Постанова № 47236588, 16.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа № 914/1387/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представника заявника Думич А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» на ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року у справі №914/1387/15 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» про видачу наказу про примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Пазичев В.М.) від 27 травня 2015 року по справі №914/1387/15 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1». Видано заявнику наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17.04.2015 року у справі №234/03.15 на стягнення з Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" 768159,00 грн. основного боргу, 98417,22 грн. - пені, 38519,88 грн. - 10% річних, 159942,03 грн. - інфляційних втрат, витрати по оплаті третейського збору в розмірі 6090,00 грн. а також 1827,00 грн. - сплаченого судового збору.

Дочірнє підприємство "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року по справі №914/1387/15 та прийняти нову ухвалу якою відмовити у задоволенні заяви про видачу виконавчого документу на рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15. та визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15.

Позивач вважає, що оскаржувана ухвала постановлена внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права що призвело до прийняття неправильного рішення у справі. Відповідач заперечує проти задоволення вимог з огляду на те, що підприємство належить до державних організацій, а тому не може бути учасником провадження у третейському суді а також з огляду на те, що строк дії Договору транспортного перевезення №300812/1М від 30 серпня 2012 року, в якому передбачено третейське застереження припинив свою дію 31 грудня 2014 року до моменту відкриття провадження у третейському суді.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року вважає законною і обґрунтованою, просить залишити без змін.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року у зв'язку із перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці у склад судової колегії введено суддю Юрченка Я.О.

У судовому засіданні 15 липня 2015 року за участі представників сторін оголошено перерву до 16 липня 2015 року.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зазначена в апеляційній скарзі дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» вимога визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15 не була і не могла бути предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідно й відсутні законні підстави для розгляду цієї вимоги апеляційним судом. Суд апеляційної інстанції прийняв і розглядає апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року у справі №914/1387/15.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року слід залишити без змін враховуючи наступне.

Згідно з матеріалами справи 28 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15.

Господарський суд Львівської області порушив провадження у справі, призначив заяву до розгляду та витребувавши матеріали справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» №234/03.15, оглянув їх у судовому засіданні.

З матеріалів справи №234/03.15 слідує, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» в складі одноособового третейського судді-правознавця Демчик Ольги Ігорівни 17 квітня 2015 року постановив рішення у справі №234/03.15, яким задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення №300812/1М від 30.08.2012р. та стягнув з відповідача 768159,00 грн. основного боргу, 98417,22 грн. пені, 38519,88 грн. - 10% річних від простроченої суми, 159942,03 грн. інфляційних нарахувань та 6090,00 грн. витрат по оплаті третейського збору. Місцем розгляду справи є: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, кімната 610.

У силу положень ст. 50 Закону України «Про третейські суди» сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

У рішенні Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15 строк його виконання не встановлений, отже воно підлягає негайному виконанню зобов'язаною стороною - відповідачем. Однак станом на 27 квітня 2015 року рішення Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі №234/03.15 не виконано.

За приписами ст. 122-7 ГПК України, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідач у поданих суду запереченнях стверджував, що Господарський суд повинен відмовити заявнику у видачі наказу про примусове виконання рішення третейського суду на підставі ст. 56 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», відповідно до чого стверджує, що третейський суд не мав права розглядати справу, зважаючи на те що, стороною (відповідачем) у справі є державна організація, а також третейська угода є нечинною.

Також Дочірнє підприємство «Ладижинський завод «Екстра» ПАТ «Укрмедпром» вважає, що за своїм правовим статусом є державним підприємством (організацією) та здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, у зв'язку із чим, визнаючи себе державною організацією, посилається на Закон України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».

Господарський суд Львівської області відхилив такі доводи, як необґрунтовані, оскільки організаційно-правові форми підприємства визначаються відповідно до положень Господарського та Цивільного кодексів України. Закон України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, внаслідок чого, він є спеціальним законом та не може визначати організаційно-правову форму юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство (п. 6 ч.1).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 63 ГК України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Як вбачається із Статуту та Витягу із ЄДРЮОФОП, відповідач є державним комерційним підприємством, Дочірнім підприємством, яке належить Публічному акціонерному товариству «Укрмедпром».

З урахуванням вищенаведеного та положень ст. 74 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач має статус державного комерційного підприємства. Відтак, ознаки як державного казенного підприємства так і державної організації чи установи в організаційно-правовій формі відповідача відсутні.

Посилання відповідача на те, що він має статус державного підприємства і належить до сфери управління МОЗ України, а майно підприємства передано державою на праві господарського відання та має статус державної власності, не змінює його організаційно-правову форму, і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій. Тому відповідач не підпадає під дію обмеження, встановленого у п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки не є державною установою чи організацією, або казенним підприємством.

Також суд спростував доводи відповідача про те, що строк дії Договору транспортного перевезення №300812/1М від 30 серпня 2012 року, в якому передбачено третейське застереження припинив свою дію 31 грудня 2014 року, тобто до відкриття провадження у третейському суді.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження в Договорі №300812/1М від 30 серпня 2012 року (п.п. 6.1. - 6.3. Договору №300812/1М ).

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. Договір №300812/1М набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах.

Суд першої інстанції констатував, що у 2014 році Договір №300812/1М від 30 серпня 2012 року був чинним. Суду не названо й не надано належних та допустимих доказів припинення дії названого договору й у 2015 році. Відтак Договір №300812/1М від 30 серпня 2012 року є пролонгованим на 2015 рік разом із третейським застереженням.

За приписами ст. 45 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Згідно із ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Сторони не оскаржували рішення Третейського суду від 17 квітня 2015 у справі №234/03.15 і станом на час розгляду заяви позивача про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду таке є дійсним і набрало законної сили на момент винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції. Крім того, при розгляді заяви про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду, компетентний суд не вправі переглядати обставини та правові підстави, в зв'язку з якими третейським судом було прийнято рішення.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Конституцією України (ст. 129) однією із основних засад судочинства визначено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом статті 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви. Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.

Частиною шостою статті 56 Закону України «Про третейські суди» передбачено виключний перелік підстав, коли компетентний суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Такі ж підстави для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду визначено статтею 12210 ГПК України.

Відповідно до вимог пункту шостого частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди не вправі розглядати справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

За визначенням статті 76 Господарського кодексу України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Із Статуту Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» (т.1., а.с.43-60) слідує, що підприємство є державним комерційним підприємством - юридичною особою публічного права та суб'єктом господарювання державного сектору економіки (п.4.1.); майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.5.1.); підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством (4.7.).

За змістом статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже дочірнє підприємство «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» не є ні державною установою чи організацією, ні казенним підприємством, а є комерційним підприємством - суб'єктом підприємницької діяльності.

Вищенаведене спростовує доводи Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» про непідвідомчість справи третейському суду тому, що відповідач є державною організацією.

Безпідставними є й доводи відповідача про те, що строк дії Договору транспортного перевезення №300812/1М від 30 серпня 2012 року, в якому передбачено третейське застереження, припинив свою дію 31 грудня 2014 року.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2., 7.5. Договір №300812/1М набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах. Дія Договору може бути достроково припинена.

У матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявляла про намір припинити дію Договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії Договору чи достроково. Отже Договір №300812/1М від 30 серпня 2012 року вважається пролонгованим на 2015 рік разом із третейським застереженням.

Також у матеріалах справи відсутні й інші докази, визначені статтею 56 Закону України «Про третейські суди» і статтею 12210 ГПК України підставами для відмови у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» про видачу виконавчого документа.

Таким чином Господарський суд Львівської області дав належну правову оцінку усім обставинам справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права. Ухвала господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року є обґрунтованою і законною. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 27 травня 2015 року по справі №914/1387/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Юрченко Я.О.