Ухвала суду № 47227266, 21.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа 22- ц/778/3461/15

ЕУ№ 333/9825/15

Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» про визнання припиненими кредитного договору та договору застави рухомого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання припиненими кредитного договору та договору застави рухомого майна. В позові зазначив, що 13.09.2007 року між ним та ПАТ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір № DNA ВАЕ 00000008, за яким він отримав кредит на споживчі цілі (купівлю автомобілю) в розмірі 4004 доларів СІПА зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобілю строком до 12.09.2012 року Згідно кредитного договору щомісячний платіж позивача повинен бути не менше 102,03 доларів США. В цей же день між позивачем та відповідачем укладено договір застави рухомого майна, предметом застави був автомобіль - КІА Shuma, 1998 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконував сумлінно, та 14.09.2012 року повністю його погасив. З цього приводу позивач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням надати довідку про погашення кредиту та зняття обтяження з автомобілю. Але, лише після неодноразових нагадувань, 22.10.2014 року відповідачем було надано інформацію про заборгованість по кредитному договору і неможливості надати довідку про закриття кредитного договору. З розрахунком заборгованості позивач не згоден, так як систематично здійснював погашення кредиту у сумі більшій, ніж передбачено договором та переплатив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 446,68 доларів США. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати кредитний договір № DNA ВАЕ 00000008 від 13.09.2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припиненим у зв'язку з його належним виконанням; визнати договір застави рухомого майна від 13.09.2007 року, укладений між нам та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припиненим у зв'язку з повним виконанням кредитного договору; стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь переплачені кошти в розмірі 446,68 доларів США.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підляже задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, о суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. ст. 627, 629 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 13.09.2007 року між « Приват Банк», првонаступником якого є ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNA ВАЕ 00000008, за яким відповідно до п. 7.1 ОСОБА_4 зобовязувався надати ОСОБА_3 кредитні кошти на строк з 12.09.2007 по 12.09.2012 року у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 6648.45 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобілю в розмірі 4004.00 доларів США., 6.81 доларів США для сплати за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на сплату страхових платежів за договором страхування від 13.09.2007 року, договору особистого страхування від 13.09.2007 року на строк до 12.09.2008 року у сумі 432.93 доларів США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 40.04 доларів США, та у розмірі 2164.66 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбаченого п. п. 2,1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобілю ( а.с. 3-5).

Пунктом 2.1.1. вказаного договору передбачено що банк зобовязується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п. 7.1 договору, а також за умови виконання позичальником умов, передбачених п. 2.2.7 договору.

Згідно п. 2.2.7 кредитного договору позичальник надає банку належним чином оформлені договір застави, поруки та інші для забезпечення виконання зобовязань за договором, договір страхування заставного майна, договір страхування наземного транспорту і договір особистого страхування позичальника. Під оформленням договорів належним чином передбачено: укладення позичальником або іншими заставодавцями/поручителями договору застави/поруки, нотаріальне посвідчення, іншу передбачену законодавством або самим договором застави\поруки процедуру реєстрації відносин поруки/застави; письмове узгодження з банком договорів страхування, у тому числі вибір страхувальника, переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, предявлення банку підписаних страхувальником договорів страхування й документи, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням банку є віза уповноваженого представника банку на договорах страхування. У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договором страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 договору. Позичальник зобовязується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхового платежу. У разі непогашення частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і позичальник зобовязаний сплатити пеню, відповідно до п. 4.1 договору.

13.09.2007 року між ПА КБ « ПриватБанк» та позивачем було укладено договір застави рухомого майна, предметом застави є автомобіль КІА Shuma, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ( а.с. 6-9).

Відповідно до пункту 17. 1 договору застави заставодавець зобовязується за вимогою заставодержателя на день укладення даного договору застрахувати предмет застави на суму, строк на користь заставодержателя від ризиків, зазначених у п. 14.7 даного договору та надати заставодержателю договір страхування та докази сплати страхового платежу Страхування предмету застави на користь заставодержателя здійснюється у страховій компанії, узгодженою з заставодержателем, не пізніше дня укладення даного договору. Не пізніше дати закінчення договору страхування продовжити його строк дії або укласти новий договір страхування на користь заставодержателя у страховій компанії, узгодженій з заставодержателем та надати заставодержателю докази сплати страхового платежу в той же строк. До повного виконання заставодавцем зобовязань за кредитним договором заставодавець зобовязується не визначати будь-яку іншу особу вигодобувачем за договором страхування предмету застави.

Відповідно до п. 27 зазначеного договору строк його дії-до повного виконання Заставодавцем та Заставодержателем зобовязань за кредитним договором та всіх додаткових умов до нього.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_3 та ЗАТ СК «Інгострах» 13.09.2007 року було укладено договір страхування наземного транспорту № DNAВАЕ00000008 та договір особистого страхування № DNAВАЕ00000008, які було погоджено з ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідності до п..п 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору. Згідно п. 11 Договору особистого страхування та п. 9 Договору страхування наземного транспорту договори страхування лонгуються на такий самий строк до повного погашення кредиту у разі внесення чергового страхового платежу.

Розмір страхового платежу передбачено у п. 10 договору особистого страхування та п. 10.3 договору страхування наземного транспорту.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач не пізніше дати закінчення вищезазначених договорів страхування продовжив строк їх дії або уклав нові договори страхування у страховій компанії узгодженій з ПАТ КБ «ПриватБанк» та докази сплати страхового платежу в той же строк. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив , що він таких договорів страхування в 2008 році, 2009 році, 2010 році не укладав, а 31.01.2011 року уклав договір наземного транспорту з АТ ЗТ «Страхова компанія Азов» строком дії 12 місяців, який не був узгоджений з банком, що підтверджується договором страхування від № 33217А від 31.01.2011 року (а.с. 96).

Отже ПАТ КБ «ПриватБанк» правомірно перерахував страхові платежі на підставі п. 2.1.3 Кредитного договору: 12.09.2008 року у сумі - 432.52 доларів США, 11.09.2009 року 455.28 доларів США; 10.09.2010 року 468.28 доларів США; 12.09.2011 року 228.13 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами ( а.с. 73, а.с. 77, а.с. 80, а.с. 81, а.с. 84, а.с. 85).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вищезазначеним кредитним договором станом на 10.02.2015 року із застосуванням 10.08 % річних за користування кредитом ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 5327.04 доларів США, яка включає: заборгованість за кредитом 2545.19 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1377.73 доларів США, заборгованість по пені за користування кредитом 1404.12 доларів США ( а.с. 89-95).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивачем дійсно вносились платежі по погашенню заборгованості за кредитом, які останній отримав на купівлю автомобіля , проте, наявна заборгованість в розмірі 5327.04 доларів США це сума коштів, яка була нарахована із процентами та пенею за списання банком страхових платежів відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору, тобто щорічні списання за рахунок страхових платежів потягли за собою заборгованість за тілом кредиту, яку позивач своєчасно не погасив.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданим позивачем ОСОБА_3 за вищезазначеним кредитним договором в ньому не врахована сума списаних банком страхових платежів відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору, тому зазначений розрахунок не узгоджується з умовами кредитного договору, фактичними обставинами справи, та не дає підстав для висновку, що позивач здійснив повне погашення кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.2.7 кредитного договору № DNA ВАЕ 00000008 від 13.09.2007 року, а саме, письмово не узгодив з банком вибір страхувальника, перелік страхових ризиків, які підлягають страхуванню, не уклав та не предявив банку підписаних страхувальником договорів страхування за 2008 рік , за 2009 рік, за 2010 рік, за 2011 рік і документів, які підтверджують сплату страхових платежів, тому банк правомірно відповідно до п. п. 2.2.7 та 2.1.3 кредитного договору, укладеного між сторонами, сплатив чергові страхові платежі за рахунок кредиту на сплату страхових платежів у сумі 432.52 долари США 12.09.2008 року , у сумі 455.28 доларів США 11.09.2009 року , у сумі 468.28 доларів США 10.09.2010 року , у сумі 228.13 доларів США 12.09.2011 року , а всього у розмірі 1584.21 доларів США, які позивач не сплатив, що свідчить про те, що зобовязання позивачем повністю не виконане.

Зобовязання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 604-609 України. За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведених належним чином ( ст.599 ЦК).

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобвязання, забезпеченого заставою.

Належним є виконання зобовязання, яке приймається кредитором і в результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Оскільки станом на 10.02.2015 року по вищезазначеному кредитному договору існує певна заборгованість, а отже, зобовязання не виконано, тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що після підписання кредитного договору в касі банку він отримав лише 4004.00 дол. США на купівлю автомобіля, а тому в розрахунку заборгованості банк безпідставно зазначає суму 4483,78 доларів США не заслуговує на увагу. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору передбачено, що позичальник доручає Банку проводити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договори строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованої Приват Банком. Номер рахунку зазначений у п. 7.2 Договору. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку предявлення позичальником документів, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом. Оскільки позивачем не було надано документів, що підтверджують сплату зазначених платежів, то відповідно до п. 7.1 кредитного договору банком була сплачена сума 6.81 дол. США за реєстрацію предмета застави в державному реєстру обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 договору, на сплату страхових платежів за договором страхування наземного транспорту № DNAВАЕ00000008 від 13.09.2007 року та договору особистого страхування № DNAВАЕ00000008 від 13.09.2007 року на строк до 12.09.2008 року в сумі 432.93 дол США, а також винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 40.04 дол. США, що загалом складає 479.78 доларів США, та підтверджується меморіальними ордерами, які є в матеріалах справи, отже, відповідач вірно зазначив в розрахунку заборгованості саме суму - 4483. 78 дол. США (4004.00 + 479.78=4483.78)

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач штучно збільшив кредитну заборгованість за рахунок страхових платежів не заслуговують на увагу, оскільки сплата страхових платежів банком передбачена умовами кредитного договору в разі невиконання позичальником п. 2.2.7 кредитного договору за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 договору, які є обовязковими для виконання сторонами у відповідності до ст.526 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору, позивач зобовязаний надати банку належним чином оформлені договори страхування наземного транспорту, особистого страхування лише на вимогу Банку, а оскільки такої вимога банку не було, тому він не зобовязаний був їх банку надавати не заслуговують на увагу, оскільки п. 2.2.7 кредитного договору в поєднанні з пунктом 2.1.1 цього договору , п. 17.1 договору застави рухомого майна, Закону України « Про заставу» ОСОБА_3 зобовязаний під час дії кредитного договору укладати та предявляти банку належним чином оформлені вищезазначені договори страхування , узгоджувати їх з банком, в тому й числі вибір страхувальника, переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню й документи, які підтверджують сплату страхових платежів, або не пізніше дати закінчення договорів страхування наземного транспорту № DNAВАЕ00000008 від 13.09.2007 року та договору особистого страхування № DNAВАЕ00000008 від 13.09.2007 року продовжити строк їх дії або укласти новий договір страхування на користь заставодержателя у страховій компанії, узгодженій з заставодержателем.

Доводи апеляційної скарги про порушення ст. 213 ЦПК України не містять обґрунтування, що саме рішення суду не відповідає цій нормі процесуального права, яке вплинуло на ухвалення рішення. Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

Справа 22- ц/778/3461/15

ЕУ№ 333/9825/15

Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини)

21 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» про визнання припиненими кредитного договору та договору застави рухомого майна, -

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: