Постанова № 47271621, 12.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 року (10:35 год.) м. Київ№810/1740/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ФОЗЗІ-ФУД до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250002/2014/000300/2 від 27.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом згідно рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2014/000300/2 від 27.10.2014 є безпідставним, оскільки митним органом не було враховано подані додаткові документи, а підстави для здійснення коригування митної вартості товарів не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, оскільки відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, а сааме за ціною договору щодо товарів, що імпортуються та не застосовано процедури проведення консультацій перед застосуванням другорядних методів визначення митної вартості.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, здійснено, окрім інших, заходи щодо порівняння заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та перевірку наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, після проведення яких встановлено, що документи, подані до митного оформлення позивачем, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідач зазначає, що в довідках про транспортні витрати, що надані позивачем, відсутня інформація, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, не вказано вартість окремих складових транспортних витрат, таких як завантаження, розвантаження, а надана копія митної декларації країни відправлення не містить печатки відправника.

Крім того відповідач зазначає, що ним були проведені консультації щодо визначення вартості товару у формі витребування митним органом додаткових документів, а позивач в свою чергу не скористався своїм правом та не звернувся до митного органу з вимогою щодо проведення консультацій.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 32294926, місцезнаходження юридичної особи: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5) є юридичною особою, зареєстроване 02 грудня 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.03.2015 (а.с.12-13).

11 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (покупець) та WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (продавець), юридична особа, що діє згідно законодавства Китайської Народної Республіки, укладено контракт №022/14 (далі Контракт), предметом якого є купівля продукції під торговою маркою «Премія» в асортименті, кількості, по ціні у відповідності до Додатку №1, який є невідємною частиною даного контракту (а.с.15-21).

Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна товару установлюється в Інвойсах на кожну партію Товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркіровки, погрузки, витрат з митного оформлення вантажу в країні продавця.

Ціна товару може бути знижена за взаємною згодою сторін, що може бути підтверджено будь-яким із перерахованих документів, в яких буде вказано ціну на конкретну партію товару: інвойсом, специфікацією на товар, листом продавця, додатковою угодою (абзац 3 п. 2.1 Контракту).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Контракту валютою контракту є долари США та загальна вартість контракту складає 800000,00 доларів США.

Згідно з п. 3.1 Контракту з урахуванням положень всі ціни за цим контрактом, а також умови поставок розуміються на умовах FOB QINGDAO, Китай, відповідно до Incoterms 2010.

Пунктом 8.1 Контракту передбачено, що платежі за товар, що поставляється за цим контрактом, будуть здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця наступним чином:

-при перших двох поставках оплата 4% вартості партії товару здійснюється на основі проформи інвойсу та 96% вартості партії товару здійснюється по отриманню факсової копії коносамента за умови надання повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 Контракту;

-при подальших поставках 100% оплата буде здійснюватись по отриманню факсової копії коносаменту за умови надання повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 Контракту;

Згідно п. 10 Контракту сторони домовилися, що всі спори та розбіжності, які можуть виникати із цього контракту або у звязку з ним, можуть вирішуватися шляхом перемовин. Усі розбіжності, що виникають або повязані з цією угодо, підлягають остаточному врегулюванню Міжнародним комерційним арбітражним судом при «Торгово-промисловій палаті» України.

При виконанні даного Контракту та при розгляді спорів, які можуть виникнути у звязку з Контрактом, Контракт регулюється та трактується виходячи з положень матеріального права України (п. 10.2 контракту).

Отримавши придбаний за названим контрактом товар, позивачем 24.10.2014 для його декларування подано до митного посту «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію №100250002/2014/069893 на товар: силікагелевий гігієнічний наповнювач для котячих туалетів, не відходи, не містить озоноруйнівних речовин, у первинних упаковках: Арт.(466218) вагою 1,6 кг. 15520 шт., торгівельна марка: Премія, виробник WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO. LTD, країна виробництва СN.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною контракту), в розмірі 230860,08 грн. (а.с.24-25).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у митній декларації та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011), зокрема, до митної декларації було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (код 1701); міжнародні автомобільні накладні (CМR) (код 2730); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (код 3007); коносамент (код 2761); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); пакувальні листи (код 3141); страхові поліси (код 3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням повязаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104); договір (контракт) на перевезення (код 4301); сертифікат про походження товару (код 7001); інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару (код 5503); інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (код 5502); резервна позиція (код 5511). Крім того, до цього позивачем було подано попередню митну декларацію.

Судом встановлено, що митним органом декларанту позивача було надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а для підтвердження витрат на транспортування декларанту необхідно подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (а.с.26).

Листом від 27.10.2014 № 14-317 декларантом позивача подано до митного органу додаткові документи для підтвердження вартості за митною декларацією №100250002/2014/069893 від 24.10.2014, а саме: прайс-лист б/н від 01.07.2014; комерційну пропозицію №01/07/2014 від 01.07.2014; платіжне доручення в іноземній валюті №954 від 19.08.2014; платіжне доручення в іноземній валюті №1236 від 18.08.2014; виписку по особовому рахунку від 19.09.2014 та зазначено, що інших додаткових документів на даний час надати немає можливості (а.с.34).

За результатом перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2, яким було скориговано митну вартість поставленого товару (силікагелевий гігієнічний наповнювач для котячих туалетів, не відходи, не містить озоноруйнівних речовин, у первинних упаковках: Арт. (466218) вагою 1,6 кг. 15520 шт., торгівельна марка: Премія, виробник WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO. LTD, країна виробництва СN), на 31407,43 грн., а саме з 230860,08 грн. на 199182,65 грн. (а.с.22-23).

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються за наступних підстав:

-у звязку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально);

-надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності);

-у наданих основних та додаткових документах містяться неточності: в платіжному дорученні від 19.08.2014 № 954 не зазначено дату інвойсу, згідно пункту 8 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2013 оплата здійснюється по формі інвойсу, в платіжному дорученні зазначено номер інвойсу, що не відповідає поданому;

-документи, які підтверджують числові значення складової митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, не містить всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості;

-відсутня така складова митної вартості як вартість робіт, повязаних із пакуванням та не виконується умова наявності всіх складових митної вартості товару.

В рішенні від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 посадовою особою митного органу в обґрунтування коригування митної вартості задекларованих товарів зазначено митну декларацію №100260001/2014/143994 від 29.09.2017 (фактично було використано митну декларацію №100260001/2014/143994 від 29.09.2014) та №100260001/2014/143428 від 15.09.2014 з цінової бази даних.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів видана Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2014/00387 від 28.10.2014 (а.с.74-75).

У зв'язку з відмовою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у митному оформленні, позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення товару за митною декларацією №100250002/2014/069893 від 24.10.2014 шляхом подання нової митної декларацій №100250002/2014/070024 від 28.10.2014 (а.с.32-33).

Київською міською митницею ДФС розглянуто заяву позивача від 19.12.2014 № УРБ 10/14-6016 (а.с.99-100) (вхід. КММ ДФС від 30.12.2014 №1303/6) щодо визнання заявленої декларантом митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2014 № 100250002/2014/000300/2 та надано відповідь листом віл 06.01.2015 №47/10/26-70-61-05, яким відмовлено у задоволенні вказаної заяви позивача (а.с.119-120).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі Митний кодекс України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час оформлення митної вартості товару за митною декларацією №100250002/2014/069893 від 24.10.2014 були надані документи згідно переліку, зазначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, на вимогу митного органу декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а для підтвердження витрат на транспортування - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Водночас, суд вказує, що виходячи з наведених правових норм Митного кодексу України законодавець визначив підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу, а саме: якщо документи, які надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Закріплений в частині третій ст. 53 Митного кодексу України перелік умов, за яких можуть бути витребувані від декларанта додаткові документи, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, а зазначення в дужках звороту «за наявності» вказує на уточнення переліку таких підстав. Аналізуючи зазначену правову норму, суд доходить висновку, що декларант звільняється від обовязку надавати зазначені в цій частині документи у разі їх відсутності, оскільки виникненню такого обовязку кореспондує наявність у декларанта вказаних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Фоззі-Фуд» були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення митної вартості. Надані відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню.

Дослідуючи обґрунтованість сумнівів митного органу та причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів під час оформлення митної вартості товару за митною декларацією №100250002/2014/069893 від 24.10.2014 суд зазначає наступне.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 слідує, що відповідач не погодився із застосуванням підприємством методу визначення митної вартості за ціною договору за наступних підстав:

-у звязку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально);

-надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності);

-у наданих основних та додаткових документах містяться неточності: в платіжному дорученні від 19.08.2014 № 954 не зазначено дату інвойсу, згідно пункту 8 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2013 оплата здійснюється по формі інвойсу, в платіжному дорученні зазначено номер інвойсу, що не відповідає поданому.

-документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, не містить всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості;

-відсутня така складова митної вартості як вартість робіт, повязаних із пакуванням та не виконується умова наявності всіх складових митної вартості товару.

Слід зазначити, що загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необовязково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не повязані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Суд вважає безпідставними аргументи відповідача про те, що документи, які надані позивачем, не підтверджують складові митної вартості товару, оскільки вказаний висновок спростовується переліком тих документів, який був наданий декларантом при оформленні митної декларації №100250002/2014/069893 від 24.10.2014.

Так, в графі 33 рішення про коригування митної вартості від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 зазначено, що у наданих основних та додаткових документах містяться неточності: в платіжному дорученні від 19.08.2014 № 954 не зазначено дату інвойсу, згідно пункту 8 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2013 оплата здійснюється по формі інвойсу, в платіжному дорученні зазначено номер інвойсу, що не відповідає поданому.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову зазначає, що оплата платіжними дорученнями № 954, № 1236 відбулася 19.08.2014 та 18.09.2014 відповідно, що не відповідає строкам оплати згідно п. 8 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2013. В платіжному дорученні № 954 від 19.08.2014 йде посилання на проформу інвойс від 11.07.2014 № 2014А, яка до митного оформлення не надавалась.

Суд зазначає, що позивачем згідно вимог п. 8.1 Контракту №022/14 від 11.07.2014 було здійснено передплату у розмірі 615,21 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №954 від 19.08.2014, в графі «призначення переказу коштів» якого зазначено: попередня оплата за товари згідно контракту № 022/14 від 11.07.2014 за проформою інвойсом: inv2014Fozzy 01 (а.с.37). З наявного в матеріалах справи інвойсу вбачається, що він датований 05.09.2014 та має номер: 2014Fozzy 01 (а.с.27).

Таким чином, позивачем у вищевказаному платіжному дорученні зазначено реквізити контракту, зокрема, його номер та дата, та номер інвойсу, за яким здійснюється оплата, що є достатнім для ідентифікації даного платіжного доручення з відповідною поставкою оцінюваних товарів, а посилання відповідача на зовнішньоекономічний контракт від 20.11.2013 та проформу інвойсу №2014А від 11.07.2014 як неточності в платіжному дорученні є безпідставними, оскільки контракт датований 11.07.2014, а не 20.11.2013, а реквізити №2014А від 11.07.2014 є відповідно номером та датою інвойсу, а не контракту.

З приводу відсутності такої складової митної вартості як вартість робіт, повязаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно пункту 2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в інвойсах на кожну поставку товару та включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочне пакування, маркування, навантажування, витрати на митне оформлення вантажу в країні продавця.

Таким чином вартість робіт, повязаних з пакуванням, було включено до ціни товару, а тому такі витрати не повинні додатково додаватись до контрактної вартості для включення у митну вартість та не являють собою окремі складові митної вартості.

За таких обставин посилання відповідача в графі 33 рішення про коригування митної вартості від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 про відсутність такої складової митної вартості як вартість робіт, повязаних із пакуванням, є необґрунтованими.

В письмових запереченнях відповідача зазначено, що в довідках про транспортні витрати відсутня інформація, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, не вказано вартість окремих складових транспортних витрат, таких як завантаження, розвантаження, також йдеться посилання на Договір від 19.04.2011 № 378 та замовлення №14-317, який до митного оформлення не надавався, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно п.6 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно ч.11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Відповідно до Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) розрахунок ціни (калькуляцію).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем було надано відповідачу транспортні перевізні документи (коносамент та договір(контракт) на перевезення) та документи, що підтверджують вартість перевезення (довідки про вартість перевезення від виконавців транспортних послуг), а тому посилання відповідача про відсутність складових вартості окремих транспортних витрат, таких як завантаження, розвантаження, є безпідставними.

В запереченнях до позову відповідач зазначає, що до митного оформлення надано страховий поліс компанії «Граве Україна» з посиланням на договір страхування від 15.07.2014 № 101014611 та замовлення № 14-317, які не були додані до митного оформлення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно статті 18 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином позивачем для підтвердження митної вартості товару подано страховий поліс №2578 від 15.09.2014, що є належним доказом укладення договору страхування та підтвердженням митної вартості товарів, тому вимоги відповідача щодо надання договору страхування від 15.07.2014 № 101014611 та замовлення № 14-317 для підтвердження митної вартості товарів є безпідставними.

Неправомірним також вважає суд й посилання відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення не містить печатки відправника.

Згідно з п.7 ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) копію митної декларації країни відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Митного кодексу України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 334 Митного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

Суд зазначає, що пункт 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» визначає, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Державною митною службою України в своєму листі від 29.09.2009 №б/н до ОСОБА_1 підприємців при Кабінеті Міністрів України «Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 N 767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», зазначено, що про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20.08.09 № 3111/16-230-1791).

За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною проінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів ЄС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України):

по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації;

по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються;

по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт.

