Постанова № 47253787, 21.05.2015, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа №570/4543/13-а

номер провадження 2-ар/570/1/2015

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області як адміністративного суду ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про роз»яснення судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

відповідач просить роз»яснити постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року по даній справі, оскільки не вказано, чи потрібно відновлювати перерахунок вищевказаних пенсій та за який період, також точно не вказано період, за який слід відновити виплату пенсій, оскільки невірно вказана дата початку періоду відновлення виплат та не зазначено дату, якою цей період повинен закінчуватися.

В поданих до суду заявах сторони просять заяву розглянути у їх відсутність, представник відповідача просить заяву задоволити, позивач у поданих запереченнях просить у її задоволенні відмовити, оскільки зміст постанови зрозумілий, а подача даної заяви свідчить про свідоме затягування стороною відповідача виконання рішення суду, яке вступило в законну силу. За таких умов суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно ст.197 КАС України, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні.

Суд, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до таких висновків.

Позивач звернулася до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства і просила

визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі щодо припинення з 08 квітня 2011 року нарахування та виплати її пенсії по інвалідності, внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 07 травня 2010 року. зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі з 08 квітня 2011 року відновити їй виплату пенсії у розмірі, визначеному постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 07 травня 2010 року - в розмірі 8 ( восьми ) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 07 травня 2010 року постановою Рівненського районного суду Рівненської області зобов"язано відповідача зробити перерахунок та виплатити їй пенсію в розмірі 8 ( восьми ) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 лютого 2010 року. Дане рішення виконувалося лише по квітень 2011 року, згодом провадження було закрите. Але 22 квітня 2013 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду вирішено зобов"язати управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області відновити виконавче провадження ВП №26191051 по таких виплатах. На її звернення від 29 серпня 2013 року до відповідача про відновлення виплати пенсії ним було повідомлено листом від 13 вересня 2013 року, що вказаним рішенням не встановлювалося жодних зобов"язань управління після 07 квітня 2011 року здійснювати перерахунок та виплату пенсії їй в подальшому.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року без змін.

Свою правову позицію по справі відповідач обґрунтовував тим, що рішення суду виконано, оскільки відповідача не зобов"язано нараховувати та виплачувати основну та додаткову пенсію в подальшому. Відповідно до вимог адміністративного судочинства захисту підлягають лише права, порушення яких вже відбулося, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Виплачені по рішеннях суду кошти не підпадають під дефініцію пенсійної виплати.

Підстави подання та порядок розгляду заяви про роз»яснення судового рішення чітко врегульовані ст.170 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз»яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Роз»яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Роз»яснення судового рішення стосується недотримання вимоги ясності, визначеності, такого, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз»яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз»яснення його тяжко виконати, оскільки має місце ймовірність неправильного його виконання чи невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити судове рішення в апеляційному порядку.

Роз"яснення судового рішення є по суті одним із способів усунення його недоліків, які не змінюють його змісту.

Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 19 своєї постанови від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», за правилами ст.170 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Виходячи зі змісту даної норми, роз'ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо незрозуміла його резолютивна частина та без роз'яснення якої утруднене виконання такого рішення.

За правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою. Вказана позиція узгоджується з п.19 постанови Пленуму ВАСУ №7 від 20 травня 2013 року.

Суд не погоджується з думкою відповідача з приводу даного спору.

Загальне поняття пенсії визначено в ст.1 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування ", де зазначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість в часі цих видів виплат. З самого визначення пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії ( чи її перерахунок ). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватися, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплата пенсії позивачу не може бути обмежена будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Наведене свідчить про помилковість висновку відповідача про виконання постанови в повному обсязі, оскільки встановлено дату, з якої позивач має право на перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст..ст.50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не встановлювався.

На думку суду, такі дії відповідача суперечать вимогам ч.2 ст.19 Конституції України щодо зобов"язання діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Таким чином, з урахування вищезазначеної позиції, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов»язку проведення відповідачем перерахунку належної їй пенсії з моменту її призначення та без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого пенсія має виплачуватись вже з урахуванням проведеного перерахунку її складових.

Тобто, нараховувати та виплачувати пенсію у вказаному розмірі слід з моменту призначення такої пенсії до виникнення обставин, з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" саме відповідач проводить призначення, обчислення пенсії та період її виплат.

Суд не наділений правом проведення перерахунку пенсії, так як це є компетенцію Пенсійного фонду.

За таких умов, суд приходить до висновку, що судове рішення є зрозумілим та підстав для його роз»яснення не знаходить. Суд вважає, що постанова від 17 лютого 2014 року по даній справі роз'яснення не потребує, оскільки її резолютивна частина викладена чітко і зрозуміло, тому в задоволенні заяви про роз»яснення судового рішення слід відмовити, оскільки сумніви відповідача не стосуються резолютивної частини судового рішення. У свою чергу, незгода з мотивацією судового рішення є підставою для його апеляційного та касаційного оскарження, згідно ч.1 ст.170 КАС України.

Законодавець визначив, що відповідно до приписів ст.170 КАС України роз"яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, коли без такого роз"яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Тому механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не погоджується (або не розуміє) з мотивацією судового рішення. У такому випадку може бути використане право касаційного оскарження рішення.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст.9, 11, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Рівненському районі у роз»ясненні рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання дій та рішень протиправними, зобов"язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Кушнір Н.В.