Рішення № 47244777, 10.06.2015, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6297/13-ц

Провадження № 2/496/328/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

при секретарі Горлевому Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто в особі Одеської філії до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 21106,74 грн. та стягнення судових витрат по справі у розмірі 229,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

18.12.2012 року між ПАТ „УСК Гарант-Авто та ОСОБА_1 укладено договір, поліс №АЕ/1445077 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу „Ніссан Прімєра, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).

23.03.2013 року приблизно о 01 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Ніссан, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в м. Біляївка Одеської області, в порушення п.12.2, 13.1 Правил дорожнього руху, не впевнився в безпеці руху, не вибрав безпечну дистанцію, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки „Опель Вектра, державний номер НОМЕР_2, який рухався попереду в попутному напрямку, в результаті чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

25.03.2013 року власник автомобіля „Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 повідомив позивача про настання страховоговипадку (а.с.5,11).

30.04.2013 року Біляївським районним судом Одеської області винесено постанову відповідно до якої винним у скоєнні вказаного ДТП визнано ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно звіту про оцінку автомобіля „Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2, складеного 15.04.2013 року, позивачем було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування у сумі 24975,44 грн. (а.с.19-40).

20.05.2013 року власник автомобіля Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, в зв'язку з чим було складено страхований акт від 23.08.2013 року на виплату страхового відшкодування в сумі 22106,74 грн. (а.с.8,41).

На підставі заяви ОСОБА_2, договору страхування, страхового акту, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 22106,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26264 від 30.08.2013 року (а.с.14).

Отже, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку у розмірі 22106,74 грн., оскільки зазначена шкода особисто винуватцем ДТП ОСОБА_1 відшкодована не була.

Листом представника позивача від 11.09.2013 року стверджується, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про досудове врегулювання спору та обов'язок сплатити ПАТ «УСК Гарант-Авто» кошти в сумі 22106,74 грн., однак, відповіді на зазначену вимогу отримано не було.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме: особисте, майнове та страхування відповідальності.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. Отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Враховуючи викладені обставини та роз'яснення щодо застосування понять «регресу» та «суброгації», суд дійшов до висновку, що до позивача не перейшло право регресної вимоги до відповідача, а виникло право вимоги саме в порядку суброгації.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256,267, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 6, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позовної заяви публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто в особі Одеської філії до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Галич О.П.

10 червня 2015 року