Рішення № 47229973, 20.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 458/1418/14 Головуючий у 1 інстанції: Федитник І.Д.

Провадження № 22-ц/783/3812/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. Я.

Категорія: 06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: суддя Бакус В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Гацій І.І.,

з участю: позивача за первинним позовом ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Турківської міської ради, визнання незаконним та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом від 12.04.2007 р. та 18.08.2011 р., зобовязання до знесення самовільної прибудови та добудови, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення незаконно збудованого сараю (стайні), визнання недійсним та скасування Державного акту на землю, зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її в первинний стан, -

встановила:

рішенням Турківського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Турківської міської ради № 37 від 15.03.2007 року щодо узаконення на імя померлого ОСОБА_8 самочинно влаштованої світлиці на горищі 12,0 м. кв. та влаштування житлової добудови площею 20,2 м. кв. до будинку «А-1» по вул. Довбуша, 9 в м. Турка.

У решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованої стайні, звільнити таку та привести в попередній стан за власний рахунок, яка знаходиться в м. Турка по вул. Довбуша Олекси, будинок № 5 Львівської області. У решті зустрічних позовних вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 81 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги повністю, а в задоволені зустрічних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим. Так, зокрема, апелянти посилаються на те, що суд не взяв до уваги, що нотаріусом фактично незаконно було «узаконено» самовільно добудову ОСОБА_9 її чоловіком; акт Турківської міської ради від 28.11.2013 р. не є належним доказом порушення ними норм будівництва стайні, оскільки в ньому відсутні посилання на конкретні норми ДБН, які порушені; суд не зазначив в рішенні правових норм, на підставі яких вирішив справу та відмовив у задоволені всіх їх вимог та не вирішив клопотання про відвід судді.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши обставини та матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам закону рішення районного суду не відповідає.

Так, задовольняючи частково вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та скасовуючи рішення виконавчого комітету Турківської міської ради за № 37 від 15.03.2007 року, яким узаконено на ім'я померлого ОСОБА_8 самочинно ним влаштованої світлиці на горищі будинку площею 12,0 м. кв. та влаштованої добудови площею 20,2 м. кв. до будинку ,,А-1", суд виходив з того, що на час винесення зазначеного рішення цивільна правоздатність ОСОБА_8 припинилася у зв'язку з його смертю.

Однак повністю з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 3 цього ж Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ст. 4 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, кожна фізична особа з метою захисту її порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів вправі звернутись до суду і на підтвердження своїх вимог повинна довести ті обставини, на які вона посилається та що її право чи інтерес порушено.

Однак в справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що внаслідок прийняття виконавчим комітетом Турківської міської ради вищевказаного рішення порушені права чи інтереси позивачів і яким чином, як і добудова до будинку та надбудова над будинком.

Таким чином, вирішуючи зазначений спір районний суд не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять у предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 5 своєї постанови № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) розяснив, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого обєкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Однак зазначеного районний суд не врахував.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, не підлягають і інші вимоги позивачів, які повязані із зазначеним вище рішенням виконкому та випливають з нього.

За таких обставин рішення суду в частині задоволення вимог позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені вимог за недоведеністю.

Зазначене рішення не позбавляє вищевказаних осіб на звернення з повторним позовом до суду у випадку доведеності порушення їх прав як зазначеним вищевказаним рішенням, так і внаслідок проведення в господарстві ОСОБА_7 добудови до житлового будинку.

Оскільки рішення районного суду в частині відмови у задоволені вимог ОСОБА_7 останнім не оскаржено, колегія суддів, з урахуванням принципу диспозитивності, не перевіряє його в цій частині. І як заявив у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_7 з таким висновком районного суду він погодився та не оскаржував.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Турківського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та в стягненні судових витрат з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10, скасувати й ухвали ти в цій частині нове рішення, яким у задоволені вимог відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

ОСОБА_11