Зі змісту цього листа Державної митної служби України від 29.09.2009 №б/н вбачається, що Європейська Комісія ще листом від 27.03.2008 наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр.

Крім того відповідно до п.5 ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, чого здійснено не було.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в письмових поясненнях до позову, всі експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування, а тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.

При цьому, відповідно до вимог п. 7.1 Контракту № 022/14 від 11.07.2014 продавець зобовязаний письмово підтвердити факт поставки по факсу/електронній пошті покупця в день поставки, тому документи на підтвердження факту поставки отримані позивачем в електронній формі.

Не містить будь-яких застережень щодо оформлення копії митної декларації країни відправлення й ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, пунктом 7 якої передбачено обовязок декларанта за відповідних умов надати додатковий документ копію митної декларації країни відправлення.

За таких обставин з огляду на можливість надавати необхідні для здійснення митного контролю відомості в усній, письмовій та/або електронній формі, відповідно до ч. 2 ст. 334 МК України та враховуючи відсутність будь-яких встановлених застережень щодо форми копії такої декларації, суд доходить висновку щодо необґрунтованості вищенаведених висновків відповідача в частині форми наданої копії декларації країни відправлення.

Також Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не доведено суду належними доказами доводи того, що застосування основного методу (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) визначення митної вартості було неможливим, а застосування послідовно другорядного методу (резервного) є обґрунтованим та таким, що належить у даному випадку застосовувати.

З наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, у звязку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарі від 27.10.2014 № 100250002/2014/000300/2 зазначає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у звязку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними товарами), які подано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у звязку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем; метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у звязку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість, а тому застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Як вже було зазначено, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

Тобто, у разі незгоди Митниці з ціною імпортованого товару остання відповідно до вимог Митного кодексу України зобовязана була провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсною картки відмови та скасування рішення про визначення митної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Фоззі-Фуд» були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення. Надані відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню.

Крім того, посилання в оскаржуваному рішенні на прийняті відповідачем до уваги митні декларації №100260001/2014/143428 від 15.09.2014 та №100260001/2014/143994 від 29.09.2014 з цінової бази суд відхиляє, оскільки опис товарів відповідно до зазначених декларацій не співпадає з описом товару, що був заявлений позивачем у декларації №100250002/2014/069893 від 24.10.2014.

Так, митна декларація №100260001/2014/143428 від 15.09.2014 стосується такого товару, як оксид магнію каустична кальційована для виготовлення вогнетривких цеглин та як добавка до комбікорму; хімічна речовина (діоксин кремнію) силікагель КСМГ у вигляді дрібних зернят або шароподібні (використовується в промисловості для очистки технічних олив), країна виробництва КНР (а.с.123-124).

А в митній декларації №100260001/2014/143994 від 29.09.2014 вказаний товар: сульфат міді, голубі кристали, використовується як компонент у хромуванні деталей; хімічна речовина (діоксин кремнію) силікагель КСМГ (використовується в промисловості для очистки технічних олив), виробник КНР; персульфат калію, використовується в якості ініціатору у процесах полімеризації в аналітичній хімії; тетроборат натрію, білий кристалічний порошок, використовується у виробництві глазурі та миючих засобів (а.с.121-122).

В той же час у поданій позивачем митній декларації № 100250002/2014/069893 від 24.10.2014 товар описаний як: силікагелевий гігієнічний наповнювач для котячих туалетів.

За таких обставин, відповідачем неправомірно взято за основу митні декларації №100260001/2014/143428 від 15.09.2014 та №100260001/2014/143994 від 29.09.2014 при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки опис відповідних товарів, що були зазначені у вказаних деклараціях не співпадає із описом товару, імпортованого позивачем.

При цьому суд зазначає, що відомості з інформаційних баз даних Київської міжрегіональної митниці Мiндоходiв, правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 по справі № К/800/39236/14 (Реєстраційний номер судового рішення згідно Єдиного державного реєстру судових рішень № 40927683).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних Міндоходів не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митною декларацією від 24.10.2014 №100250002/2014/069893, у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Також Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не доведено суду належними доказами доводи того, що застосування основного методу (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) визначення митної вартості було неможливим, а застосування резервного методу є обґрунтованим та таким, що належить у даному випадку застосовувати.

З наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Не знайшли свого підтвердження й доводи щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у звязку з чим зазначене рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2014 №100250002/2014/000300/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською міжрегіональною митницею Міндоходів рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин.

Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_1 України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані субєкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для зясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час його прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2812272 від 06.04.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості №100250002/2014/000300/2 від 27.10.2014.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, ідентифікаційний код 32294926) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.