Ухвала суду № 47239621, 21.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3814/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/1100/15 Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого судді Веремчук Л.М.

Суддів Антонюк К.І., Мудренко Л.І.

При секретарі Кирилюку О. О.

За участю представника позивача Ліпкевича І.В.,

Відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 до про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5.

На підставі клопотання позивача (а.с.29) ухвалою суду від 23 квітня 2015 року проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача ОСОБА_3 (а.с.50).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено.

Передано в заклад Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 440-017/ФК-08 від 19 березня 2008 року в сумі 162108,43 грн., шляхом вилучення у власника ОСОБА_3 автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2008р. випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (новий реєстраційний номер НОМЕР_2), комплекту ключів до нього та свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу.

В рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості АТ "Дельта Банк" у розмірі 162108,43 грн., звернуто стягнення на транспортний засіб-автомобіль: марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2008р. випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (новий реєстраційний номер НОМЕР_2), який передано в заставу ТОВ "Укрпромбанк" правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" за договором застави транспортного засобу № 440-017/Zфк-08 від 19.03.2008року шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за початковою ціною, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент укладення договору купівлі продажу, з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, з наданням повноважень на утримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію або його дублікату, а також наданням Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" сплачений судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. по 121 грн. 80 коп. з кожного..

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що у вступній частині судового рішення щодо назви особи відповідача допущені помилки. Вказує, що автомобіль він придбав на підставі біржової угоди від 23 квітня 2010 року. Оскільки договір про передачу активів від ТОВ «Укрпромбанку» до АТ «Дельта Банк» відбулась лише 30 червня 2010 року, то позивач не повинен був надавати згоду на відчуження спірного автомобіля.

Крім того, на час придбання ним автомобіля реєстрація обтяжень від 20 березня 2008 року втратила свою актуальність, а позивач не повідомив суд про повторну реєстрацію ним обтяжень цього автомобіля. Тому робити висновок про те, що боржник не мав права відчужувати спірний автомобіль суд не мав права. Вказує також, що автомобіль ним був придбаний в іншої особи, відмінної від боржника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки зобов'язання ОСОБА_2 не виконане, за зверненням фактора рішенням Маневицького районного суду від 16 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельта Банк» 162 108 грн.43 коп. та судові витрати у справі.

За умовами ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст.26 цього Закону, яка передбачає продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 181 900 грн. для придбання автомобіля та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в строк до 18 березня 2015 року зі сплатою 10,30% річних (а.с.7-10,11-14).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 передав у заставу Банку автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2008р. випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрпромбанк» 30 червня 2010 року передав активи та кредитні зобов'язання на користь АТ «Дельта Банк», про що укладено договір за умовами якого позивач набув право вимоги по кредитному договору № 440-017/ФК-08 від 19 березня 2008 року та право вимоги за договором застави.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором у ОСОБА_2 утворилась заборгованість. За позовом ПАТ «Дельта Банк» Маневицький районний суд Волинської області своїм рішенням від 16 липня 2012 року стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за даним кредитним договором в сумі 162108 грн.43 коп.

Покликання апелянта на відсутність підстав для задоволення позову через те, що позивач не ставив питання про звернення стягнення на предмет застави разом із позовом про стягнення заборгованості є надуманим і таким, що не відповідає діючому законодавству.

Зокрема, статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено право заставодержателя задовольняти свої вимоги в повному обсязі за рахунок заставного майна, якщо зобов'язання на момент настання терміну виконання не буде виконано.

Це право здійснюється відповідно до частини 1 ст.20 ЗУ «Про заставу» за рішенням суду або третейського суду на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Сторони у справі передбачили право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави у разі його невиконання достроково (п.п.2.1.7, 2.1.8 Договору застави).

На виконання рішення Маневицького районного суду було відкрито виконавче провадження у якому винесено постанову про розшук та затримання автомобіля, переданого у заставу.

Судом також встановлено, що спірний автомобіль за ОСОБА_2 не числиться, а без згоди банку перереєстрований на відповідача ОСОБА_6, тобто відбулося відчуження заставного транспортного засобу боржником, в зв'язку з чим неможливо задовольнити позовні вимоги банку.

В силу ст.572 ЦК України заставодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.7 ст.20 ЗУ «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом або договором.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про заставу», з метою виконання зобов'язання до державного реєстру застав рухомого майна вноситься запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна.

20 березня 2008 року дані про заставу даного автомобіля були внесені до Державного реєстру рухомого майна, що підтверджується копією витягів з Державного реєстру рухомого майна (а.с.15).

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Дане положення закону закріплене і в пункті 3.1.5 договору застави відповідно до якого заставодавець, яким є ОСОБА_2, не має право відчужувати предмет застави у будь-який спосіб. Крім того, у цьому ж пункті зазначено, що заставодавець не може без згоди заставодержателя обтяжувати предмет застави зобов'язаннями третіх осіб (зокрема не передавати його в спільну власність, оренду, користування, лізинг тощо).

В порушення вимог закону та умов договору застави ОСОБА_2 відчужив даний автомобіль. Власником автомобіля на даний час являється ОСОБА_3 (а.с.42).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно ст.388 ЦК України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Враховуючи вищезазначену норму закону, відповідач ОСОБА_3 не може вважатись добросовісним набувачем автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2008р. випуску, кузов НОМЕР_3, відповідно до ст.388 ЦК України, оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на час відчуження спірного автомобіля, були наявні відомості про обтяження даного транспортного засобу.

Відтак покликання апелянта на ксерокопію довідки від 20 квітня 2010 року, виданої за підписом заступника керуючого Волинської філії ТОВ «Укрпромбанк» про погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та не заперечення банку про відчуження спірного автомобіля (а.с. 33) не ґрунтується на вимогах закону та укладеного між банком та ОСОБА_2 договору. Крім того, відповідність даної довідки оригіналу неможливо перевірити.

ОСОБА_3 не був позбавлений можливості перевірити наявність чи відсутність обтяжень на спірний автомобіль в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно ст.27 Закону України « Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави; разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, не припиняє зобов'язання боржника перед кредитором. Відповідно до ст.9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Повторна реєстрація обтяження цього ж транспортного засобу 10 липня 2014 року (а.с.43-44) за зверненням індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова не означає автоматичного скасування обтяження від 20 березня 2008 року за зверненням Волинської філії ТОВ «Укрпромбанк» на що звертає увагу в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 Крім того, із пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що банк через 5 років після накладення обтяження у 2008 році підтверджував ДЕржавному реєстру обтяження на автомобіль.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

З врахуванням наведеного вимога банку про звернення стягнення на автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2008р. випуску, кузов НОМЕР_3, який було передано у заставу відповідно до договору від 19 березня 2008 року ґрунтується на вимогах закону та підлягає до задоволення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 16 липня 2012 року, яким стягнуто із ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельта Банк» 162 108 грн. 43 коп. заборгованості за кредитним договором, не перешкоджає банку звернути стягнення на спірний автомобіль, який було передану в заставу з метою забезпечення кредитного договору.

Разом з тим ОСОБА_3 не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом пред'явлення відповідного позову до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Помилка назви відповідача у вступній частині судового рішення та ініціалів ОСОБА_3 у мотивувальній частині рішення не є підставою для його скасування і може бути виправлена судом першої інстанції шляхом внесення виправлення в судове рішення.

Ухвалене по справі рішення є обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інших доводів, які б вказували на неправильність оскаржуваного рішення, в апеляційній скарзі не наведено.

Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: