Рішення № 47213895, 21.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6838/15 Справа № 188/606/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання права власності на майно та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, передачу незібраного врожаю,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року позивач звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання права власності на майно.Сплативши судові витрати, відповідно до вимог чинного законодавства.

Неодноразово уточнивши заявлені вимоги, просив суд:

-визнати за ним, фізичною особо - підприємцем ОСОБА_2

право власності на вирощену у 2013 р. на земельній ділянці площею 77.9306 га кадастровий номер НОМЕР_1 :01 :003:0002 на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області пшеницю озиму в кількості 148630,00 кг;

-зобов"язати ОСОБА_3 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в натурі безпідставно набуте майно - пшеницю озиму в кількості 148630,00 кг, без відшкодування зроблених витрат на майно та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Крім того, із зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_3 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, передачу незібраного врожаю.

У додатковій (уточнюючій) заяві від 18.11.2013 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив суд :

- визнати за ним право власності на зібраний врожай 2013 р. озимої пшениці з земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 : 01 :003:002 загальною площею 77.9259 га , у тому числі 77.9259 га , яка розташована на території Васильківської сільської ради та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на майбутній врожай озимої пшениці з земельної ділянки площею 77.9306 га ( кадастровий номер НОМЕР_1 : 01 : 003 :0002 ) на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області - залишені без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на зібраний врожай 2013 р. озимої пшениці - задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на зібраний ним у 2013 р. врожай озимої пшениці з земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 : 01 :003:002 загальною площею 77.9259 га, яка розташована на території Васильківської сільської ради в розмірі 148 630 ( сто сорок вісім тисяч шістьсот тридцять ) кг.

В порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 3441,00 грн. - судові витрати по справі, від сплати яких звільнено позивача ОСОБА_3

У апеляційній скарзі позивач за первісним позовом - просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі та задовольнити його позовні вимоги за первісним позовом, оскільки, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 11.04.2003 року Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області уклала договір оренди землі з позивачем за первісним позовом ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем. Було передано в оренду земельну ділянку площею 959,5 га , у тому числі - ріллі 959,5 га. Строк дії договору на 9 років та 7 місяців, починаючи з дня його реєстрації.

Крім того, укладаючи даний договір сторони узгодили усі його істотні умови.

Договір належним чином посвідчено приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу 11.04.2003 року.

Актом прийому - передачі земельної ділянки від 11.04.2003 року зазначена земельна ділянка передана орендарю - ОСОБА_2

Вищезазначена земельна ділянка була передана у оренду ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА Дніпропетровської області від 05.04.2003 року за № 165-р-03.

Відповідно до п.2 чинного на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073 - 12.04.2003 року було вчинено запис за № 6 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Васильківської сільської ради.

Таким чином, з 12.04.2003 року ОСОБА_2 офіційно набув статусу орендаря та землекористувача спірної земельної ділянки.

Отже, строк дії договору закінчувався 12.11.2012 року.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 мав намір продовжити договірні взаємовідносини з Петропавлівською РДА щодо договору оренди землі. У зв»язку з чим, звернувся до Петропавлівської РДА з листом -повідомленням про поновлення договору оренди землі. З тексу даного листа вбачається, що він має намір продовжити термін дії договору та має переважне право на укладення даного договору перед іншими особами. Даний лист зареєстровано 31.07.2012 р. за вх. № 15/20-2906.

До вищевказаного листа була надана додаткова угода про поновлення оренди землі від 11.04.2003 року. Предметом угоди є земельні ділянки загальною площею 959.5 га.

Крім того, з аналогічною заявою позивач ОСОБА_2 звернувся до Петропавлівської РДА у вересні 2012 року ( вх. № 15/20- 3610 від 17.09.2012 р. ) .

У подальшому, 05.11.2012 року позивач ОСОБА_2 (вих. № 05/ 11/12 - 3-ас) звернувся з листом-запитом про отримання інформації від Петропавлівської РДА про надання інформації про наслідки розгляду його звернення до голови РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 31.07.2012 року.

Відповіддю за вих. № 15/7-2146 від 12.11.2012 року, Петропавлівська РДА зазначила, що за результатами звернення, позивачу був надісланий лист-повідомлення від 31.08.2012 № 15/7-1615, копію якого було надано.

Петропавлівською РДА було зазначено, що 10.08.2012 року за вих. № 15/7-1486 на адресу ОСОБА_2 було направлено лист-повідомлення відповідно до якого останнього було сповіщено про закінчення терміну дії оренди землі і те що РДА не має наміру продовжувати термін дії вищезазначеного договору оренди. У обгрунтування повідомлення було зазначено, що орендарем ОСОБА_2 орендна плата проводиться без індексації грошової оцінки землі, порушенно правила сівозміни, також зазначено на не реагування орендаря на вимоги адміністрації про необхідність збільшення орендної плати. Факт направлення листа та його отримання підтверджено реєстраційною карткою 1486/12 від 10.08.2012 року.

Листом-повідомленням від 31.08.2012 року (вих. № 15/7-1615 від 31.08.2012 р.) Петропавлівська РДА звертаючись до ПП ОСОБА_2, зазначала, що РДА не має наміру продовжувати термін дії договору оренди землі. Підставою до прийняття такого рішення є те, що орендар не належно виконує умови договору ( сплачує орендну плату в меншому розмірі та порушує сівозміни , а саме постійно вирощує соняшник , що негативно впливає на родючість грунту). Також, пропонувалось повернути орендовані землі у належному стані після закінчення строку оренди, тобто після 12.11.2012 року.

Крім того, аналогічний лист-повідомлення Петропавлівською РДА (вих. № 15/7-1901) було направлено на адресу ОСОБА_2, на його повторне звернення від 17.09.2012 р. (вх. № 15/20-3610). Крім того, в даному листі окрім викладених аналогічних підстав для відмови у продовження договору оренди додатково було повідомлено, що 12.09.2012 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 13.04.2012 року була надана згода про вилучення з користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 877.85 га ріллі земель запасу Васильківської сільської ради. У зв"язку з чим, 05.10.2012 року голова Петропавлівської РДА прийняв розпорядження про втрату чинності розпорядження голови РДА від 09.04.2003 року.

Крім того, Петропавлівською РДА 27.11.2012 року (вих. № 15/7-2247) повторно було направлено ОСОБА_2 копії листів-повідомленняя від 10.08.2012 р. № 1й5/7-1486 , від 31.08.2012 р. № 15/7-1615 та від 08.10.2012 р. № 15/7-1901, про відсутність у Петропавлівської РДА наміру продовжувати термін дії договору оренди земельної ділянки площею 877.85 га ріллі земель запасу Васильківської сільської ради, укладеного 11.04.2003 року.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на майно, у даному випадку на врожай озимої пшениці, позивач вважав, що виконував належним чином умови договору оренди землі від 11.04.2003 року і перед закінченням терміну його дії виконав усі дії, що вимагає чинне законодавство.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно розділу 4 Договору оренди землі, сторони домовились, щодо змін умов договору, яка можлива лише за взаємною згодою сторін, а також підстав припинення договору та його розірвання.

Підставами припинення договору сторони визначили, у тому числі - закінчення терміну, на який було укладено договір.

Підставами розірвання договору сторони погодили: взаємну згоду сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у п.2.1. цього договору її використання; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають прийняттю, а відповідно рішення суду першої інстанції скасуванню, з огляду на наступне.

Підставами для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції визначив наявність збитків, у зв'язку з самовільним захопленням ОСОБА_2 земельних ділянок.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Так, в матеріалах справи наявна ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, якою було залишено без змін ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 року та рішення Петропавлівського районного суду від 27.12.2013 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області про скасування розпоряджень Петропавлівської РДА, про визнання недійсними договорів оренди землі наданої ОСОБА_3 по справі №188/1470/13-ц. Зазначеними рішеннями судів було визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, що укладені між ОСОБА_3 та Петропавлівською РДА серед, яких і договір щодо спірної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 : 01 : 003 :0002).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було проігноровано та не враховано рішення суду, що набрало законної сили, що призвело до неправильного встановлення обставин справи. Оскільки, вищевказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 не має статусу користувача земельної ділянки з кадастровим номером 12213881200:01:003:0002, а отже і жодних прав на посіви та готову продукцію теж не має. Крім того, засівання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1223881200:01:003:0002) озимою пшеницею жодним чином не порушувало прав, свобод і інтересів ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності порушеного права ОСОБА_3 діями ОСОБА_2 спростовуються наступним. Так, згідно до Протоколу комісії Петропавлівської РДА від 28.03.2013 р. за № 1 було відмолено ОСОБА_3 у складанні акту визначення розміру збитків, оскільки, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 збитків не завдав, а законно засіяв та обробив земельну ділянку (т.1.а.с.195). Крім того, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держсільгоспінспекції України в Дніпропетровській області від 02.08.2013 року № 355/22 встановлено відсутність дій ОСОБА_2, що свідчили б про самовільне захоплення земельної ділянки, та підтверджено правомірність засівання земельної ділянки саме під час дії договору оренди. Даний акт не було оскаржено.

Крім того, наданою Постановою про закриття кримінального провадження від 16 липня 2015 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040530000383 від 03 квітня 2013 року закрито у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст.185,197-1 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Зазначеною постановою було встановлено, що ОСОБА_3 у зв»язку з визнанням договору оренди земельної ділянки від 08.11.2012 року недійсним, не був законним користувачем вищевказаної земельної ділянки, тому значної шкоди, яка є обов»язковою ознакою об»активної сторони складу злочину, передбаченого ст..197-1 КК України, йому не може бути завдано. Законним володільцем земельної ділянки, яким на той час була Петропавлівська РДА, заяв та повідомлень щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 до правоохоронних органів не подавала. А піл час досудового розслідування знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 дійсно засіяв земельну ділянку площею 77,9259 га озимою пшеницею восени 2012 року та здійснив її збір у червні 2013 року, так як вважав врожай своїм, тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст..185 КК України.

Крім того, як було зазначено у листах-повідомленнях Петропавлівської РДА на адресу ОСОБА_2, підставою для не продовження у подальшому договору оренди з ОСОБА_2 зазначалось, що орендар не належно виконує умови договору: сплачує орендну плату в меншому розмірі та порушує сівозміни, а саме постійно вирощує соняшник, що негативно впливає на родючість ґрунту. Умовами договору оренди від 11.04.2003 року визначено порядок вирішення усіх спірних моментів, у тому числі щодо розміру орендної плати (р.2.3.). Однак, доказів щодо наявності такого спору чи направлення пропозицій, повідомлень. Попереджень, у період дії договору оренди на адресу орендаря, суду не надавалось.

Крім того, актом приймання-передачі земельної ділянки по припиненому договору оренди від 05.10.2012 року, на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА №Р-550-12 від 05.10.2012 року та договору оренди земельної ділянки від 11.04.2003 року, укладеного між Орендарем ПП ОСОБА_2 та Петропавлівською РДА, зареєстрованого 12.04.2003 року №6 у Василівській сільській раді підтверджено, що 05 жовтня 2012 року. Орендар ПП ОСОБА_2, в особі його представника ОСОБА_3. що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.04.2012 року передав, а Орендодавець - Петропавлівська РДА прийняв земельну ділянку площею 959,5 га земель, які знаходились в оренді ПП ОСОБА_2 на території Дніпропетровської області Петропавлівського району Василівської сільської ради. Земельна ділянка передана у задовільному стані. Після збору урожаю 2012 року. На земельній ділянці відсутні насадження (т.2.а.с.41).

Крім того, після погодження, розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 07.11.2012 року № Р-621-12 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільгосппризначення площею 77,9259 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Василівської сільської ради, надано громадянину ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку площею 77,9259 га ріллі для ведення фермерського господарств терміном на 5 років, рекомендовано виготовити агрохімічний паспорт земельної ділянки, укласти договір оренди земельної ділянки з райдержадміністрацією та зареєструвати його відповідно до вимог чинного законодавства. Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему в Петропавлівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2012 року № 12238551400.

Відповідно до п.18 Договору оренди землі, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, а акт про передачу та прийом земельної ділянки складено та погоджено 08.11.2012 року. Тобто до проведення державної реєстрації договору, що не відповідає вимогам ст..17 ЗУ «Про оренду землі».

У акті приймання-передачі земельної ділянки від Петропавлівської РДА до ОСОБА_3 від 08 листопада 2012 року (т.1 а.с.249) відсутня інформація про наявність посівів озимої пшениці. Тобто, відповідач ОСОБА_3 мав бачити, що земельні ділянки засіяні та оброблені іншими особами, а тому відповідно до статей 765,766 Цивільного кодексу України повинен був вимагати від орендодавців передачі земельних ділянок, вільних для використання, що ним зроблено не було, акти приймання-передачі землі за договорами оренди підписані ОСОБА_3, що підтверджує відсутність претензій щодо об'єкту оренди, а тому, оскільки ОСОБА_2 не є орендодавцем спірних земельних ділянок до нього не може бути пред'явлено вимоги про відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів оренди.

Згідно до приписів статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Землекористувачі мають право володіти, користуватися та самостійно розпоряджатися посівами і насадженнями сільськогосподарських та інших культур на земельній ділянці, що належить їм на праві користування, а також виробленою на ній сільськогосподарською продукцією рослинного та тваринного походження, але за умови, що ці посіви, насадження були здійснені за рахунок коштів саме цього землекористувача.

Отже, на думку колегії суддів, ОСОБА_3 без достатньої правової підстави зібрав врожай пшениці, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину і другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно до ч.2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ст..775 ЦК України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм. Частиною 1 ст.1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Крім того, а ні умовами договору, а ні нормами законодавства України не встановлено обов»язок орендаря, щодо його обмеження конкретним періодом до закінчення дії договору, не вчиняти дії щодо засівання земельної ділянки.

В ході розгляду справи, сторонами не заперечувався той факт, що на спірній земельній ділянці у 2013 році було зібрано врожай озимої пшениці у кількості 148 630,00 кг, які на підставі ухвали суду були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 згідно до акту державного виконавця від 25.06.2013 року (т.1.а.с.211-220).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст..303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскількист. 60 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно вимог із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Враховуючи позовні вимоги, викладені саме в такому вигляді, колегія суддів вважає, наступне.

Статтею 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. ОСОБА_4, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції вважає, що озима пшениця, яка є предметом спору, відповідно до частини другої статті 184 ЦК України, визначена родовими ознаками, тобто є замінним.

А тому, враховуючи особливості предмету спору та заявлені позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 про стягнення саме кількості, колегія суддів прийшла до висновку пор його часткове задоволення.

Отже, суд першої інстанції, жодним чином не застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а також не врахував ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.06.2014р. та рішення Петропавлівського районного суду від 27.12.2013р. по цивільній справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області про скасування розпоряджень Петропавлівської РДА про визнання недійсними договорів оренди землі наданої ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про визнання доводів апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі та постановленням нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у зустрічних.

Питання щодо судових витрат по справі вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця за ЄДР 20011982087) право власності на пшеницю озиму у кількості 148630,00 кг.

Зобов»язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця за ЄДР 20011982087) пшеницю озиму у кількості 148630,00 кг.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на зібраний врожай 2013 р. озимої пшениці - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2093,30 грн. - судові витрати по справі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_4