Рішення № 47236095, 20.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 922/3292/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" про стягнення 453268,17 грн. за участю представників сторін:

позивача - Козирєв С.С., за довіреністю № б/н від 03.06.2015 року;

відповідача - Філіпеня Л.І., за довіреністю № б/н від 11.08.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-К" про стягнення 536050,76 грн. позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 27 від 17.09.2014 року щодо вчасної оплати товару, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 252311,00 грн. основного боргу, 156048,71 грн. пені, 92698,31 грн. інфляційних витрат, 2496,77 грн. 3% річних та 32495,97 грн. штрафу. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 липня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.06.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 26018) надав документи, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.06.2015 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 26380) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 20.07.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.07.2015 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 28892), в які позивач здійснив перерахунок суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 247311,00, пеню в розмірі 69552,8 грн., інфляційні втрати в розмірі 99348,40 грн., 3% річних в розмірі 3548,17 грн. та штраф в розмірі 33507,74 грн.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Козирєвим С.С., що діє на підставі довіреності від 11.08.2014 року, ця довіреність підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл". Зменшення позовних вимог стосується здійснення позивачем перерахунку суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2015 року позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу, заперечує щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат та зазначає, що дані нарахування здійснюються без врахування вихідних та святкових днів.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

17.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідас Оіл» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 27, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується передати нафтопродукти, масла (мастила) та авто хімію (товар), а відповідач зобов`язується прийняти та повністю оплатити його ціну (вартість).

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість договору не обмежується і складається із вартості окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором.

Відповідно п. 3.5 договору, відповідач зобов`язаний здійснити попередню (авансову) оплату ціни кожної партії товару, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, оплата ціни товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок позивача. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату кожної партії товару на підставі рахунку, виставленого позивачем, протягом дня його виставлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив повної оплату товару за видатковими накладними № 277 від 12.02.2015 року та № 288 від 18.02.2015 року.

Так, відповідачем за видатковою накладною № 277 від 12.02.2015 року, за якою сума поставки товару становить 167610,00 грн., здійснив часткову оплату в сумі 91969,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, як зазначає позивач, 04.06.2015 року відповідачем було здійснено оплату за вищезазначеною видатковою накладною в сумі 5000,00 грн., у зв`язку з чим подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

У зв`язку з чим, заборгованість відповідача за видатковою накладною № 277 від 12.02.2015 року становить 70641,00 грн.

Також, відповідачем не було оплачено товар за видатковою накладною № 288 від 18.02.2015 року на суму 176670,00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, у нього утворився борг перед позивачем в сумі 247311,00 грн., що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № 27 від 17.09.2014 року в розмірі 247311,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 69552,87 грн. пені та 33507,74 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3 договору, кожна із сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність товар) за цим договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони платити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання, а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості винна сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної сторони штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 69552,87 грн. та штраф у розмірі 33507,74 грн., розрахунок пені та штрафу перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 99348,40 грн. та 3% річних в сумі 3548,17 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідач заперечує проти суми 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що законом не передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вихідні та святкові дні.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунок інфляційних втрат здійснюється не за окремі дні, а в середньому за місяць.

Стосовно розрахунку 3% річних, то на відміну від інфляційних втрат, вони розраховуються за кожен день прострочення грошового зобов`язання та будь-яких застережень щодо неможливості їх нарахування у вихідні чи святкові дні законодавством не передбачено.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат в сумі 99348,40 грн. та 3% річних в сумі 3548,17 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 9065,36 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (61100, м. Харків, пр. Маршала Жукова, буд. 18-а, кв. 7, р/р 26009139754 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків, 380805, код ЄДРПОУ 32761769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Оіл» (61022, м. Харків, вул.. Клочківська, 98-А, р/р 26007011393029 в ПАТ «Укрсоцбанк», м.Харків, МФО 300023, код ЄДРПОУ 39363828) 247311,00 грн. суми основного боргу, 69552,87 грн. грн.. пені, 99348,40 грн. інфляційних втрат, 3548,17 грн. 3% річних, 33507,74 грн. штрафу та 9065,36 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2015 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3292/15