Рішення № 47263831, 17.07.2015, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/280/14

Провадження №2/731/3/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Левуна С.С.,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року до суду звернулося ПАТ «Дельта Банк» з зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 20 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2404/0308/45-005, відповідно до кого ОСОБА_1 отримав 66 000 доларів США під 12,50% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення по 22 березня 2038 року та зобов'язувався щомісячно до 10 числа сплачувати платіж у сумі 704,39 доларів США. Банк свої зобов'язання виконав повністю, а позичальник - ні, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору. Внаслідок цього станом на 25.02.2014 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед банком в розмірі 614 869 грн. 44 коп. гривень, з яких 578 002,22 грн. - заборгованість за кредитом та 36 867,22 грн. - заборгованість за відсотками. Поручителем по даному договору є ОСОБА_2, яка несе солідарну відповідальність разом з позичальником.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив позивачу права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами № 2404/0308/45-005; №2404/0308/45-005-Р-1 від 20 березня 2008 року, внаслідок чого позивач став новим кредитором відповідачів.

Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 614 869 грн. 44 коп., а також 3 654 грн. судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою про підтримання свого позову та розгляд справи без їхньої участі. У разі неявки в судове засідання відповідача на заочний розгляд справи згодні (а.с. 193).

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та пояснив, що на протязі 6 років повертав взятий кредит, його виплата припинилася у лютому 2014 року через різке зростання курсу долара США до гривні. З кожним днем курс долару зростає, а тому через нереальні ціни він не взмозі виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Таким чином, вважає, що умови договору є несправедливими.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 брала на себе зобов'язання поручителя на інших умовах ніж заявлені в позові і вона не знала та не давала своєї згоди на зміну умов до кредитного договору, а тому не може нести солідарну відповідальність, оскільки її порука припинилася після того, як банк в односторонньому порядку змінив умови виконання договору.

Заслухавши пояснення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2404/0308/45-005, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 66 000 доларів США на придбання квартири на строк до 22 березня 2038 року включно під 12,50% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно умов договору, починаючи з 12 травня 2008 року ОСОБА_1 зобов'язується здійснювати погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 704,39 доларів США (а.с. 6-14).

Згідно договору поруки від 20 березня 2008 року поручителем є ОСОБА_2, яка взяла на себе солідарне зобов'язання позичальника, що виникли між банком та позичальником ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 2404/0308/45-005 від 20.03.2008 року (а.с. 34-35).

20 серпня 2009 року між ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 2404/0308/45-005 від 20 березня 20008 року до п. 1.3, абзацу 1 п. 3.1.1, до п. 3.1.5, п. 3.1.7, п. 3.1.10, п. 7.3 (а.с. 31-33). Зокрема, було змінено проценти, які позичальник повинен сплачувати банку за користування кредитом: 12,5% річних на період від дати укладання цього Договору по 20 серпня 2009 року включно; 7% річних на період користування кредитом з 21 серпня 2009 року по 9 липня 2010 року; 10% річних за період користування кредитом з 10 липня 2010 року по 9 липня 2011 року; 13,74% річних за період користування кредитом з 10 липня 2011 року по 22 березня 2038 року. Таким чином, відбулося подорожчання кредиту до 210470,98 доларів США. Проте відповідачка ОСОБА_2 як поручитель не була повідомлена про зміну процентної ставки та подорожчання договору і додаткової угоди до договору поруки укладено не було.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с 47-54).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання відповідачки ОСОБА_2 на ту обставину, що вона не була повідомлена про зміну умов до кредитного договору, поручителем якого вона є, а тому не може нести солідарну відповідальність, є обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно п. 11 Договору поруки № 2404/0308/45-005-Р-1 сторони не мають права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови. Сторони домовилися, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Судом встановлено, що згода поручителя ОСОБА_2 на збільшення обсягу її відповідальності у спосіб, визначений чинним законодавством, не надавалася.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошима; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним. До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постановах у справі № 6-20цс11 від 21 травня 2012 року та № 6-69цс11.

Поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки припиняється.

Таким чином, порука відповідачки ОСОБА_2 з 20 серпня 2009 року, коли було укладено договір про внесення змін до кредитного договору без її згоди, припинилася, оскільки вона давала свою згоду на сплату 12,5% річних, в той час, коли реальна процентна ставка з врахуванням платежів на користь 3-х осіб складає 14,0596. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Разом з тим, статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання, передбачені кредитним договором, не виконує. Внаслідок цього станом на 25 лютого 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 68 033,84 долари США, що згідно курсу НБУ складає 614 869 грн. 44 коп., яка складається з 578 002 грн. 22 коп. заборгованості за кредитом та 36 867 грн. 22 коп. - заборгованості за відсотками (а.с. 42).

Щодо зазначеного розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 заперечень не висловив, а тому суд погоджується з розрахунком позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При поданні позову до суду позивач сплатив 3 654 гривні судового збору, про що засвідчує платіжне доручення (а.с. 1).

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому судові витрати слід покласти на відповідача ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», юридична адреса 01133 м. Київ, вул. Щорса, 36-б, код ЄДРПОУ 34047020 на р/р 373980009, МФО 380236 заборгованість за кредитним договором № 2404-0308-45-005 від 20 березня 2008 року в розмірі 614 869 (шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» (на рахунок № 6499100199) 3 654 грн. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Семенченко