Ухвала суду № 47222599, 22.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Заводян К.І., Савчук М.В.

секретаря: Давньої Я.А.

за участю представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2015 року у задоволенні позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

ТОВ «Кредитні ініціативи» подало на рішення суду апеляційну скаргу.

Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові ТОВ «Кредитні ініціативи» виходив з того, що позивачем не доведено факту повідомлення боржника про зміну кредитора в зобовязанні.

Просили скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 516 ЦК України його не було письмово повідомлено про заміну кредитора. Посилання апелянта на письмову вимогу про усунення порушень за №1144 від 12.01.2015 є безпідставними, так як такого листа ОСОБА_1 не отримував. Рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим. Просить відхилити апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

№22ц/794/1020/15 Головуючий в І інстанції Мізюк В.М.

Категорія 27 Доповідач: Бреславський О.Г.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції правильно виходив із того, що за правилами ст.ст. 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; що боржник повинен був бути письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, а у разі відсутності такого повідомлення новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; що боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні. Окрім того, позивачем відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України недоведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Такі висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального права та на підставі поданими сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 92, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 21285 дол. США.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 травня 2011 року стягнуто на користь ПАТ «Промінвестбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 92 від 19.01.2007 у сумі 14442,06 дол. США та 10340,40 грн. Виконавче провадження по вказаному рішенню не здійснювалося.

17.12.2012 між ПАТ «Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк», що є правонаступником ЗАТ Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк», та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги та ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав кредитора до ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116 цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України ТОВ «Кредитні ініціативи» не заявляли.

Посилання апелянта на те, що боржник був належним чином письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними, виходячи з наступного.

У матеріалах справи є копія письмового повідомлення про усунення порушень від 12 січня 2015 року, адресована відповідачу, в якій зазначено про укладення ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення права вимоги (а.с.39), однак належних доказів про вручення вимоги відповідачу, про надання відповідачу доказів переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 92 від 19.01.2007 в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: