Постанова № 472574, 23.01.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.01.07 Справа № 16/637н-ад.

Судова колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючий - суддя Шеліхіна Р.М., суддя –Лісовицький Є.А., суддя –Пономаренко Є.Ю., розглянула матеріали справи за позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медиа, м. Луганськ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Пресс", м. Луганськ

до Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ

про скасування рішення

при секретарі судового засідання Агафоновій С.В.

за участю представників сторін:

від першого позивача –Ходош В.Ю., адвокат, дов. від 24.11.06.,

від другого позивача –Колотович Д.О., дов. від 08.11.06.,

Мінькова О.В., дов. від 08.11.06.,

від відповідача –Артеменко І.М., дов. від 24.07.06. №01-03-30/3965а,

Авершин А.А., дов. від 12.12.06. №01-03-30/7353а.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд даної позовної заяви віднесено до компетенції адміністративного суду, так як позов заявлено до суб'єкту владних повноважень щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 6 Розділу УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді позовної заяви суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачами заявлено вимоги:

- визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 № 147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" .

В газеті «Жизнь Луганська»від 29.11.06. в №58(853) на вимогу суду в ухвалах по даній справі від 15.11.06. та від 24.11.06. за заявою відповідача надруковано оголошення про оскарження у судовому порядку рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06. №147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" . Завірена копія витягу газети з оголошенням долучена до матеріалів справи (а.с.112).

Позивачі в позовній заяві та в додаткових поясненнях до позову (а.с.48-53) вказують на невідповідність оскаржуваного рішення постанові Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067, якою затверджені «Типові правила розміщення зовнішньої реклами». В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що плата за зовнішню рекламу, розрахована відповідачем в оскаржуваному рішенні на підставі правил розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська, затверджених рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29, є набагато більшою ніж встановлено законом. Також, позивачі вказують, що в рішенні яке вони оскаржують підвищена плата за рекламу встановлена не для всіх господарюючих суб’єктів-рекламодавців у м. Луганську, і цей факт є порушенням з боку відповідача правил ст.15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». У зв’язку з викладеним і на підставі ст.19 Конституції України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»позивачі просять визнати рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 № 147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" протиправним та скасувати його.

Позивачі підтримали заявлений позов у повному обсязі.

Відповідач відзивом від 12.12.06. №01-03-11/7350а та доповненням до відзиву від 25.12.06. №01-03-11/7674а, письмовими доводами від 20.01.07. №01-03-11/408а проти позову заперечує з підстав дотримання вимог закону при постановленні оскаржуваного рішення, постановлення рішення, яке оскаржується, у відповідності до компетенції та повноважень відповідача. Відповідач зазначає, що при постановці рішень, у тому числі і про рекламні носії та плати за рекламу, він «не повинен дублювати»закони та постанови центрального органу виконавчої влади держави, у тому числі і типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067, а мають діяти в інтересах територіальної громади і по-іншому врегульовувати питання з приводу зовнішньої реклами. Відповідач вирішив значно спрощити обчислення площі місяця розташування рекламного засобу варіюванням деяких позицій закону при постановленні рішення від 21.06.04. №205/29 і отримати до місцевого бюджету таку плату, яка б задовольнила потреби міського бюджету на виплату заробітної плати педагогічним та медичним працівникам, оплату медикаментів, харчування дітей у закладах освіти та хворих у закладах охорони здоров’я, комунальних платежів та інших виплат.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, судова колегія дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенцію відповідача по регулюванню правовідносин з позивачами в сфері зовнішньої реклами визначено Законом України «Про рекламу», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067, якою затверджені «Типові правила розміщення зовнішньої реклами».

Згідно з правилами ст.16 Закону України «Про рекламу»виконавчі органи міських рад (відповідач), здійснюючи свою компетенцію при розміщенні розповсюджувачами (позивачами) зовнішньої реклами, зобов’язані діяти в порядку та на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3 і 32 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067 встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих правил (п.3) і плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площу (п.32).

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06. №147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" (яке оскаржується) встановлено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Луганська, здійснюється згідно додатку до даного рішення (п.1 рішення, а.с.6). Пунктом 2.1 додатку до оскаржуваного рішення (а.с.7) встановлено розмір плати за один календарний місяць без ПДВ обчислюється за формулою, в якій площа розташування рекламного засобу розраховується відповідно не до правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067, а згідно з п.31 правил розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська, затвердженими рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29.

Пунктом 3.1 додатку до оскаржуваного рішення (а.с.8) встановлено порядок обчислення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за один календарний місяць без ПДВ для Луганського міського комунального підприємства «Міські вісті»та для ТОВ «Телерадіокомпанія «Луганський час»і плата для цих підприємств обчислюється у розрахунку 0,1грн. на рік за 1 кв.метр площі (розраховується відповідно до правил розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська (пункт 31), затверджених рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29, поділене на 12 місяців. Тобто, оскаржуване рішення надає неправомірну перевагу одному суб’єкту господарювання перед іншими (позивачами) в часті плати за рекламу, що само по собі є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування (відповідача) і прямо заборонені ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки усі форми власності підприємств та організацій рівні перед законом і судом.

Спірне рішення відповідача - від 12.07.06 № 147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" в часті розрахунку плати за рекламний носій засновується на рішенні виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. № 205/29, яким затверджено типові правила розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська.

Судова колегія дослідила рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29 і встановила:

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29, яким затверджено правила розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська (пункт 31), встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному виконавчими органами ради. При цьому площа місця розташування рекламного засобу дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину. Тобто, рішенням від 21.06.04. №205/29, відповідач не тільки не виділяє окремо плату для різновидів рекламних засобів (наземних, не наземних, дахових і не дахових), а, взагалі, розмір плати встановлює неправильно, всупереч вимогам вказаних типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067. що призвело до значного збільшення розміру плати за рекламу (розрахунок надано позивачами до справи, а.с. 51-53).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що обидва вказані рішення відповідача –від 21.06.04. №205/29 і від 12.07.06 № 147 (оскаржується) –прийняті не у відповідності до правових актів вищої юридичної сили –Закону України «Про рекламу», Закону України «Про захист економічної конкуренції»та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067, порушують порядок обчислення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності (місця перебувають у комунальній власності) територіальної громади м. Луганська, шляхом невірного визначення площини, яка є основою для розрахунку та встановлення розміру плати, застосуванням у формулі додаткових, не передбачених законом, значень.

Відповідно до ч.9ст.171 КАС України якщо в процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чиїх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку у разі їх невідповідності Конституції України або законам. За таких підстав, позов слід задовольнити і вказані рішення слід визнати протиправними та скасувати: рішення, яке оскаржується –повністю, рішення від 21.06.04. №205/29 - в часті абзацу другого пункту 31.

Доводи відповідача про потребу збільшення коштів у місцевому бюджеті для фінансування соціальних виплат і, як наслідок, збільшення плати за користування місцями розташування рекламних засобів для позивачів шляхом варіювання законодавчими актами –не спростовують висновки суду щодо порушення відповідачем вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, тому, суд не приймає до уваги такі доводи, оскільки вони суперечать Конституції України, загальним принципам права, верховенства права та закону, принципам правової держави.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати, сплачені першим позивачем та підтверджені належними документами, слід стягнути з місцевого бюджету м. Луганська у розмірі 3грн.40коп. на користь першого позивача.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про рекламу», Закону України «Про захист економічної конкуренції», постанови КМУ від 29.12.03. №2067, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 157,158 –163, ст.167, ч.9 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.06 № 147 "Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська".

3. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.04. №205/29, яким затверджено типові правила розміщення зовнішньої реклами на території м. Луганська, в часті абзацу другого пункту 31 правил.

4. Стягнути з місцевого бюджету м. Луганська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медиа, м. Луганськ, Новий городок заводу «ОР», 6/26, ід. код 31719281 витрачене державне мито у сумі 3грн.40коп. Видати виконавчий лист позивачу по його заяві.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 29.01.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.М. Шеліхіна

Суддя Є.А.Лісовицький

Суддя Є.Ю.Пономаренко

Помічник головуючого судді І.О. Каширіна