Ухвала суду № 47240645, 22.07.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/398/15-ц Головуючий у 1-й інст. Потапова Т. М.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Ковальській Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради, управління Держземагенства у Бердичівському районі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

за апеляційними скаргами Бердичівської міської ради Житомирської області та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом, в якому просила скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №853013, виданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення Бердичівської міської ради № 923 від 24.06.2010 року, яке 16.09.2014 року було скасовано рішенням Житомирського адміністративного суду.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року позов задоволено. Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №853013 на ім'я ОСОБА_2 (співвласник земельної ділянки - ОСОБА_3), виданий на підставі рішення Бердичівської міської ради № 923 від 24.06.2010 року на земельну ділянку площею 0,0715 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в м. Бердичеві по вул. Н. Сосніної, 70, кадастровий номер 1810400000:01:032:0167.Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В 243,60 грн. судового збору в рівних частках.

У апеляційній скарзі Бердичівська міська рада просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Зазначає, що державний акт, виданий на підставі рішення Бердичівської міської ради від 24.06.2010 року № 923, є законним. Відповідачами дотримана процедура отримання державних актів. Вказує, що суд не дав оцінки тій обставині, що спір про право вже вирішувався в цивільному провадженні з винесенням рішення Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області від 16.07.2013 року, яке після перегляду судами вищих інстанцій залишено без змін і яким державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2, залишено в силі. А тому вважає, що суд припустився порушень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки судом встановлені ті самі обставини, які вже були досліджені і встановлені в попередній цивільній справі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Зазначають, що їм у встановленому законом порядку надано дозвіл на виготовлення технічної документації, а при здійсненні землевпорядних робіт було встановлено межі земельної ділянки в натурі, узгоджено з суміжними землекористувачами. Вказують, що державний акт на право власності на їх земельну ділянку в судовому порядку вже визнано таким, що виданий відповідно до чинного законодавства України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у 1939 році ОСОБА_4 було надано земельну ділянку для будівництва площею 900кв.м. по вул. Середній,34 в м. Бердичеві (нині вул. Н. Сосніної,70).

Після смерті ОСОБА_4 у 1973 році спадщину за заповітом прийняли його дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по ? частині жилого будинку за зазначеною адресою.

Рішенням Бердичівського міськрайсуду від 08.12.2005 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 455 кв.м., якою раніше користувалась її мати ОСОБА_5К./а.с.36/. Рішення суду є чинним.

ОСОБА_6 згідно рішення виконкому Бердичіскої міської ради від 16.05.1974року побудувала новий житловий будинок та 22.06.2001 року подарувала його ОСОБА_7 Старий будинок було знесено. В свою чергу ОСОБА_7 01.03.2002 року подарував цілий житловий будинок №70 по вул. Н. Сосніної в м. Бердичеві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України /в ред. на час набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинку/ при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

У договорі дарування житлового будинку від 01.03.2002 року дані про земельну ділянку відсутні.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що площа земельної ділянки за їх будинком №70, по вул. Н. Сосніної згідно технічного паспорту на будинок на 08.09.1982 року становить 643кв.м. Водночас, загальна площа земельної ділянки у техпаспорті зазначена - 910 кв.м. /а.с. 68/. Згідно оспорюваного державного акта площа земельної ділянки відповідачів становить 715кв.м.

Рішенням Бердичівської міської ради від 27.06.2008 року №471 „Про надання дозволів на виготовлення технічної документації для складання державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі та договорів сервітутного землекористування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для складання державних актів на право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 710 кв.м., точна площа зазначеної земельної ділянки мала бути визначена під час землевпорядних робіт /а.с.43/.

Рішенням 44-ї сесії 5-го скликання Бердичівської міської ради №923 від 24.06.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва та гаражного будівництва в м. Бердичів по вул. Н. Сосніної,70 площею 715 кв.м. /а.с.6/.

Зазначене рішення стало підставою для видачі ОСОБА_2 (співвласник ОСОБА_3В.) державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0715 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серії ЯЛ №823013/а.с.7-8/.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської міської ради №923 від 24.06.2010 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 715кв.м. для обслуговування жилого будинку, гаражного будівництва, садівництва/а.с.9-10/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 16 вересня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначену постанову суду /а.с.11-12/.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

Крім того, такий самий по суті висновок міститься у постановахВерховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13, від 23 жовтня 2013 року у справі № 6-83цс13 та у справі № 6-93цс13, від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14.

Оскільки скасовано рішення Бердичівської міської ради від 24.06.2010 року №923 (підстава видачі оспорюванрго державного акта), то підлягає скасуванню і сам державний акт на право власності на земельну ділянку.

Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що вони не були залучені до участі у адміністративній справі про визнання протиправним та скасування рішення №923 від 24.06.2010року на вирішення спору у цій справі не впливають, а можуть бути предметом оскарження ухвалених судових рішень щодо вирішення їх прав та обовязків та по яких вони не були учасниками процесу.

Доводи Бердичівської міської ради та ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що рішеннями судів уже відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку не заслуговують на увагу, оскільки зазначений позов заявлено з інших підстав, а саме з підстав скасування судами рішення Бердичівської міської ради №923 від 24.06.2010 року.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Бердичівської міської ради Житомирської області та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів з цього моменту може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді