Рішення № 4722646, 25.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.09 р. Справа № 4/52

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Сиродоєв О.М.- за довіреністю від 01.10.2008р.,

від відповідача - ОСОБА_1. - за довіреністю від 02.04.2008р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер”

м. Краматорськ

до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2м. Макіївка

про стягнення 68652,99грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 68652,99грн., з яких: 61358,40грн. - заборгованість, 2553,71грн. - інфляція, 526,75грн. - 3%річних, 4214,13грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №12-Р від 02.03.2007року із специфікаціями №№1-3, додатковою угодою №1 від 14.12.2007року, товарно-транспортні накладні №3124 від 01.09.2008року на суму 34314,00грн., №3831 від 03.11.2008року на суму 33480,00грн. та довіреності серії ЯПЖ №241154 від 01.09.2008року, №241158 від 03.11.2008року, по яких отриманий товар відповідачем.

Відповідач не визнає вимоги позову на тій підставі, що на підприємстві сталася пожежа, в наслідок якого знищений весь товар і вважає ці обставини форс-мажорними, за якими не наступають наслідки вказані договором. Надане відповідачем клопотання щодо витребування від СГПЧ-19 м.Макіївка акт встановлення факту пожежі. Крім цього вважає, що строк дії договору поставки припинився 31.12.2007року, тоді як сама поставка відбулася поза договором, тобто після встановленого договором строку.

Проаналізувавши надані сторонами документи і заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного:

На розсуд суду наданий договір поставки №12-Р від 02.03.2007року із специфікаціями №1-3, додатковою угодою №1 від 14.12.2007року, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі -ГК). Договір поставки - правочин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб'єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов'язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки

продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №12-Р від 02.03.2007року із специфікаціями №№1-3, додатковою угодою №1 від 14.12.2007року, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов'язання передати покупцю у визначені строки товар, у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1договору), а покупець оплачувати отриманий товар разом із витратами на доставку в порядку попередньої оплати, згідно рахунку на попередню оплату протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку, а у разі здійснення поставки без попередньої оплати - протягом 10 календарних днів з моменту її відвантаження (п. 3.4 договору).

Сторонами в договорі передбачений альтернативні порядок та строк оплати товару.

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації №№1-3, в яких сторони узгодили найменування, розміри, ціну та обсяги поставки товару.

Сторонами 14.12.2007року укладена додаткова угода №1 до договору, в якій змінений строк дії договору з 02.03.2007року по 31.12.2008року, яку не взяв до уваги відповідача при запереченні стосовно поставки поза договором.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем на підставі довіреностей серії ЯПЖ №241154 від 01.09.2008року, №241158 від 03.11.2008року отриманий товар по товарно-транспортним накладним: №3124 від 01.09.2008року на суму 34314,00грн., №3831 від 03.11.2008року на суму 33480,00грн. Всього на загальну суму 67794,00грн. Ці поставки проводилися за договором, оскільки сам договір пролонгований і в довіреності , за якою видана продукція є посилання на сам договір №12-Р від 02.03.2007року, тому заперечення відповідача стосовно позадоговірної поставки не має за собою юридичних підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до пред'явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не пред'являлося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у специфікаціях до договору, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідач в порушення умов договору частково оплатив отриманий ним товар в сумі 6435,60грн. , що підтверджується .

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 61358,40грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 61358,40грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суд стягнути з боржника 2553,71грн. інфляції, 526,75грн. 3%річних, 4214,13грн. пені.

Пеня, індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях і їх правова природа є різною.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

3

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів -підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п. 3.4 договору: в порядку попередньої оплати, згідно рахунку на попередню оплату протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку, а у разі здійснення поставки без попередньої оплати - протягом 10 календарних днів з моменту її відвантаження); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п. 5.2 договору - 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 4214,13грн. пені в повному обсязі, так як вона розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, боржник зобов'язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2553,71грн. інфляції, 526,75грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Заперечення відповідача проти сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми не приймається судом, оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання і боржник при цьому не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така можливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження майна однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін і, отже, не виключається, що боржник, неспроможний виконати грошове зобов'язання зараз, неспроможний виконати грошове зобов'язання його пізніше.

Щодо зменшення розміру нарахованих витрат від інфляції та річних процентів від простроченої суми, господарський суд зазначає, що зазначені проценти не слідує змішувати з неустойкою : вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, отже стягуються незалежно від вини боржника.

Заперечення відповідача стосовно форс-мажорних обставин, за якими не наступають наслідки вказані договором зобов'язань щодо грошових зобов'язань по оплаті одержаного товару, посилаючись на ст. 617 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), документи по прийманню яких внаслідок пожежі всі втрачені, не приймаються судом, виходячи з наступного:

Відповідно до вказаної статті ЦК України порушення зобов'язання за відсутності вини називається випадком. Порушення зобов'язання визнається таким, що сталося внаслідок випадку, якщо особа доведе відсутність своєї вини (ст.614 ЦК України). На відміну від кримінального права, у цивільному праві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов'язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

Непереборною силою називається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, яка інакше називається форс-мажором. У випадку, якщо порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили, відсутня не лише вина порушника, але й, як правило, причинний зв'язок між його поведінкою і порушенням зобов'язання. Отже, непереборна сила звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання у всіх випадках, крім випадків, прямо передбачених законом. Особа, яка вважає, що у нього сталося надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, повинна довести, відсутність своєї вини, відсутність причинного зв'язку між своєю поведінкою і порушенням зобов'язань, вжиття необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням обставин тощо.

З огляду на наданий відповідачем акту про пожежу від 04.01.2008р., складеним інспектором СГПЧ-19 м.Макіївка, вбачається, що у складському приміщенні спд “Кібок” 03.01.2008року виникла пожежа, причиною якої було порушення правил пожежної експлуатації безпеки при експлуатації печі.

Таким чином, вказана причина пожежі ніяк не може бути форс мажорною обставиною у розумінні ст.617 ЦК України, так як винуватця у створені пожежі, якому вправі заявити цивільний позов відповідач, може виявити суд загальної юрисдикції.

4

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі статей 526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193,265,198-199 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер” м. Краматорськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2м. Макіївка про стягнення 68652,99грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2м. Макіївка-86156, АДРЕСА_1 (поштова адреса: 86156, м. Макіївка, АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 у філії ДРУ банка “Фінанси і кредит” м. Донецьк, МФО 335816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер” м. Краматорськ-84302, вул. Привокзальна, 2, ЄДРПОУ 32879254, п/р №26008301512227 у філії “Відділення Промінвестбанку у м. Краматорськ”, МФО 334141 заборгованість в сумі 61358,40грн., 2553,71грн. - інфляції, 526,75грн. - 3%річних, 4214,13грн. - пені, 686,53грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя