Рішення № 47244447, 16.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2324/15-ц 16.07.2015 16.07.2015 16.07.2015

Провадження №22-ц/784/1684/15

Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - Губницький Д.Г.

Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 р. по справі за позовом

ОСОБА_3

до

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

про повернення депозитів,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до ПАТ «Банк

«Фінанси та Кредит» про повернення депозитів.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначала, що між нею та відповідачем 10 грудня 2014 р. укладено договір-заява № 326933/80406/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» строком на 3 місяці в іноземній валюті у сумі 1400 дол. США із нарахуванням 12,5 % річних та 23 грудня 2014 р. договір-заяву № 326933/84865/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» строком на 3 місяці в іноземній валюті в сумі 1200 дол. США із нарахуванням 12,5 % річних. За умовами договорів капіталізація процентів не нараховувалась.

Посилаючись на те, що після закінчення строків дії договорів вона звернулася до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з листами про повернення сум вкладів, але вклади їй не повернуто, що є порушенням умов договорів, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договорами-заявками у сумі 2600 дол. США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на корись позивачки суму строкового вкладу (депозиту) за договором-заявою № 326933/80406/3-14 від 10 грудня 2014 р. в розмірі 1400 дол. США та суму строкового вкладу (депозиту) за договором-заявою № 326933/84865/3-14 від 23 грудня 2014 р. в розмірі 1200 дол. США Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Судом встановлено, що 10 грудня 2014 р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява № 326933/80406/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», за яким на вкладний рахунок позивачем було внесено, а Банком прийнято 1400 доларів США на строк з 10 грудня 2014 року по 10 березня 2015 року (а.с.4, 5).

Також, 23 грудня 2014 р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява № 326933/84865/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші», за яким на вкладний рахунок позивачем було внесено, а Банком прийнято 1200 доларів США на строк з 23 грудня 2014 року по 23 березня 2015 року (а.с. 7, 8).

За умовами укладених сторонами договорів протягом вказаного строку вкладу Банк нараховує та виплачує Вкладникові проценти за ставкою 12,5% річних (п. 2 договору). У пункті 6 договору сторони домовились, що після закінчення встановленого договором строку Банк повертає вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п.5.1 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зокрема, зазначеним пунктом Основних умов, передбачено, що у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу кошти зі строкового вкладного рахунку повертаються вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (а.с. 10-15).

По закінченню строку розміщення строкових вкладів ОСОБА_3 зверталася до відповідача з вимогами про повернення внесених за вищевказаними договорами коштів готівкою.

Проте, повернути всю суму вкладу відповідач відмовився, посилаючись на те, що видача коштів з поточного рахунку в іноземній валюті здійснюється з врахуванням обмежень, встановлених постановою Національного банку України від 3 березня 2015 року № 160. Згідно витягу з особового рахунку позивача станом на 1 квітня 2015 р. вихідний залишок несплачених позивачу Банком сум складав 1400 доларів США + 1200 доларів США , а всього за двома договорами 2600 доларів США (а.с. 16-17).

Судом також встановлено, що на час звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом розмір заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед позивачем складав 2600 доларів США, що відповідачем не було спростовано.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходиться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача у видачі позивачці депозиту з посиланням на Постанову НБУ від 3 березня 2015 р. № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» суперечить положенням ст. 1074 ЦК України, а тому правильно вважав, що вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, стягуючи суму боргу в іноземній валюті, суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України, аналіз яких дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу ( тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України гривня.

Враховуючи викладене стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за встановленим НБУ курсом долара США по відношенні до національної валюти - гривні на день ухвалення рішення.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на зазначені обставини, то рішення в цій частині слід змінити, зазначивши, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума строкового вкладу (депозиту) за договором - заявою № 326933/80406/3-14 від 10 грудня 2014 р. у розмірі 28 798 грн. ( 1400 х 20,57 грн. за курсом НБУ станом на час ухвалення рішення, а саме 14 травня 2015 р. = 28 798 грн.), що еквівалентно 1400 доларам США та за договором - заявою № 326933/84865/3-14 від 23 грудня 2014 р. у розмірі 24 684 грн. ( 1200 х 20,57 грн. за курсом НБУ станом на час ухвалення рішення, а саме 14 травня 2015 р. = 24 684 грн.), що еквівалентно 1200 доларам США.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судового збору слід змінити, стягнувши з відповідача на користь держави 534 грн. 82 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 р. змінити, виклавши його в наступній редакції.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 суму строкового вкладу (депозиту) за договором - заявою № 326933/80406/3-14 від 10 грудня 2014 р. у розмірі 28 798 грн., що еквівалентно 1400 доларам США та суму строкового вкладу (депозиту) за договором - заявою № 326933/84865/3-14 від 23 грудня 2014 р. у розмірі 24 684 грн., що еквівалентно 1200 доларам США.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 534 грн. 82 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: