Рішення № 47241752, 30.05.2013, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2494/13-ц

Провадження № 2/362/1404/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Корнієнка С.В., при секретарі Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому під час проходження ним військової служби.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 1.08.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії позивачу була встановлена II група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивач зазначає, що в результаті проходження військової служби, тобто трудових відносин з відповідачем, та виконання обов'язків військової служби він отримав ряд захворювань, які призвели до погіршення його самопочуття та встановлення в подальшому інвалідності.

Позивач також зазначив, що починаючи з 1988 року він почав відчувати оніміння ніг, стійке підвищення артеріального тиску, а з 1994 року зявилися болі в хребті, слабкість в ногах.

Внаслідок одержаних травм при виконанні обов'язків військової служби позивач постійно проходить курси амбулаторно-стаціонарного лікування, який не дає йому видимого позитивного ефекту. Він постійно перебуває на диспансерному обліку в медичних закладах, зокрема, в неврологічному та кардіологічному відділеннях під постійним наглядом кардіолога та невролога. Відповідно до рекомендацій лікарів позивач повинен постійно проходити медичні огляди, обмежити фізичні навантаження на хребет та дотримуватись систематичного санаторно-курортного лікування, постійно приймати гіпотензивні препарати.

Крім того, позивач вказує, що за цей час стан його здоров'я не покращився, внаслідок чого, він постійно перебуває на лікарняних та лікується вже на протязі багатьох років від хвороб, які виникли внаслідок виконання обов'язків військової служби. Йому кожного року необхідно лікуватися та проходити чисельні медичні огляди, обстеження та відновлювальні процедури. Однак навіть постійне тривале лікування дає лише короткочасний позитивний ефект.

Позивач зазначає, що у зв'язку із зазначеними захворюваннями було порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, і ці фактори негативно відображаються на його здоров'ї і, перш за все, на його психологічній стороні, він погано спить у зв'язку з частим загостренням болю. Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у чуттях страху за його майбутнє та майбутнє його сім'ї. Через стан здоров'я, який характеризується швидкою втомлюваністю, та психоемоційними переживаннями, позивач позбавлений будь-якої можливості працювати, а більшу частину пенсії, яку він одержує, витрачає на придбання ліків на оздоровлення, постійні медичні огляди та санаторне лікування.

Зазначене, на думку заявника, поставило його у незручне становище перед його близькими, оскільки він не може матеріально забезпечувати не тільки свою сім'ю, але і себе мого і свої потреби. Більше того, через складний перебіг його захворювання тягар по його лікуванню лягає на плечі його близьких, що додає позивачу багато неприємних відчуттів, він відчуває себе втраченим для суспільства людиною та тягарем для своєї сім'ї. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Позивач постійно перебуває у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я не має.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про підтримання свого позову та розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшло письмове заперечення щодо вимог позову, через їх безпідставність та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод чоловіка та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, Конституція України відокремлює категорії громадян, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на військової службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 8-рп/99 від 6.07.1999 року зазначає на те, що норми, які регулюють ці суспільні відносини, зокрема положення ч.5 ст.17 Конституції України поширюються і на службу в Збройних Силах України, яка повязана з постійним ризиком для життя і здоровя, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей як під час проходження, так і після її закінчення.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави, органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до положень ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачене відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди, яка проводиться у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування зальних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку.

З огляду положень ст153 Кодексу законів про працю України вбачається, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 Кодексу законів про працю України, за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з настанням трудових обов'язків.

Крім того, відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої ми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим одержанням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Виходячи із вимог ст.ст.21, 28, 34 Закону № 1105-ХІУ в їх сукупності, якими передбачено, що і право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої не працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, право потерпілого на відшкодування моральної шкоди виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності висновком МСЕК (зазначена правова позиція знайшла своє вираження у висновках ВСС України щодо аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків).

Згідно з виписними епікризами від 17.03. та 23.08.2000 року, 22.02.2002 року Головного військового клінічного шпиталю, свідоцтва про хворобу № 56-п від 21 лютого 2002 року військово-лікарської комісії, позивач визнаний непридатним до військової служби в звязку з захворюванням, яке повязане з проходженням ним військової служби.

Наказом начальника озброєння збройних сил України від 5.04.2002 року № 030 заявник звільнений з військової служби у відставку на підставі п. 67 п.п. «б» - за станом здоровя.

За висновками медико-соціальної експертної комісії від 1 серпня 2009 року позивачеві була встановлена II група інвалідності довічно внаслідок захворювання, яке повязане з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до довідки про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого Серії КВ-1 №000124, ступінь втрати позивачем професійної працездатності у відсотках, у звязку з захворюванням повязаним з виконанням обовязків військової служби складає 70%.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок одержаних травм при виконанні обов'язків військової служби позивач постійно проходить курси амбулаторно-стаціонарного лікування, яке не дає йому видимого позитивного ефекту. Відповідно до рекомендацій лікарів позивач повинен обмежити фізичні навантаження на хребет та дотримуватись систематичного санаторно-курортного лікування. Крім того, з часу отримання позивачем травм його стан його здоров'я не покращився, внаслідок чого, він лікується вже на протязі багатьох років від хвороб, які виникли внаслідок виконання обов'язків військової служби. Однак навіть постійне тривале лікування дає лише короткочасний позитивний ефект.

У зв'язку із зазначеними захворюваннями було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху за його майбутнє та майбутнє його сім'ї. Стан здоров'я позивача характеризується швидкою втомлюваністю, та психоемоційними переживаннями.

Зазначене поставило його у незручне становище перед його близькими, оскільки він має значні складності у можливості матеріально забезпечувати себе самого і свої потреби. Більше того, через складний перебіг його захворювання тягар по його лікуванню лягає на плечі його близьких, що додає позивачу багато неприємних відчуттів, він відчуває себе втраченим для суспільства людиною та тягарем для своєї сім'ї. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Позивач постійно перебуває у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я не має.

Виходячи з викладеного вище, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з визначенням суми відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 100 000,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. З, 10, 11, 60, 88, 130, 174, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 100000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або по закінченню апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.