Постанова № 4723782, 27.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.09Справа №2а-723/09/8/0170 (11:13 год.) м. Сімферополь Окружнийадміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , , при секретарі Кравченко О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання дій та рішення протиправними,

за участю представників сторін:

від позивача - Смаліус Віталій Володимирович, довіреність б/н від 02.07.09 р.; Гладун Юрій Васильович паспорт НОМЕР_1, витяг з наказу №1 від 02.02.96 р.,

від відповідача - Володькін Сергій Анатолійович, довіреність від 18.04.08 р. № 2887/9/20

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання дій та постанови № 0013562303 від 18.12.08 р. та акту перевірки № 0359/01/12/23/24024011 від 13.12.08 р. протиправними.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 18.12.2008 р. № 0013562303.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, тим, що відповідачем було проведено перевірку з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій магазину № 134 розташованого за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює позивач з порушенням вимог ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме позивачу не було направлено письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення перевірки, не було надано направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки.

Також позивач зазначив, що до нього не правомірно було застосовано штрафні санкції, у звязку з тим, що порушень з його боку Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які були зазначені у акті перевірки, а саме : п.1, 9, 13 ст. 3 вищезазначеного Закону не було - податковий інспектор ДПІ у м. Ялта при здійсненні покупки, після отримання товару, взяв решту та не дочекавшись чеку, вийшов з магазину; фіскальний звітний чек за 11.08.08 р. було надруковано 12.08.08 р. до відкриття магазину, у звязку з тим, що 11.08.08 р. було відключено електроенергію, а отже надрукувати фіскальний чек у продавця не було можливості; позивач зазначає, що кишеня продавця, де були знайдені грошові кошти, а саме заробітна платня її чоловіка, не є місцем проведення розрахункових операцій, а отже ці кошти не повинні були враховуватись представниками ДПІ при здійсненні перевірки.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що перевірка здійснювалася на підставі плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями на грудень 2008 р., затвердженого в.о. начальника ДПІ у м. Ялта Охріменко В.П. на підставі ст. 15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів), тому норми ст.11,11-1,11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не розповсюджуються на перевірки порядку проведення розрахунків за товари (послуги) і інших вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому письмове рішення керівника податкового органу, надіслання письмового повідомлення платнику податків про проведення перевірки, які встановлені ч.2,4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосуються документальних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а не перевірок з контролю за розрахунковими операціями. Крім того відповідач зазначив, що вимоги ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що визначає підстави та порядок проведення перевірок стосуються тільки перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а відповідачем проводилась перевірка в рамках повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.1,9,13 ст.3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що відповідає дійсності і на підставі чого до позивача було застосовано штрафні санкції відповідно до п.1, 4 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 27.08.09 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Гурзуфський торговий дім" зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 24.01.1996 р. у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 28).

Дозвіл на ведення торгівельної діяльності ЗАТ "Гурзуфський торговий дім"в магазині № 134, розташованому за адресою: м.Ялта, с. Гурзуф, вул. Подвойського, 19, надано рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради м. Ялта від 18.03.1999 р. № 73 (а.с. 47,50).

У магазині встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Mini -500.02, заводський номер НОМЕР_2, фіскальний номер НОМЕР_3, що належить позивачу та підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій, реєстраційним посвідченням НОМЕР_5 від 06.10.04 р., виданим ДПІ в м. Ялта (а.с.45-46).

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_4, виданого ДПІ в м. Ялта, ЗАТ "Гурзуфський торговий дім"є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2009 р.(а.с.52).

13.12.08 р. на підставі направлень № 03597 та №03598 від 12.12.08 р. (а.с. 70-71) та плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м. Ялта на грудень 2008 р. (а.с.73-74) податковими інспекторами ДПІ у м. Ялта була проведена перевірка з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій в магазині № 134, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює позивач.

В ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.1, 9, 13 ст. 3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів на суму 71 грн.; не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку, а саме відсутність чеку за 11.08.08 р.; невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків з сумою, визначеною у денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 326,11 грн., які були відображені у акті перевірки № 00315 від 13.12.08 р., реєстраційний № 0359/01/12/23/24024011 від 15.12.08 р. (а.с.75-76).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 № 265/95-ВР, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідальність.

18.12.08 р. на підставі акту перевірки № 00315, ДПІ у м. Ялта було винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0013562303 на підставі п.1,4 ч.1 ст.17 та ст. 22 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 2325,55 грн. (а.с.12).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Що стосується правомірності повноважень посадових осіб ДПІ в м. Ялта щодо проведення перевірки з контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій магазину № 134 розташованому за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:

-планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);

-позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);

-планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);

-позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).

Відповідачем в направленнях на перевірку від 12.12.08 р. №03597 і №03598 строком дії з 12.12.08 по 31.12.08 зазначений вид перевірки - планова (а.с. 71,72).

За характером перевірки, яку провели посадові особи відповідача, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провели посадові особи відповідача, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

При дослідженні питання про вручення позивачу ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» оригіналу направлення на перевірку судом встановлено, що посадові особи ДПІ в м. Ялта, яким було доручено проведення планової перевірки позивача, ознайомили та надали один примірник направлень на перевірку від 12.12.08 р. №03597 і №03598 продавцю ОСОБА_1 13.12.08 р., тобто перед початком проведення перевірки, що підтверджується підписами продавця на направленнях (а.с.70-71).

Доказів надання посадовими особами ДПІ в м. Ялта позивачу або його робітникам перед проведення перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення планової перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення суду не надано, а позивач у позові посилається як на доказ протиправності дій відповідача саме на факт не надання відповідачем такого наказу позивачу. Крім того відповідач вважає, що проведена перевірка позивача не вимагає видання наказу про її проведення та надання копії такого наказу позивачу.

Судом встановлено, що на підставі плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ в м. Ялта на грудень 2008 р., затвердженого в.о. начальника ДПІ в м. Ялта Орхіменко В.П., передбачено проведення перевірки магазину № 134 за адресою: АДРЕСА_1, який належить ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» (а.с.73-74).

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи саме органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509).

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесеною до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону №509 на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом №265, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка”та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

З огляду на зазначене суд вважає недоведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не бере до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення платнику податків - є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Але позивач не скористався правом не допуску працівників податкового органу до перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової перевірки, дата її початку та дата закінчення платнику податків та самостійно дозволив проводити перевірку представникам податкового органу.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням № 0013562303 від 18.12.08 р., на підставі акту перевірки № 00315 від 13.12.08 р., за порушення п.1,9,13 ст.3 Закону №265, суд зазначає наступне.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п.1 ст. 3 Закону № 265, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів на суму 71 грн., яке було відображено у акті перевірки № 00315 без зазначення дати його складання (а.с.75-76).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265 у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 355,00 грн. (71грн.х5 = 355 грн.) (а.с.12).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що покупець, отримавши товар та здачу, яку продавець поклала на прилавок біля касового апарату, не дочекався проведення суми покупки через РРО та отримання чеку, вийшов з магазину. Після чого повернувся до магазину не сам, представившись співробітниками ДПІ та повідомив про те, що щойно була проведена контрольна закупка в результаті якої було виявлено порушення п.1 ст.3 Закону 265, хоча насправді порушення не було, так як продавець не завершив розрахункову операцію та не передав здачу та касовий чек у встановленому порядку з незалежних від нього причин.

Відповідно до п.п.4.4. ст.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 614 від 01.12.2000 р., реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що продавцем магазину № 134, розташованого за адресою АДРЕСА_1 було продано товар на загальну суму 71 грн., без реєстрації продажу товару через РРО та покупцеві не видано розрахункового документу, що є порушенням п.1 ст.3 Закону 265. Суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості виконати вищезазначені дії, але їх не виконав, тобто застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у сумі 355 грн., на підставі п.1 ст.17 Закону № 265 є обґрунтованим та правомірним.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п.9 ст. 3 Закону № 265, а саме: не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку, а саме встановлено відсутність Z-звіту за 11.08.08 р., яке було відображено в акті перевірки № 00315 від 13.12.08 р. (а.с.75-76).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 Закону № 265 у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій - до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 340,00 грн. (20грн.х17 = 340 грн.) (а.с.12).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснити надрукування фіскального чеку 11.08.08 р. продавець магазину не мав можливості, у звязку з тим, що 11.08.08 р. було відключено електроенергію від будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Ялтинської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» від 27.07.09 р.(а.с.77).

Частиною 1 статті 5 Закону № 265 встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дійсно 11.08.08 р. позивач не мав можливості роздрукувати щоденний фіскальний звітний чек за 11.08.08 р. не зі своєї вини, а 12.08.08 р. у 09-13 год. після включення електроенергії, продавцем був роздрукований фіскальний звітній чек за 11.08.08 р.

Отже суд приходить до висновку, що відповідачем у даному разі не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції за не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 11.08.08 р. у сумі 340 грн., а отже рішення про застосування штрафних санкцій № 0013562303 від 18.12.08 р. у цій частині підлягає скасуванню.

В ході перевірки представниками податкового органу було встановлено порушення п.13 ст. 3 Закону № 265, а саме: невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків з сумою, визначеною у денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 326,11 грн., яке було відображено в акті перевірки № 00315 від 13.12.08 (а.с.75-76).

Відповідно до ст. 22 Закону № 265, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідальність.

На підставі вищезазначеної норми до позивача було застосовано штрафні санкції на суму 2325,55 грн. (326,11 грн.х5) (а.с.12).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами податкового органу прийнято за місце проведення розрахунку крім каси, кишеню халату продавця, де зберігались її власні грошові кошти. Про те, що представниками податкового органу було вилучено та перераховано разом із грошовими коштами з місця проведення розрахунку (каси, грошового ящика) особисті грошові кошти позивача, які знаходились у його кишені халату продавцем було зазначено в акті перевірки в пункті 4.1. «Зауваження до акту перевірки».

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Предметом доказування у даному випадку є встановлення місця проведення розрахунків із покупцями в обєкті, що перевірявся, оскільки при визначенні місця проведення розрахунків в даному випадку є розбіжності.

У магазині встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Mini -500.02, заводський номер НОМЕР_2, фіскальний номер НОМЕР_3, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням НОМЕР_5 від 06.10.04 р.(а.с.45).

Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 15.06.2006 визначено, що місцем проведення розрахунку є каса, грошовий ящик, сейф тощо. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Отже суд зазначає, що в розумінні норм чинного законодавства України місцем проведення розрахунків в магазині № 134, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, діяльність в якому здійснює позивач є саме каса та грошовий ящик каси позивача, а грошові кошти, знайдені представниками податкового органу за межами каси та грошового ящику, а саме у кишені халату продавця, тобто в особистому одязі продавця - не можуть бути розцінені судом як грошові кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків, а саме у касі та грошовому ящику, а отже не повинні були змішуватись та перераховуватись разом із грошовими коштами, вилученими з грошового ящика.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено що, сума яка визначена в акті перевірки ДПІ у м. Ялта № 00315 від 13.12.08 р., як різниця між сумою грошових коштів на місці проведення розрахунків та сумою коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій та під час проведення перевірки знаходилась в особистому одязі продавця, а саме в кишені халату, на чому наполягає позивач не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.

Отже оскільки грошові кошти, на які виявлено невідповідність, є особистими грошовими коштами продавця, дана сума не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям - місце проведення розрахунків, визначеним ст. 2 Закону № 265.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки не вказано, де саме знаходиться місце проведення розрахунків у магазині № 143 , який перевірявся.

Крім того слід зазначити, що особисті речі працівників суб'єктів господарювання не можуть бути предметом огляду та оцінки працівниками податкового органу при проведенні перевірок щодо дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки приписами п. 4 ст. 10 та п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачено таких повноважень органів державної податкової служби.

Отже суд приходить до висновку, що все торгове приміщення магазину № 134 не є місцем проведення розрахунків в розумінні ст.2 Закону № 256, відповідно до якої місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. А особисті грошові кошти продавця знаходились окремо від каси та не знаходились в місці проведення розрахунків, крім того вони не зберігались разом з коштами, отриманими за реалізовані товари, а також зберігались не в місці де здійснювались розрахунки з покупцями, а отже не є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача про те, що не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку за 11.08.08 р. було здійснено позивачем не з його вини, а у звязку з відключенням електроенергії та те, що сума, на яку виявлено невідповідність, не може відноситись до суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки не охоплюється поняттям "місце проведення розрахунків", визначеним ст. 2 Закону № 265. Відповідач не надав доказів встановлення факту порушення позивачем вимог п.9, 13 ст. 3 Закону № 265, а отже не довів суду обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у цій частині.

При таких обставинах суд вважає неправомірним застосування ДПІ у м. Ялта до позивача штрафних санкцій у сумі 1970,55 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.17 та ст. 22 Закону № 265, внаслідок чого рішення № 0013562303 від 18.12.08 р., підлягає скасуванню у цій частині.

Стосовно застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення п.1 ч.1 ст.3 Закону № 265 у сумі 355 грн. за проведення розрахункових операцій без застосування РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів на суму 71 грн. на підставі п.1.ч.1 ст.17 Закону № 265 суд вважає такі дії відповідача правомірними, а спірне рішення у цій частині законним та обгрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, а саме у частині скасування рішення ДПІ в м. Ялта № 0013562303 від 18.12.08 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1970,55 грн. за порушення п.9, 13 ст.3 Закону № 256 та на підставі п.4 ст.17, ст.22 Закону № 265.

Крім того суд зазначає, що може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати частково протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Ялта про застосування штрафних санкцій від 18.12.08 року № 0013562303 частково на суму 1970,55 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено : якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 27.08.09 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 01.09.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Ялта від 18.12.08 року № 0013562303 про застосування штрафних санкцій до ВАТ «Гурзуфський торговий дім» частково у сумі 1970,55 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Гурзуфський торговий дім» (м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінська, 50, ідентифікаційний код 24024011, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.