Ухвала суду № 47230097, 17.05.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 11-393/11 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Вовка А.С.

суддів Галапаца І.І., Гаврилова В.М.

з участю прокурора Шахрайчук Н.І.

засудженого ОСОБА_1

при секретарі Павлишин Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора Бойко Н.Г. на вирок Франківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, на утримані перебуває одна неповнолітня дитина, працюючого в ТзОВ ПП Фаворит, військовозобовязаного на обліку у Галицькому РВК м. Львова, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, не маєючого судимості згідно ст. 89 КК України, -

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишено без змін тримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з 28 травня 2010 року.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУ у Львівській області (УДК у Львівській області р/р 35221003000808, МФО 825014 ЄДРПОУ 25575150 928 грн. 80 коп. вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 18 січня 2010 року близько 09:15 год., перебуваючи у салоні маршрутного таксі №14, яке проїжджало на перехресті вулиць Сахарова-Коперніка-Вітовського у м. Львові, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу зацікавленість, непомітно для оточуючих та самого потерпілого ОСОБА_2, викрав у нього із передньої правої кишені джинсових штанів мобільний телефон марки Nokia N72, вартістю 470 гривень, у якому знаходилася картка памяті обємом 2 Гб, вартістю 200 гривень та картка оператора мобільного звязку Life, вартістю 10 гривень на рахунку якої були гроші в сумі 10 гривень, який поклав собі в кишеню штанів та вийшовши на зупинці із маршрутного таксі, з місця скоєння злочину, втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2, матеріальну шкоду на загальну суму 690 гривень.

Окрім цього, 17 травня 2010 року, близько 07:00 год., ОСОБА_1, знаходячись у салоні маршрутного таксі № 18, яке перебувало на зупинці Автостанція, що по вул. Стрийській у м. Львові маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу зацікавленість, непомітно для оточуючих та ОСОБА_3, викрав з кишені гаманець, вартістю 35 євро, що еквівалентно 346, 5 гривень, у якому знаходилися: гроші в сумі 150 євро, що еквівалентно 1485, 2 гривень, паспорт громадянина ОСОБА_4, водійське посвідчення, страхова картка лікарняної каси, АDАС картка (для евакуювання транспортного засобу), картка оптового магазину МЕТРО, які видані на імя ОСОБА_3, а також банківська картка Volksbank, банківська картка Sparkasse, банківська картка Sparkasse Niederrhein, візитні картки, які для потерпілого вартості не становлять. Викрадене портмоне він поклав собі в кишеню джинсових штанів, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1422, 23 євро, що еквівалентно 14081, 5 гривень. Після цього, ОСОБА_1 пішов у парк Бондарівка, що по вул. Науковій у м. Львові, де дістав із викраденого ним гаманця гроші в сумі 150 євро, а сам гаманець, із банківськими картками, документами та візитними картками викинув в смітник у парку.

Крім того, 26 травня 2010 року близько 18:00 год., ОСОБА_5, перебуваючи у салоні маршрутного таксі № 83, яке проїжджало по вул. Кн. Ольги у м. Львові, неподалік офісу компанії Карпатбуд, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу зацікавленість, непомітно для оточуючих та самої неповнолітньої ОСОБА_6 викрав з її сумки мобільний телефон марки Samsung Е-250, вартістю 190 гривень, у якому знаходилися картка памяті обємом 1 Гб., вартістю 50 гривень та картка оператора мобільного звязку Київстар, вартістю 25 гривень на рахунку якої були гроші в сумі 9 гривень, який поклав собі в кишеню піджака, та вийшовши на зупинці із маршрутного таксі, з місця скоєння злочину, скрився, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 вітчиму неповнолітньої ОСОБА_6, матеріальну шкоду на загальну суму 274 гривні.

Також, 26 травня 2010 року, близько 19:00 год., ОСОБА_1, перебуваючи у салоні маршрутного таксі № 71, яке проїжджало по вул. Стрийській, неподалік перехрестя вул. Стрийська-Наукова в м. Львові, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу зацікавленість, непомітно для оточуючих та потерпілої ОСОБА_8, викрав з її сумки мобільний телефон марки Samsung В-100, вартістю 140 гривень, у якому знаходилася картка оператора мобільного звязку Київстар, вартістю 25 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 1 гривня, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8, матеріальну шкоду на загальну суму 166 гривень, після чого вийшов із маршрутного таксі на зупинці громадського транспорту, що на перехресті вул. Стрийська-Наукова в м. Львові, та з місця скоєння злочину втік.

В апеляції та в доповненнях до неї, державний обвинувач, не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеності вини засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, просить вирок Франківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2010 року скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні даного злочину та визначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3(трьох) років позбавлення волі.

Покликається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, суд не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності; при цьому йому призначалось покарання у виді позбавлення волі, до нього застосовувались як відстрочка вироку, так і призначення покарання нижче нижчої межі, однак належних висновків засуджений не зробив і вчинив новий злочин, що вказує на те, що на шлях виправлення ОСОБА_1Я ставати не бажає. Вважає, що вказівка суду на єдину обставину, що помякшує покарання щире каяття у вчиненні злочину є недостатнім для призначення такого покарання.

Водночас, зазначає, що суд, не взяв до уваги те, що згаданими злочинними діями, потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 завдано значної матеріальної шкоди, проте жодних збитків потерпілим не відшкодував, хоча, працюючи у ТзОВ СП Фаворит, мав обєктивну можливість відшкодувати завдану шкоду.

У поданих доповненнях до апеляції, державний обвинувач акцентує на тому, що суд у вступній та мотивувальній частинах вироку безпідставно покликається на те, що ОСОБА_1 був раніше судимий, оскільки згідно ст. 89 КК України попередні судимості останнього вважаються погашеними, а тому таку кваліфікуючу ознаку злочину, слід виключити із вироку суду.

Заслухавши доповідача, прохання прокурора задоволити апеляцію, ОСОБА_1 про задоволення апеляції в частині виключення з вступної та мотивувальної частин вироку покликання суду на його судимості, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляції.

Вина засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказам.

ОСОБА_1, як під час досудового так і під час судового слідства у районному та апеляційному судах, повністю визнав себе винним та давав послідовні покази про обставини скоєних злочинів. Тому, суд першої інстанції врахував щире каяття, як обставину, що помякшує покарання. Водночас, при призначенні покарання, суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який перебуває на обліку в наркологічному диспансері та згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 524 від 20.07.2010 року, виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіатів, синдром залежності, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5.

На підставі наведеного, призначене судом покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав для зміни вироку у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, в процесі апеляційного розгляду не встановлено.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо безпідставності вказівки суду у вступній та мотивувальній частинах вироку на наявність судимості у ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Франківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2001 р. ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960р.) та засуджений на один рік позбавлення волі з встановленням іспитового строку один рік і призначенням штрафу у розмірі 170 грн. (а.с. 210-213). Однак, згідно ст. 89 КК України, яка визначає строки погашення судимості, при засудженні зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, судимість погашається одразу ж після успішного спливу іспитового строку. При цьому, випробування вважається успішно подоланим, а судимість погашеною, якщо протягом встановленого судом строку: 1) особою не вчинено нового злочину; 2) рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не скасоване з інших підстав, передбачених законом. Постановою від 15.10.2001року Державної виконавчої служби Франківського району м. Львова ОСОБА_1 звільнений від оплати штрафу.

Що стосується покликання суду на судимість ОСОБА_1 згідно вироку того ж районного суду м. Львова від 09.12.2005 року за ст. 14 ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі (а.с. 214-226), то таку також слід вважати погашеною, згідно ст. 89 КК України.

На підставі наведеного, із вступної та мотивувальної частини вироку у відповідності до ст. 365 КПК України слід виключити покликання на попередні судимості ОСОБА_1, оскільки згідно до ст. 89 КК України такі вважаються погашеними.

Керуючись ст. ст. 365, 366,367 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора Бойка Н.Г. задоволити частково.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

З вироку виключити покликання суду на те, що ОСОБА_1 раніше судимий: 27.04.2001р. Франківським районним судом м. Львова за ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) на 1(один) рік позбавлення волі з встановленням іспитового строку 1 (один) рік та призначенням штрафу у розмірі 170 грн.; 09.12.2005 р. Франківським районним судом м. Львова за ст. 14 ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: