Постанова № 4723834, 13.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.09Справа №2а-7925/09/10/0170 14:56 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - Абрамов С.П., представник по довіреності від 09.02.2009 року б/номеру, Сироватський О.О., директор, протокол №1 від 08.02.2006 року, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - Щурін Д.В., представник по довіреності №73/10 від 21.07.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт" - позивач - 01 липня 2009 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування повністю податкового повідомлення-рішення відповідача №0010721501/0 від 10.06.2009 року та в електронній базі звітність ДПІ у м. Сімферополі АРК в картці особового рахунку позивача вилучити запис "До відома" і внести запис "Конфиденційно". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим 03.02.2009 року було надано податку декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, яка була прийнята за відсутності заперечень. Разом з тим, 29.05.2009 року відповідачем проведено перевірку ТОВ "Кримський туроператор "Зея-курорт" з питання своєчасності надання податкової звітності, за результати якої складено акт перевірки №4750/15-1 від 29.05.2009 року. В даному акті відповідачем вказано, що податкова декларація з податку на прибуток за 2008 рік до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим станом на зазначену дату взагалі не надана. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання зазначеної податкової декларації у сумі 170грн.00коп. на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі Закон №2181). Крім того, у відповідь на скаргу позивача на неправомірні дії посадових осіб ДПІ у М. Сімферополі АР Крим, що стосуються внесення поданої позивачем податкової декларації по податку на прибуток за 2008 рік до картки особового рахунку позивача з позначкою «До відома», відповідачем надана відповідь про невідповідність наданої податкової декларації вимогам п.1.6 Порядку складення декларації по податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.04.2003 року за №271/7592, оскільки зазначеним пунктом встановлено подання податкової декларації з податку на прибуток на одному двосторонньому аркуші форматом А-4, а позивач надав декларацію з податку на прибуток за 2008 рік на двох односторонніх аркушах формату А-4. Позивач вважає зазначені дії відповідача неправомірними, а прийняте податкове повідомлення-рішення підлягаючим скасуванню, оскільки, на думку позивача, податкова декларація з податку на прибуток подана ним з дотриманням вимог діючого законодавства, була прийнята податковим органом під час подання без будь-яких зауважень, у звязку з чим зазначене в ній податкове зобовязання є узгодженим, а застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, позивач зазначає про порушення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим порядку проведення невиїзних документальних перевірок, оскільки про проведення 29.05.2009 року зазначеної перевірки посадові особи підприємства не були повідомлені, на акті перевірки відсутній підпис керівника підприємства, відповідач не мав права на проведення невиїзної документальної перевірки без врахування даних наданої податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік. Також допущені посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим порушення діючого законодавства підтверджені під час проведення службової перевірки, що здійснена відділом по боротьбі с корупцією в органах ДПС ДПА в АР Крим.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення та дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 05.08.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування штрафних санкцій тим, що згідно з вимогами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ та п.1.6 Порядку складення декларації по податку на прибуток ДПІ у м. Сімферополі АР Крим надана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за 2008 рік була не визнана відповідачем як податкова декларація, оскільки вона заповнена позивачем всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: оригінал декларації повинен був бути поданим позивачем до ДПІ на одному двосторонньому аркуші формату А-4, тоді як зазначена податкова декларація була надана до ДПІ на двох односторонніх аркушах формату А-4. У звязку з викладеним подана позивачем декларація, на думку представника відповідача, не може бути прийнята як податкова звітність, тому застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік є правомірним та обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт" (код ЄДРПОУ 34058451, юридична адреса: 95005, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Севастопольська, буд.8/1, оф.46А) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10 лютого 2006 року; дані про що внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України номер запису 18821020000007484 (а.с.20-31).

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 03.02.2009 року було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2008 рік. Відповідачем зазначену податкову декларацію було прийнято, про що свідчить штамп ДПІ з відбитком «Отримано», на декларації зазначено дату 03.02.2009 року та вхідний номер №2708/27 (на екземплярі, що наданий позивачем, - а.с.6-7) та штамп ДПІ «Конфіденційно» з зазначенням того ж самого вхідного номеру та дати на екземплярі податкової декларації, що наданий під час розгляду справи представником відповідача (а.с.42-43). Суд зазначає, що в тексті позовної заяви не заперечується той факт, що податкова декларація була подана позивачем на двох двосторонніх аркушах формату А-4. Крім того, даний факт підтверджений іншими матеріалами справи та представниками позивача і відповідача у судових засіданнях.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було направлено повідомлення від 13.02.2009 року №7287/10/15-1, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 2008 рік, що надана до ДПІ 03.02.2009 року, не визнана податковою декларацією згідно з вимогами пп.4.1.3 Додатку №1 «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» наказу Державної податкової декларації України від 15.04.2008 р. №250 «Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» (а.с.59). Згідно з зазначеним листом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим запропоновано позивачу заповнити декларацію згідно з вказаними вище рекомендаціями та надати її до ДПІ. Повідомлення було отримане позивачем 24.02.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.44).

Матеріалами справи підтверджено та представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось, що позивачем неодноразово 03.03.2009 року за №10 (вх. до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 04.03.2009 року а.с.60), 31.03.2009 року №16 (вх. до Державної податкової адміністрації в АР Крим від 02.04.2009 року а.с.62-64), 26.05.2009 року (згідно поштового повідомлення (а.с.73) отримано Державною податковою адміністрацією України 01.06.2009 року а.с.69-72), 09.06.2009 року №81 (вх. до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 10.06.2009 року №212/10 а.с.55) направлялись до зазначених органів державної податкової служби скарги на дії посадових осіб ДПІ у м. Сімферополі АР Крим стосовно невизнання поданої позивачем 03.02.2009 року до ДПІ декларації з податку на прибуток за 2008 року податковою декларацією. Згідно з наданими представниками сторін відповідями ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №12262/10/15-1 від 16.03.2009 року (а.с.61), №31682/10/15-1 від 19.06.2009 року (а.с.54), Державної податкової адміністрації в АР Крим №1052/10/15-117 (а.с.67-68), Державної податкової адміністрації України №13648/7/15-0217 від 30.06.2009 року (а.с.56) дії посадових осіб відповідача є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства, у звязку з чим позивачу запропоновано або надати до ДПІ нову податкову декларацію зі сплатою штрафу, або оскаржити рішення податкового органу в апеляційному порядку. При цьому в зазначених відповідях єдиною підставою невизнання наданої позивачем декларації по податку на прибуток податковою декларацією є надання позивачем декларації на двох односторонніх аркушах формату А-4, замість одного двостороннього аркушу формату А-4, що є, як зазначено в листах, порушенням вимог п.1.6 Порядку складення декларації з податку на прибуток підприємства, що затверджений наказом ДПА України №143 від 29.03.2009 року. Інші підстави в зазначених листах не вказані, що не заперечуються та не оспорюється представником відповідача.

Як свідчать матеріали справи, головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Ісаєвою В.В. 29 травня 2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання позивачем податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік. Згідно з актом перевірки №4750/15-1 від 29.05.2009 року (а.с.33), що складений за результатами її проведення, зазначена податкова декларація з податку на прибуток позивачем взагалі не була подана, у звязку з чим, на думку відповідача, ТОВ "Кримський туроператор "Зея-курорт" порушені вимоги пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.2004 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток).

На підставі акту перевірки згідно з вимогами пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 та підпункту «а» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0010731501/0 від 10.06.2009 року (а.с.34, 52) про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн.00коп. за порушення зазначених в акті вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.16.4 ст.16 Закону про прибуток. Вказані акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були вручені позивачу, що підтверджується копіями поштових конвертів (а.с.9, 11), поштового повідомлення про отримання позивачем акту перевірки 02.06.2009 року (а.с.48), поштового повідомлення про отримання позивачем податкового повідомлення-рішення 25.06.2009 року (а.с.53) та представником позивача не оспорюється і не заперечується.

В матеріалах справи наявне також запрошення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим посадових осіб позивача на проведення перевірки стосовно неподання податкової звітності за 2008 рік від 14.05.2009 року №23333/10/15-1 (а.с.32, 50). Представником відповідача під час розгляду справи також було надано копію поштового повідомлення №8769600 про направлення зазначеного запрошення на адресу позивача 19.06.2009 року та отримання його позивачем 22.06.2009 року (а.с.51). Крім того, суд зазначає, що позивачем разом з позовною заявою надано суду копію поштового конверту з тим же кодом, що свідчить про направлення ДПІ у м. Сімферополі на адресу позивача рекомендованого листа 19.06.2009 року (а.с.11).

Представником відповідача під час розгляду справи в суді також надано копію акту №1327/15-1 від 26.05.2009 року про неявку посадової особи субєкта господарювання на запрошення органу податкової служби, згідно з яким керівник позивача не зявився на повідомлення №23333/10/15-1 від 14.05.2009 року для ознайомлення з актом невиїзної документальної перевірки своєчасності розрахунку з бюджетом податку на прибуток (а.с.500. Зазначений акт підписано трьома посадовими особами відділу адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як встановлено судом, згідно з листами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, ДПА в АР Крим та ДПА України єдиною підставою для невизнання декларації позивача з податку на прибуток за 2008 рік податковою декларацією є надання ним зазначеної декларації на двох односторонніх аркушах формату А-4 замість одного двостороннього аркушу формату А-4.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту “б”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 16.4 ст.16 Закону про прибуток платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обовязок відповідача надавати податкові декларації з податку на прибуток до податкових органів.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20, встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку неподання платником податку до відповідного органу державної податкової служби податкової декларації з податку на прибуток підприємства, до такого платнику податку податковим органом будуть застосовані штрафні санкції у сумі, встановленій пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 Закону про прибутку форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 р. №06-10/239, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592) затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідно до вимог п.1.6 зазначеного Порядку оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4.

При цьому суд зазначає, що зазначеним наказом, а також Законом №2181 не визначено поняття «обовязкові реквізити податкової декларації» (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємства).

Суд зазначає, що порядок приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення інформації, наданої платниками податків в електронному вигляді, до електронних баз податкової звітності; проведення автоматизованих перевірок документів податкової звітності; верифікація даних податкової звітності, наданої на паперових носіях, що переносяться до КОР (картки облікового рахунку) платників податків; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків; контроль за даними, перенесеними до КОР платників податків здійснюються органами державної податкової служби в порядку, встановленому Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 15.04.2008 р. №250).

Згідно до пункту 2 Методичних рекомендацій податкова звітність - сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 розділу 4 Методичних рекомендацій якщо податкова звітність, що надана органу ДПС платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про визнання звітності недійсною є: відсутність підпису відповідних посадових осіб; відсутність скріплення печаткою підписів платника податків (факсиміле не дозволяється); відсутність обов'язкових реквізитів податкового документу; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії оригіналів звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності. У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та запропонувати надати нову, оформлену належним чином.

Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом із службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання в звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій). Платнику в триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного терміну подання) працівником підрозділу, до функцій якого відноситься приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3). В електронній базі дана податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "До відома", а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дата його відправки. В разі прийняття рішення галузевим підрозділом щодо неправомірності подання звітності платником податків дані, занесені до КОР (картки особового рахунку), усуваються за службовою запискою галузевого підрозділу з резолюцією керівника ДПІ, в електронних базах звітність отримує статус "До відома", у коментарях до звіту проставляється ознака "згідно зі службовою запискою від "___" N ___". Відправлення платникам податків зазначених повідомлень здійснюється через загальні відділи відповідно до Типової інструкції з діловодства.

Суд зазначає, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 2008 рік була прийнята відповідачем без попередження про можливість невизнання податковою звітністю. Як слідує з текстів листів ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 16.03.2009 року №12262/10/15-1 і ДПА в АР Крим від 14.04.2009 року № 1052/10/15-117 та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні зазначена податкова звітність позивача була не визнана як податкова декларація та відомості до картки особового рахунку «До відома» були внесені на підставі рішення галузевого підрозділу.

При цьому відповідач в повідомленні №7287/10/15-1 від 13.02.2009 року посилається на вимоги пп.4.1.3 п.4.1 розділу 4 Методичних рекомендацій.

Згідно з зазначеним підпунктом на етапі приймання документа податкової звітності працівники, що здійснюють приймання, контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, які передбачені порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень в значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

В даному контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника; код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ для юридичної особи; код виду економічної діяльності (КВЕД); код форми власності; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (якщо передбачено формою); ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або в разі відмови від нього серія та номер паспорту для фізичної особи; реєстраційний (обліковий) номер платника в разі спільної (сумісної) діяльності; місцезнаходження платника; ОДПС, до якого подається звітність; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ; дата подання звіту (або дата заповнення - в залежності від форми); ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб для звітів, в яких це передбачено формою; підписи цих осіб, засвідчені печаткою.

На підставі викладеного, суд зазначає, що до обовязкових реквізитів податкової декларації згідно з зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України не входить порядок розміщення тексту (даних) декларації (зокрема, податкової декларації з податку на прибуток) на аркушах формату А-4: з двох сторін або з однієї сторони.

Що стосується права податкового органу на невизнання податкової звітності платника податку як податкової декларації, що надано пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, то суд приходить до висновку, що воно обмежене лише трьома випадками: якщо в податковій звітності не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами або не скріплено печаткою платника податків.

Представником відповідача під час розгляду справи не надано доказів того, що податкова декларація позивача з податку на прибуток за 2008 рік не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків. Такі порушення не зазначались також відповідачем, ДПА в АРК та ДПА України в листах відповідях на скарги позивача.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених Законів України та наказів Державної податкової адміністрації України розміщення податкової декларації з податку на прибуток на односторонніх або двосторонніх аркушах формату А-4 не є обовязковим реквізитом податкової декларації з податку на прибуток, у звязку з чим суд приходить до висновку, що дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не відповідають вимогам пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та пп.4.1.3 п.4.1 розділу 4 Додатку №1 «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» наказу Державної податкової декларації України від 15.04.2008 р. №250.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з вимогами пп.4.1.4 п.4.1 розділу 4 Методичних рекомендацій, на які посилається ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в листі відповіді на скаргу позивача №31682/10/15-1 від 19.06.2009 року, у разі прийняття рішення галузевим підрозділом щодо неправомірності подання звітності платником податків дані, занесені до КОР, усуваються за службовою запискою галузевого підрозділу з резолюцією керівника ДПІ, в електронних базах звітність отримує статус "До відома", у коментарях до звіту проставляється ознака "згідно зі службовою запискою від "___" N ___". Відправлення платникам податків повідомлень щодо невизнання податкової звітності платника податку податковою декларацією здійснюється через загальні відділи відповідно до Типової інструкції з діловодства.

У зазначеному листі відповідач, посилаючись на вимоги ст.37 Закону України «Про інформацію» від 20.02.1992 року №2657-ХІІ, відмовив в наданні позивачу службової записки галузевого підрозділу, на підставі якої було внесено інформації в КОР (картку особового рахунку), мотивуючи свою відмову тим, що офіційні документи, що складаюсь внутрівідомчу службову кореспонденцію, не підлягають обовязковому наданню. Суд також зазначає, що Методичними рекомендаціями не встановлено форму рішення галузевого підрозділу щодо неправомірності подання звітності платником податків. Представником відповідача під час розгляду справи також не надано суду будь-якого рішення галузевого підрозділу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, та не повідомлено про його наявність.

Представником відповідача під час розгляду справи також надано суду копію особового рахунку позивача по податку на прибуток за 2009 рік, в якому не відображено податкову декларацію позивача з податку на прибуток за 2008 рік (а.с.57). Суд зазначає, що згідно зазначеної податкової декларації позивачем було самостійно нараховано податок на прибуток до сплати у сумі 1623грн.00коп.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №2181 до платника податку, що не надав податкову декларацію за відповідний звітний період, можуть бути застосовані штрафні санкції: за неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181); у разі самостійного визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податку у звязку з неподанням декларації за відповідний звітний період (додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1) платник податку також повинен сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону №2181).

В матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0010721501/0 від 10.06.2009 року, згідно з яким до платника податку позивача застосовані штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняття галузевим підрозділом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим рішення щодо неправомірності подання звітності платником податків та наступне внесення змін до КОР (картки особового рахунку) за службовою запискою зазначеного галузевого підрозділу з резолюцією керівника ДПІ для отримання звітністю в електронній базі статусу "До відома", тягне за особою порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері оподаткування податком на прибуток.

Однак, оскільки діючим законодавством не передбачено визнання протиправною та скасування службової записки галузевого підрозділу органу державної податкової служби незалежно від наявності або відсутності на ній резолюції керівника (заступника керівника) такого податкового органу, а повідомлення щодо невизнання податкової звітності платника податку податковою декларацією, що направляється такому платнику податку, не є формою рішення податкового органу, а є його наслідком (що підтверджено пп.4.1.4 п.4.1 розділу 4 Методичних рекомендацій), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб відновлення порушених прав шляхом вилучення в електронній базі звітність ДПІ у м. Сімферополі АРК в картці особового рахунку позивача стосовно декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2008 рік запису "До відома" є правомірним та відповідає способу захисту порушених прав, оскільки призводить до відновлення становища, яке мало існувати у випадку прийняття декларації позивача відповідачем. Однак, суд також зазначає, що згідно з вимогами пп.4.1.5 п.4.1 розділу 4 Методичних рекомендацій проставлення штампу "Конфіденційно" передбачено лише на примірнику декларації, що надається платником податку до податкового органу, а не електронній базі, тому позовні вимоги в частині внесення до картки особового рахунку позивача по податку на прибуток запису "Конфіденційно" не відповідають способу захисту порушених прав.

Крім того, суд зазначає про порушення відповідачем порядку проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності подання податкової звітності, оскільки згідно з вимогами п.1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. Матеріалами справи підтверджено, що запрошення на проведення перевірки було отримано позивачем 22.05.2009 року, а акт неявки на її проведення складено 26.05.2009 року, тобто до спливу 10-денного строку. Суд також погоджується з тим, що дані акту перевірки стосовно неподання позивачем до ДПІ декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист за підписом в.о. начальника відділу по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА в АР Крим від 22.05.2009 року №1363/10/27-0 (а.с.14), згідно з яким зазначеним відділом було перевірено інформацію позивача про неправомірні дії посадових осіб ДПІ у м. Сімферополі АР Крим. В ході проведення службової перевірки зазначені позивачем факти підтвердились, працівникам ДПІ у м. Сімферополі АР Крим обявлено офіційне застереження про недопущення протиправної поведінки; начальнику ДПІ направлено висновок для відома та недопущення працівниками ДПІ подібних фактів в подальшій службовій діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено повідомлення позивача про проведення перевірки (запрошення отримано позивачем 2205.2009 року), а також спростовані заперечення позивача стосовно порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки, встановленого пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181, в частині невикористання під час її проведення податкової декларації позивача, оскільки судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проводилась невиїзна документальна, а не камеральна перевірка.

Суд також вважає, що клопотання позивача про виключення акту перевірки та документів, що надані відділом по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА в АР Крим, з числа доказів по адміністративній справі, оскільки згідно з вимогами частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 КАС України). Таким чином, зазначеним документам судом під час прийняття рішення по справі була надана належна оцінка, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування до позивача зазначених штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток за 2008 рік відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Крім того, суд зазначає, що позивач невірно зазначив позовні вимоги в частині вилучення в електронній базі звітність ДПІ у м. Сімферополі АРК в картці особового рахунку позивача запису "До відома" і внесення запису "Конфиденційно", а не про зобовязання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим внести зміни до картки особового рахунку позивача по податку на прибуток шляхом вилучення запису «До відома», суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 13 серпня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 14 серпня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0010721501/0 від 10 червня 2009 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт".

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт" по податку на прибуток шляхом вилучення запису «До відома».

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський туроператор "Зея-курорт" (код ЄДРПОУ 34058451, юридична адреса: 95005, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Севастопольська, буд.8/1, оф.46А) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.