Постанова № 4725936, 14.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2009 р. справа № 7389/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кошкош О.О.

при секретарі

при секретарі Гумуржи Т.В.

за участю

представника позивача Фоменко А.Ю.

представника відповідача Ярової С.Е.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Криниця» звернулося до суду з позовом до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що актом перевірки від 23.04.2009р. № 2629/23-3/31891946 встановлено, що за час роботи позивача на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10%, за період з 09.04.2006 року по 15.04.2009 року не включено до складу виручки від реалізації та не включило до бази оподаткування єдиним податком, суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності у сумі 27950 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року у розмірі 24834 грн. та за 1 квартал 2009 року в розмірі 3116 грн.

На підставі зазначеного відповідачем виявлено заниження суми єдиного податку в сумі 2795,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2007 р. в сумі 2483,00 грн., за 1 кв. 2009 р. в сумі 312 грн., в результаті чого прийняте податкове повідомлення-рішення № 8770000252340/0 від 27 квітня 2009 р. про необхідність сплати 4192,50 грн., у тому числі 2795,00 грн. єдиного податку та 1397,50 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення рішення протиправним, оскільки відповідно до п.1 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізаціє, до складу якої входить сума виручки від реалізації товарів, робіт, послуг фактично отримана на поточний рахунок або в касу. Включення до складу виручки від реалізації, та бази оподаткування єдиним податком, кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, не передбачене законодавством.

Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8770000252340/0 від 27.04.09 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Криниця» є юридичною особою та є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом № 399898 від 24.12.2004 року.

Відповідач Словянська ОДПІ є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 09.04.2006 року по 15.04.2009 року, за результатами якої складений акт № 2629_23-3/31891946 від 23.04.2009 року.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема:

-ст.1 Указ Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.1999 року № 746/99), в результаті чого занижено єдиний податок за ставкою 10% в сумі 2795 грн., в т.ч. за 3 квартал 2007 року в сумі 2483 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 312 грн.;

-п.5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом від 12.10.99 року N 554, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.99 року за N 713/4006.

Податковим повідомленням рішенням № 8770000252340/0 від 27.04.2009 року на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобовязання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб в розмірі 4192,50 грн., в тому числі за основним платежем 2795,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1397,50 грн.

Позивач оскаржує зазначене рішення повністю, посилаючись на помилкове застосування відповідачем положень Указ Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.1999 року № 746/99) та, як слідство, протиправність визначення суми податкового зобовязання та фінансових санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вважає податкова інспекція, позивач зобовязаний включити до складу виручки від реалізації товарів суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності на суму 27950 грн.

Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» або 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Частиною третьою статті 1 Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Державна податкова адміністрація України на виконання статті 4 Указу прийняла Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом від 12.10.99 року N 554, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.99 року за N 713/4006.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку у графі 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

У пункті 5 Порядку вказано, що у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі - суб'єкти малого підприємництва), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Визначена Указом база оподаткування єдиним податком була істотно розширена наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.99 року N 554, яким був затверджений вищенаведений Порядок.

Суд зазначає, що вказаний нормативний акт визначає тільки облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком.

В іншому наказі Державної податкової адміністрації України від 12.10.99 року N 553 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою», яким встановлені форми податкової звітності, ані позареалізаційні доходи, ані виручка від іншої реалізації у складі бази оподаткування єдиним податком не згадуються.

З наведеного виходить, що у відповідності до приписів статті 3 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» єдиний податок нараховується на суму виручки отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не на всі суми фактично отриманої суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу.

Такий порядок обліку виручки від реалізації зумовлений тим, що платник податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зобов'язаний дотримуватись обмеження щодо виручки від реалізації, встановленого ст. 1 Указу.

Таким чином, включення позареалізованих доходів (кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності) до складу оподатковуваної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) законодавчо необґрунтовано.

Враховуючи наведене, суд вважає визначення відповідачем суми податкового зобовязання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб в розмірі 2795,00 грн. безпідставним.

Безпідставність визначення суми податкового зобовязання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 1397,50 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

В той же час, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, суд вважає необхідним зазначити, що правовим наслідком скасування акту індивідуальної дії є втрата ним чинності з часу набрання судовим рішенням законної сили про його скасування, а тому для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати оскаржуване рішення недійсними, оскільки в такому разі воно втратить чинність з моменту його прийняття.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця» до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 8770000252340/0 від 27.04.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця» судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 липня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 липня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кошкош О.О.