Рішення № 47239771, 16.07.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2567/15-ц

Категорія 26

2/295/1404/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі Говорадло А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із указаним позовом в якому зазначив, що 18 травня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії «Центральне Регіональне Управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та гр. ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 31_41-05/07МФ (по тексту - «Кредитний договір»), за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США 00 центів з терміном їх погашення до 17 травня 2017 року та з оплатою по процентній ставці 15,0% річних. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 18 травня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 31_41-05/07МФ-1, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2592. Відповідно до умов Іпотечного договору іпотекодавцем ОСОБА_1 було передано позивачу, який є Іпотекодержателем, в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 24.11.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 1 419 747,87 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить суд в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на вищезазначений предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на дане нерухоме майно за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, а також виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідачів, зняти їх з реєстраційного обліку та стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у відсутність представника банку, вимоги позову підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за адресою реєстрації, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та гр. ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 31_41-05/07МФ за умовами якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 20 000 доларів США 00 центів, з оплатою за процентною ставкою 15,0% річних, та терміном повернення кредитних ресурсів до 17 травня 2017 року та (а.с. 18-20).

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за вказаним вище кредитним договором, 18 травня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та гр. ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 31_41-05/07МФ-1, за умовами якого іпотекодавцем ОСОБА_1 було передано позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Даний договірпосвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. (а.с. 22-23).

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2011 по справі №2-948/2011 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Житомирської обласної дирекції стягнуто заборгованість по кредитному договору в сумі 162 037,80 грн. (а.с. 24)

Так, як позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, станом на 24.11.2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 419 747,87 грн., яка включає:

●сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі - 4 008,78 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 60 375,41 грн.;

●сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі - 11 857,00 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 178 575,83 грн.;

●сума строкової заборгованості по відсоткам у розмірі - 158,66 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 2 389,55 грн.;

●сума простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі - 13 952,35 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 210 133,47 грн.;

●пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії - 968 273,61 грн. (а.с.26)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна. Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 8.4.3, 8.4.8 іпотечного договору Іпотекодержатель має право: 1) звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; 2) достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов кредитного договору.

За умовами п. 11.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на час укладання договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Право визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить Іпотекодержателю (п. 11).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалах справи вбачається, що позивачем 13.10.2014 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялась вимога про усунення порушень умов кредитного договору, яке містило вимогу погасити заборгованість у повному обсязі (а.с. 30) в 30-денний строк з дня отримання вимоги, а 27.10.2014 року на адресу відповідачів направлялась вимога про добровільне звільнення предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1 протягом одного місяця з дня отримання вимоги (а.с. 32).

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9, 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

З огляду на ст. 3 вказаного Закону України він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, чинність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому задовольняє їх.

У відповідності до ч. 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено судам у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З огляду на відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, належного повідомлення відповідачів банком про добровільне звільнення предмету іпотеки, суд вважає за необхідне відмовити ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в задоволенні його вимог в частині виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1 за передчасністю вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 514, 525, 526, 530, 572, 611, 1050, 1054, ЦК України, ст. 33, 35, 37, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 31_41-05/07МФ від 18.05.2007 року, яка станом на 24.11.2014 року становить 1 419 747,87 грн. та включає:

●сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі - 4 008,78 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 60 375,41 грн.;

●сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі - 11 857,00 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 178 575,83 грн.;

●сума строкової заборгованості по відсоткам у розмірі - 158,66 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 2 389,55 грн.;

●сума простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі - 13 952,35 дол.США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ - 15,060794 грн., становить 210 133,47 грн.;

●пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 789 589,30 грн.,

звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 шляхомвизнання права власності на зазначене вище майно за Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Богунським районним судом м.Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити дане заочне рішення до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов