Рішення № 47267236, 27.05.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9105/14-ц

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарі - Подплетнікова В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медіа група» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача, ОСОБА_1, на підставі довіреності, ОСОБА_5, звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_4. та ТОВ «Українська медіа група» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. у мережі Інтернет на сайті видання «Комсомольська правда в Україні», що має доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1, за посиланням на: ІНФОРМАЦІЯ_2, розміщено статтю під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», автором якої є кореспондент відділу політики, ОСОБА_2, у якій поширено інформацію про позивача наступного змісту: «Кулаки скрестили два народных депутата: бывший завглавы Администрации президента ОСОБА_6 и ОСОБА_7. ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале. Сам подошел и сам получил, - написал об инциденте в «Фейсбук» народный депутат ОСОБА_4». « Вообще, ОСОБА_7 повел себя как... ОСОБА_16. Вчера не поддержали его законопроект о валютных заемщиках, а законопроект ОСОБА_10. ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8 и теперь бешеные адепты ОСОБА_7 угрожают семье ОСОБА_10. Гнидный поступок, - назвал причини случившегося ОСОБА_4».

«В кулуарах Верховной Ради поговаривают, что ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5. відповідач, ОСОБА_4., на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3 оприлюднив повідомлення, наступного змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав».

Доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_4, за повідомленням адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегменту мережі Інтернет - ТОВ «Інтернет Інвест, зареєстроване за відповідачем, ТОВ «Українська медіа група», який відповідно є поширювачем недостовірної інформації про позивача.

Поширенням наведеної інформації порушено право позивача на повагу до честі та гідності, а також недоторканості його ділової репутації, які охороняються Конституцією та законами України.

Розміщена інформація, що не відповідає дійсності, містить відомості про вчинення позивачем протиправних дій, яких він не вчиняв, і про публічне застосування до нього насильства з боку ОСОБА_6, що принижуює честь, гідність та ділову репутацію, та посилюється її поширенням серед необмеженого кола осіб.

Представник просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача поширену інформацію:

- ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. на сайті видання «Комсомольська правда в Україні» відповідачами, ТОВ « Українська медіа група», ПрАТ «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в статті під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале»; «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8»; «… ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7»;

- ІНФОРМАЦІЯ_5. відповідачем, ОСОБА_4, на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: « ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі».

Зобов»язати відповідачів, ТОВ « Українська медіа група», ПрАТ «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_4., опублікувати спростування недостовірної інформації в строк не пізніше одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили, шляхом:

- розміщення на сайті видання «Комсомольська правда в Україні», що має доменне ім»я ІНФОРМАЦІЯ_34, в розділі - «Політика» повідомлення про ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення про спростування вказаної недостовірної інформації, яке має бути набрано тим самим шрифтом, що і спростовувана інформація;

- оприлюднення на сайті видання «Комсомольська правда в Україні», що має доменне ім»я ІНФОРМАЦІЯ_34, в розділі - «Політика» тексту спростування, яке має бути набрано тим самим шрифтом, що і спростовувана інформація, наступного змісту: «Спростування. Не відповідає дійсності інформація, поширена щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6 на сайті видання «Косомольська правда в Україні» в статті під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале»; «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8»; «… ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7».

Зобов»язати відповідача, ОСОБА_4., опублікувати спростування недостовірної інформації у строк не пізніше одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили, шляхом оприлюднення на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3 тексту спростування, яке має бути набрано тим самим шрифтом, що і спростовувана інформація, наступного змісту: « Спростування. Не відповідає дійсності інформація про те, що «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі», поширена мною в мережі Фейсбук на моїй сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_5.».

Відповідачі, ПрАТ « Комсомольська правда - Україна» та ОСОБА_2, надали письмові заперечення, позовні вимоги не визнають з тих підстав, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, була процитована з посиланням на першоджерело, а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале. Сам подошел и сам получил, - написал об инциденте в «Фейсбук» народний депутат ОСОБА_4»; «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8 и теперь бешеные адепты ОСОБА_7 угрожают семье ОСОБА_10. Гнидный поступок, - назвал причини случившегося ОСОБА_4».

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» ні редакція, ні журналіст не несуть відповідальності за публікацію наведених відомостей, які є дослівним відтворенням повідомлення ОСОБА_4. в соціальній мережі Фейсбук.

Інформація - «… ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_1», - також наведена, виходячи з інформації, опублікованої на сторінці Фейсбук ОСОБА_4., крім того є оціночним судженням.

Відповідно до національного законодавства, зокрема: ст. 30 Закону України «Про інформацію», та сталої практики Європейського суду з прав людини (справа «Лінгенс проти Австрії»), оціночне судження не тягне за собою відповідальності, не може бути достовірними чи недостовірними, і витлумачене як таке, що містить фактичні дані, зокрема з огляду на характер мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), оскільки є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно - наслідкового зв'язку між зазначеними джерелами інформації, будь-яким шляхом неможливо оцінити правдивість чи правильність цього висновку, тому й не підлягає спростуванню,

При розміщенні в Інтернеті на сайті редакції спірної публікації були витримані всі норми закону про цитування посиланням на першоджерело, та лише висловлено одну з версій того, що відбулося словом - «якобы». Тобто у даному випадку йде мова про оціночне судження.

Поряд з цим, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач не зазначив, чому вважає наведену інформацію недостовірною, про які протиправні вчинки в ній містяться відомості, та як то пов»язується з приниження його честі та гідності, стверджуючи, що факт застосування фізичної сили вже принижує будь-яку людину, не веде мову про себе особисто, власні переживання фізичних чи душевних страждань, не враховуючи, що приниження є суб'єктивним, індивідуальним поняттям.

Крім того, надає власну інтерпретацію викладеній у статті інформації, а саме, що «повідомлення про публічне застосування насильства з боку пана ОСОБА_6 також має па меті принизити його честь, гідність та ділову репутацію, про що не йшлося в самій статті, не посилається на будь-які докази в підтвердження своїх висновків.

Позивач не заперечив самі факти, викладені в статті, тобто те, що події мали місце, і не зрозуміло чому наполягає на тому, що наведена інформація є недостовірною, не надав обґрунтувань, в чому полягає недостовірність наведеної інформації.

Відтак, не довів недостовірність спірної інформації, не надав доказів, пояснень та обґрунтувань того, що мало місце приниження його честі, гідності та ділової репутації, не підтвердив причинно - наслідкового зв'язку між поширенням про нього спірної інформації та порушенням такими діями його немайнових прав, тобто юридичного складу правопорушення.

Позивач у межах держави є відомою людиною, публічною особою, політичним діячем, тому інформація щодо нього є соціально важливою та значимою, висвітлення та доведення до суспільства такої інформації є однією з головних функцій засобів масової інформації.

Пленум Верховного суду України у п. 21 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у контексті зі ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, дотримується такої позиції, що межі допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Представник відповідача, ТОВ «Українська медіа група», позовні вимоги не визнав, вважає необґрунтованими, у письмових запереченнях зазначив, що доменне ім'я кр.uа дійно зареєстроване за цим товариством, проте воно не являється поширювачем недостовірної інформації про позивача та належним відповідачем в справі.

Відповідно до умов договору про надання послуг з використання доменного імені від 10.03.2014 р., укладеного між ТОВ «Українська медіа група» (виконавець) та ПрАТ «Комсомольська правда - Україна» (споживачем), споживачу надаються послуги з використання доменного імені шляхом надання паролів, логінів, кодів доступу для адміністрування веб-сайту та наповнення його інформацією відповідно до програмних цілей, зазначених в свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Комсомольська правда - Україна ( п. 2.1. договору).

Пунктом 3.3.6. договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно нести відповідальність за зміст розміщеної на веб-сайті під доменним ім'ям кр.иа інформації, у випадку пред'явлення претензій та/або позовів щодо змісту розміщеної на веб-сайті під доменним ім'ям кр.иа інформації, а також її розповсюдження - зобов'язується самостійно врегулювати їх.

Пунктами 5.4., 5.6. договору визначено, що виконавець не несе відповідальність за зміст інформації споживача, що розміщується ним на веб-сайті по доменному імені виконавця.

Виконавець не несе відповідальність за можливі порушення права інтелектуальної власності та/або норм законодавства України, що пов'язані з фактом розміщення споживачем в мережі Інтернет матеріалів, файлів, реклами тощо на веб-сайті по доменному імені виконавця.

Позивач особисто у позовній заяві зазначив, що за даними сайту кр.uа авторські права на матеріали, розміщені на зазначеному веб-ресурсі, належать відповідачу, ПрАТ «Комсомольська правда - Україна».

У судовому засіданні представник позивача на підставі довіреності, ОСОБА_5, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з наведених у заяві підстав, просить задовольнити.

Представники відповідача, ПрАТ « Комсомольська правда - Україна», позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях, у задоволенні просять відмовити

Відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях, у задоволенні просить відмовити, справу розглянути за її відсутності.

Відповідач, ОСОБА_4., з позовом ознайомлений, заперечень не надав, його представник на підставі довіреності, ОСОБА_15, у судове засідання поторно не з»явилась, причини неявки не повідомила, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача, ТОВ «Українстка медіа група» у судове засідання повторно не з»явився, причини неявки не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною ч. 1 ст. 34 Конституцій України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст. 68 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд ураховує, що при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст. 15 ЦК ).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 16 ЦК ).

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1 роз»яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема: поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку … .

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст. 269 ЦК України спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Як передбачено ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 передбачено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Як передбачено ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до положень ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Відтак, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним, і невикористання права вимагати від засобу масової інформації спростування такої інформації з подальшим правом на оскарження відмови у спростуванні або порушення порядку (способу) спростування не перешкоджає судовому захисту особи.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. у мережі Інтернет на сайті видання «Комсомольская правда в Україні», що має доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1, за посиланням на: ІНФОРМАЦІЯ_2, розміщено статтю під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», автором якої є кореспондент відділу політики, ОСОБА_2 (відповідач, ОСОБА_2), у якій поширено інформацію про позивача наступного змісту: «Кулаки скрестили два народных депутата: бывший завглавы Администрации президента ОСОБА_6 и ОСОБА_7. ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале. Сам подошел и сам получил, - написал об инциденте в «Фейсбук» народный депутат ОСОБА_4. Вообще, ОСОБА_7 повел себя как... ОСОБА_16. Вчера не поддержали его законопроект о валютных заемщиках, а законопроект ОСОБА_10. ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8 и теперь бешеные адепты ОСОБА_7 угрожают семье ОСОБА_10. Гнидный поступок, - назвал причини случившегося ОСОБА_4. В кулуарах Верховной Ради поговаривают, что ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7», що підтверджується актом фіксації та огляду електронного документа від 28.07.2014 р., роздруківкою статті під назвою «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», скріншотами сторінки сайту, де розміщена стаття, початку статті та з вихідними даними, не заперечується відповідачами ( а. с. 7 - 19).

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5. відповідач, ОСОБА_4., на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3 оприлюднив повідомлення, наступного змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав», що підтверджується актом фіксації та огляду електрпонного документа від 28.07.2014 р. та скріншотом сторінки сайту, де розміщене зазначене повідомлення ( а. с. 20, 21).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 перендбачено, що при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширення відповідачами наведеної інформації, що не відповідає дійсності, за переконанням позивача, порушуне гарантоване Конституцією та законами України його право на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації.

Зокрема, негативною та недостовірною, на думку позивача, є інформація, викладена в повідомленні на сторінці в мережі Фейсбук наступну змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав», а також у статті в мережі Інтернет під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», на сайті видання «Комсомольська правда в Україні», а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале», «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8», «… ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7».

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Як убачається зі змісту оспорюваної статті, певні наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями, думками та переконаннями їх автора, які необхідно розмежувати від поширених нею фактичних даних відносно позивача, що є недостовірними і підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» є також джерелом права.

Європейський суд з прав людини і основоположних свобод в своєму рішення (Справа «Лігенс проти Австрії» 08.07.1986 р.), в контексті ст. 10 Конвенції, визначив, що межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів щодо значно ширших меж допустимої критики позивача як відомої в державі людини, політика з огляду на правову позицію, висловлену в п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. №1 , у контексті зі ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, оскільки перш за все спірні висловлювання містять твердження про факти.

Як убачається з повідомлення, викладена відповідачем, ОСОБА_4, інформація на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3, наступного змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав», а також окремих абзаців (фрагментів) статті, розміщеної в мережі Інтернет на сайті видання «Комсомольская правда в Україні», що має доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1, під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», зокрема: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале», «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8», інформацію, що міститься в них, не можна розцінювати як гостру критичну оцінку діяльності позивача, чи/або авторський аналіз відомостей щодо нього, оскільки інформація подана в формі фактичних тверджень (даних), і не можуть кваліфікуватись як оціночні судження, в тому числі з огляду на використання мовних оборотів, застосованих у цих публікаціях.

Позивач зазначав, що у наведених повідомленні та статті викладена негативна інформація, яка не відповідає дійсності, містить відомості про вчинення протиправних дій, яких він не вчиняв, та про публічне застосування щодо нього насильства з боку ОСОБА_6, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію, посилюється поширенням такої інформації серед необмеженого кола осіб.

Відповідачі, ПрАТ « Комсомольська правда - Україна» та ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, не заперечили факт поширення інформації за змістом оспорюваної статті, розміщеної на сайті редакції в мережі Інтернет, посилаються на ті обставини, що ними були витримані всі норми закону про цитування з посиланням на першоджерело, і що висвітлена інформація є ні що інше як оціночне судження, що містить лише висловлення однієї з версій того, що відбулося словом - «якобы», відповідає законодавству.

Відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Проте, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. у мережі Інтернет на сайті видання «Комсомольская правда в Україні» стаття під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7» , а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале», «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес Князевича…»не є дослівним відтворенням повідомлення, поширеного ІНФОРМАЦІЯ_5. відповідачем, ОСОБА_4., на своїй сторінці в мережі Фейсбук наступного змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України», що визначають правила депутатської етики, у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.

Крім того, в інформації, поширеній відповідачами, наступного змісту: «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі. Сам підійшов і сам отримав», а також окремі абзаци (фрагменти) змісту спірної статті, розміщеної в мережі Інтернет на сайті видання «Комсомольская правда в Україні», під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», зокрема: «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес Князевича…», прямо вказується на вчинення ним не тільки дій, які суперечать правилам депутатської етики, але й містять ознаки кримінального проступку , передбаченого ст. 182 КК Ураїни, який він не вчиняв, пов'язаного з порушенням недоторканості приватного життя особи, що не мають під собою жодного підґрунтя, проте за своїм змістом можуть стати підставою для відповідного реагування з боку правоохоронних органів.

Крім того, повідомлення про публічне застосування відносно позивача з боку ОСОБА_6 насильства, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту, і як вірно зазначили і відповідачі, є суб»єктивними, індивідуальними поняттями.

Суд вваждає необхідним відмітити, що при цьому автори повідомлення та статті майже не використовує гіперболи, алегорії або сатиру, які зазвичай застосовуються при наданні критичної оцінки діяльності тієї чи іншої особи.

Натомість, речення містять стверджувальні вислови, які вказують на вчинення позивачем протиправних дій та дискредитують позивача в очах оточуючих, формуючи відповідну негативну оцінку його ділових та професійних якостей, а тому дійшов висновку, що вищезазначені фрагменти статті є негативною інформацією, яка подана у формі фактичних тверджень.

Крім того, як убачається зі змісту оспорюваної статті, певні наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями, думками та переконаннями їх автора, зокрема: «… ударив ОСОБА_7, ОСОБА_6 таким образом отомстил ему за недавний инцидент. Дело в том, что 1 июля ОСОБА_6 исколотили митингующие, которые митинговали возле парламента. И, якобы, этот митинг организовал ОСОБА_7», які необхідно розмежувати від поширених нею фактичних даних відносно позивача, що є недостовірними і підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 9, 12 постанови від 27.02.2009 р. N 1 роз»яснив, що належним відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта … .

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до повідомленням адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегменту мережі Інтернет - ТОВ «Інтернет Інвест від 02.09.2014 р № 354, доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстроване за відповідачем, ТОВ «Українська медіа група» ( а. с. 32).

Відповідно до договору про надання послуг з використання доменного імені від 10.03.2014 р., ТОВ «Українська медіа група» (виконавець) надав ПрАТ «Комсомольська правда - Україна» (споживачу), надав послуги з використання доменного імені шляхом надання паролів, логінів, кодів доступу для адміністрування веб-сайту та наповнення його інформацією відповідно до програмних цілей, зазначених в свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Комсомольська правда - Україна ( п. 2.1. договору), на строк до 10.03.2014 р..

Пунктами 3.3.6., 5.4., 5.6. договору визначено, що споживач зобов'язаний самостійно нести відповідальність за зміст розміщеної на веб-сайті під доменним ім'ям кр.uа інформації, претензій та/або позовів щодо змісту розміщеної інформації, а також її розповсюдження.

Виконавець не несе відповідальність за зміст інформації споживача, що розміщується ним на веб-сайті по доменному імені виконавця. Виконавець не несе відповідальність за можливі порушення права інтелектуальної власності та/або норм законодавства України, що пов'язані з фактом розміщення споживачем в мережі Інтернет матеріалів, файлів, реклами тощо на веб-сайті по доменному імені виконавця ( а. с. 120-125).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Відповідно до п. п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009, N 1, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у запланованому найближчому випуску.

У відповідності з ч. ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності ло ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Докази мають бути належними і допустимими відповідно до ст. ст 58, 59 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до ПрАТ «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_4. про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації доведені та підлягають задоволенню частково, до ТОВ «Українська медіа груп» відмовляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідачів на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в суму 243 грн. 60 коп., по 81 грн. 20 коп. з кожного.

На підставі наведеного, ст. ст. 32, 34, 68,124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 201, 269, 270, 275, 277,297, 299, 302 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України, постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1, ст. 10 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комсомольська правда - Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації задовольнити частково, у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медіа група» відмовити.

Визнати недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_4 на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: « ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі», а також поширену ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. на сайті видання «Комсомольська правда в Україні», що має доменне ім»я ІНФОРМАЦІЯ_34, журналістом ОСОБА_2 в розділі «Політика» в статті під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале»; «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8».

Зобов'язати ОСОБА_4 протягом одного місяця, після набрання рішенням законної сили, спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на своїй сторінці в мережі Фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення наступного змісту: «Спростування: інформація про те, що «ОСОБА_1 отримав по пиці від ОСОБА_6 прямо в залі», оприлюднена мною в мережі Фейсбук на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_5. не відповідає дійсності.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Комсомольська правда в Україні» протягом одного місяця, після набрання рішенням законної сили, спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 шляхом розміщення на сайті, що має доменне ім»я ІНФОРМАЦІЯ_34, повідомлення наступного змісту: «Спростування: інформація про те, що «ОСОБА_7 получил по морде от ОСОБА_6 прямо в зале»; «ОСОБА_7 выбросил в сеть телефоны и домашний адрес ОСОБА_8», поширена ІНФОРМАЦІЯ_5. о ІНФОРМАЦІЯ_6. в статті ОСОБА_2 під заголовком: «Политическая драка: ОСОБА_6 ударил ОСОБА_7», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7,не відповідає дійсності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко