р. (а.с.187 т.1), що на думку суду не є порушенням податкового законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення ПДВ в сумі 1272,55 грн.

Відповідач зазначив, що до складу податкового кредиту за лютий 2013 р. включені суми ПДВ по податкових накладних:

- № 25 від 23.01.13р. на суму ПДВ 801,10 грн. виписана ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_1), при цьому дана податкова накладна включена до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 р. відповідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 р.;

- №20 від 21.01.13р. на суму ПДВ 134,94 грн. виписана ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_1), при цьому дана податкова накладна включена до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 р. відповідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 р.

Так, податкові накладні № 25 від 23.01.13р. на суму ПДВ 801,10 грн. та №20 від 21.01.13р. на суму ПДВ 134,94 грн. зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2013 р. (а.с.84-85 т.2) та суми ПДВ по даних податкових накладних позивачем віднесені до складу податкового кредиту за січень 2013 р. в сумі 936,04 грн. (801,04 + 134,94), що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2013 р. (а.с.174 т.1) .

Водночас, податкові накладні № 25 від 23.01.13р. на суму ПДВ 801,10 грн. та №20 від 21.01.13р. на суму ПДВ 134,94 грн. вдруге зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. (а.с.228 т.1) та суми ПДВ по них вдруге віднесені до складу податкового кредиту за лютий 2013 р., що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 р. (а.с.187 т.1).

За однією податковою накладної позивач має право лише один раз сформувати суму податкового кредиту, а оскільки судом підтверджено факт подвійного формування суми податкового кредиту по однім і тим же податковим накладним, тому в задоволенні позову в частині скасування оскаржуваного рішення в сумі 936,04 грн. належить відмовити.

При перевірці правильності складання податкової звітності з ПДВ за березень 2013р. відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту на 1786,82 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту за березень 2013 р. включено ПДВ по податковій накладній № 107 від 04.03.13р. в сумі 908 грн. видану ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_4), при цьому дана податкова накладна виписана 12.02.2013 р. та включена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р.

Так, позивач надав суду податкову накладну від 12.02.2013 р. №107 на суму ПДВ 908 грн., виписану ФОП ОСОБА_2 (а.с.15 т.1), яка згідно реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. не була в ньому зареєстрована (а.с.227-230 т.2) і не включена до складу податкового кредиту за лютий 2013 р.

Податкова накладна від 12.02.2013 р. №107 на суму ПДВ 908 грн., зареєстрована в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2013 р. (а.с.243 т.2), а тому згідно абзацу 3 пункту 186.3 статті 186 Податкового Кодексу України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин) позивач мав право сформувати податковий кредит у березні 2013 р. в сумі 908 грн. на підставі податкової накладної, виписаної у лютому 2013 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення частині визначення суми ПДВ в розмірі 908 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту за березень 2013 р. включено суму ПДВ по податковій накладній №106 від 04.03.13р. на суму ПДВ 470 грн. виданої ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_4), при цьому дана податкова накладна виписана 12.02.13р. та включена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013р.

Так, позивач надав суду податкову накладну від 12.02.2013 р. №106 на суму ПДВ 470 грн., виписану ФОП ОСОБА_2 (а.с.14 т.1), яка згідно реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р. не була в ньому зареєстрована (а.с.227-230 т.2) та сума ПДВ 470 грн. не включена до складу податкового кредиту за лютий 2013 р.

Податкова накладна від 12.02.2013 р. №106 на суму ПДВ 470 грн. зареєстрована в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2013 р. (а.с.243 т.2), а тому згідно абзацу 3 пункту 186.3 статті 186 Податкового Кодексу України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин) позивач також мав право сформувати податковий кредит у березні 2013 р. в сумі 470 грн. на підставі податкової накладної, виписаної у лютому 2013 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення частині визначення суми ПДВ в розмірі 470 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту за березень 2013 р. включено суму ПДВ по податковій накладних №7 від 04.03.13р. на суму ПДВ 243,88 грн. та №5 від 04.03.13р. на суму ПДВ 164,94 грн. виданих ФОП ОСОБА_9 (НОМЕР_1), при цьому дані податкові накладні включені двічі до складу податкового кредиту в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013р.

Так, згідно письмових пояснень представника позивача, вищезазначені податкові накладні до ПП "Трансфудсервіс" взагалі не надавались (а.с.69 т.2), водночас, зазначені податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2013 р. (а.с. 242 т.1).

Позивач на вимогу суду не надав додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2013 р. та письмові пояснення щодо порушення формування податкового кредиту за даний період, що унеможливлює перевірити формування податкового кредиту за даний період.

Оскільки позивач не надав доказів спростування висновків податкового органу щодо подвійного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по наведених податкових деклараціях, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення суми ПДВ в розмірі 408,82 грн.

Отже, підсумовуючи усе вищеописане, суд дійшов висновку часткове задоволення позову, з огляду на протиправність оскаржуваного рішенні в частині визначення грошового зобовязання в сумі 11832 грн. (10,51+1341,66+7829,25+1272,55+908+470).

Оскаружваним рішенням збільшено грошове зобовязання з ПДВ за основним платежем та нарахована на дану суму штрафу в розмірі 25%, враховуючи висновок суду про протиправність нарахування суми 11832 грн. за основним платежем, а тому оскаржуване рішення в частині визначення штрафу в розмірі 2958 грн. (11832 х 25%) також підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а тому податкове повідомлення рішення від 10.07.2013 року №211231503 в частині визначення грошового зобовязання в сумі 11832 грн. за основним платежем та 2958 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Проте, факт сплати судового збору чи то оплати експертизи повинен підтверджуватись оригіналом квитанції про сплати відповідної суми.

В матеріалах справи відсутній оригінал квитанції про оплату судової експертизи.

Крім того, судом відхилені доводи позивача саме з урахуванням висновків експертизи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що витрати на проведення експертизи не призвели до задоволення вимог позову, а отже є такими що не пов'язані з розглядом даної справи, оскільки під час судової експертизи були спростовані доводи самого позивача.

Відсутність оригіналу документу про оплату експертизи взагалі унеможливлює прийняти рішення про розподіл судових витрат в цій частині, а тому, такі витрати не підлягають поверненю з Державного бюджету України.

У відповідності до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги на суму 26150 грн. (20920 + 5230), а сума задоволених вимог складає 14790 грн. (11832 + 2958) це 56,56% від суми позову.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2015 р. (а.с.2 т.1).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з ПП «Трансфудсервіс» судового зборгу в розмірі 610,98 грн. (1827-(14790 х 1827/ 26150) 182,7)).

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов адміністративним позовом приватного підприємства "Трансфудсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 10.07.2013 року №211231503, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині 11832 грн. за основним платежом та 2958 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з приватного підприємства "Трансфудсервіс" (код ЄДРПОУ 36200255) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 610,98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_8