Ухвала суду № 47221946, 18.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4208/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 635/11403/14-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА :

30.09.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (відповідач 1) і ОСОБА_5 (відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- надати правову оцінку договору від 16.12.2011 року купівлі-продажу будинку в с. Ржавець, вул. 1 Травня, 27, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_4 з другої сторони, та відповідність договору вимогам ст.ст. 13. 203. 228. 321. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України;

- визнати, що договір купівлі-продажу будинку від 16.12.2011 р. між ОСОБА_6, який діє за довіреністю від імені ОСОБА_7. і ОСОБА_4, складено з порушенням вимог ст.ст. 12, 13, 203, 228, 321, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, є недійсним (нікчемним) і не створює юридичних наслідків;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду,розмір якої визначає у 10 000 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року в задоволенні зазначених позовних вимог позивачу відмовлено.

17 квітня 2015 року позивач звернувся до суду з заявою щодо ухвалення додаткового рішення , в якій з посиланням на вимоги ст. 220 ЦПК України та на те, що суд не прийняв рішення стосовно його позовних вимог про надання правової оцінки договору купівлі-продажу , розташованого в с. Ржавець по вул. 1Травня, 24, укладеного 16.12.2011 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_4 з другої сторони, та відповідність договору вимогам ст.. 13, 16, 203, 228, 316-319, 321, 377 ЦК України ст.. 120 ЗК України та вимогам поставнои Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року стосовно визнання зазначеного договору таким, що укладений з порушенням ст. 41 Конституції України, ст.ст. 120, 152, 153 ЗК України, ст..ст.12, 13, 203, 316-319, 321 , 377 ЦК України стосовно визнання його таким , що в протиріч зазначеним нормам права та порушує його законні права та інтереси та право втсановств на земельну ділянку за вказаною адресою та стосовно визнання його недійсним (нікчемни) та не породжуючим юридичних наслідків.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2015 року, відмовлено позивачу в задоволенні зазначеної заяви.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду позивач просить розглянути її разом з апеляційною скаргою на рішення суду та прийняти по ній рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_6., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивача в задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст. 220 ЦПК України виходив з того, що стосовно усіх позовних вимог позивача 09 квітня 2015 року було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому , як свідчить вказане рішення суду від 09 квітня 2015 року судом було ухвалено рішення стосовно всіх зазначених вище позовних вимог позивача.

В ч.1 ст. 220 ЦПК України встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд, що ухвалив рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, а саме якщо :

1) стосовно якої - небудь позовної вимоги ,з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення ;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

В роз»ясненнях, які містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його заяви про ухвалення в даній справі додаткового рішення .

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали суду від 21 квітня 2015 року.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення вказаної ухвали суду без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :