Постанова № 47268651, 27.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р. Справа № 804/4770/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільчень» до Державної податкової інспекції в Амур Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кільчень» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2015 р., винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кільчень» № 3724/04-61-22-01/13441792 від 15.12.2014 р.

В обґрунтування позову зазначено, що Акт перевірки від 15.12.2014 р. за №3724/04-61-22-01/13441792 було складено з грубими порушеннями вимог податкового законодавства, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення №0000142201 від 20.01.2015 р. є незаконним і підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 26.11.2014р. № НОМЕР_2 в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області старшим державним ревізор - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Кільчень» (код за ЄДРПОУ. 13441792) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за період грудень 2011 року - жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 3724/04-61-22-01/13441792 від 15.12.2014 р. (далі Акт перевірки) та встановлено порушення ТОВ «КІЛЬЧЕНЬ» пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 розділу XIII Податкового кодексу, що призвело до заниження розміру податкового зобовязання по орендній платі за землю в розмірі 962253,58 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року за № НОМЕР_1 яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1202816,98 грн., з яких за основним платежем - 962253, 58 грн. та за штрафними санкціями - 240563,40 грн.

Не погодившись з викладеними в Акті перевірки висновками та винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач подав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу, яка була отримана Головним управлінням 26.01.2015 р. Однак, відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 20.03.2015 р. податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 року за № НОМЕР_1 залишено без змін, скаргу ТОВ «КІЛЬЧЕНЬ» - без задоволення.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним взаємовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 9 Податкового Кодексу України визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю».

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктами 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

12.05.2003 р. між Дніпропетровською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки державної власності (далі - Договір), відповідно до якого позивачеві, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 р. за № 94/7, строком на 15 років було надано в платне користування земельну ділянку загальною площею 0,9262 га. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Камінського, 2, яка розташована в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Згідно з п.1.1 Договору, орендодавець (міська рада) передає, а орендар (Позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по Донецькому шосе в районі Кайдацького мосту, площею 0,9262 га і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером; 1210100000:01:502:0007.

Відповідно до п.3.1 договору вказано, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 615 343,20 грн. (шістсот пятнадцять тисяч триста сорок три грн., 20 коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розмір орендної плати за користування земельних ділянок встановлюється саме в договорах оренди, які є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України. Згідно ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Як зазначено в акті перевірки, з 01.01.2011 року питання щодо визначення розмір орендної плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Водночас пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначається, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства». Вказаним рішенням встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України встановлено розмір орендної плати, який не може бути меншим ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем орендної плати за користування земельними ділянками за 2011 рік у розмірі 27496,22 грн., за 2012 р. та 2013 р. по 329954,69 грн. та за січень-жовтень 2014 року у розмірі 274962,22 грн.

Проте вказані висновки суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовим, а отже йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень (в даному випадку податковий орган), який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов вимогам чинного законодавства України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином суд зазначає, що зміна розміру орендної плати згідно вимог Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.

Вказані правова позиція також відображена в рішенні Верховного Суду України від 24.06.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вже було зазначено судом вище, договори оренди землі укладені до набрання чинності Податкового кодексу України, доказів того, що до них вносились зміни які стосуються визначення розміру орендної плати за землю до суду не надано, як і не надано доказів наявності судових рішень про внесення змін до вказаних договорів.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем неправомірно донараховано позивачеві грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, а тому податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2015 р. є таким, що підлягає скасуванню.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В розрізі вказаних норм суд встановив, що спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та додатково визнає протиправним податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2015 р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільчень» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.01.2015 р., винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кільчень» № 3724/04-61-22-01/13441792 від 15.12.2014 р.

Присудити Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільчень» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 01.06.2015 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 01.06.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5