Вирок № 47218935, 23.07.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/12132/15-к

н/п 1-кп/640/476/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Чередник В.Є.,

при секретарі - Кривенко Т.С.,

за участю прокурора Лубченко Є.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника адвоката Репало О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220750000354 від 04.11.2014 р., за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тавричанка Каховського району Херсонської області, українця, громадянина України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця призваного на військову службу по мобілізації Жовтневим РВК м. Кривого Рогу, солдата, навідника 1 зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного дивізіону військової частини 3017, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 р. солдат ОСОБА_1 Жовтневим РВК м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21 липня 2014 року, призваний на військову службу по мобілізації.

Відповідно до наказу командира військової частини 3017 за № 28 від 26 серпня 2014 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини 3017 (3 бригада оперативного призначення Східного територіального управління Національної гвардії України, що дислокується у м. Харків), поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду навідника 1 зенітно - ракетної батареї зенітно - ракетного дивізіону військової частини 3017.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 12 Закону України «Про Національну гвардію України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, , незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Однак, солдат ОСОБА_1, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, 06 жовтня 2014 року вирішив стати на злочинний шлях та самовільно залишити місце служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_1, діючи з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, в порушення вказаних вимог Закону, без поважних на те причин та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, 06 жовтня 2014 року самовільно залишив лікувальний заклад - поліклініку ГУМВС України в Харківській області, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана 8/10, де він перебував на лікуванні та з'явившийся у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до моменту його затримання співробітниками Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 18 травня 2015 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно залишив місце служби, однак зробив це через хворобу матері, щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії як самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, за що він повинен нести покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне при призначенні покарання, прийнявши до уваги вказані обставини, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не передбаченого в санкції ч. 3 ст. 407 КК України.

Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо з застосуванням відносно нього міри покарання, яка передбачена ст. 60 КК України, у вигляді арешту, з триманням його в умовах ізоляції на гауптвахті Харківського зонального відділу військової служби правопорядку.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України та призначити покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді арешту на гауптвахті строком на 4 / чотири/ місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 18.05.2015 р.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя -