Ухвала суду № 47212483, 20.07.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/11660/15-ц

провадження 2/201/2953/2015

УХВАЛА

20 липня 2015 року м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 липня 2015 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми та витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2015 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Разом з позовом позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд накласти арешт на майно, що належить на праві власності відповідачу, а також заборонити відповідачу вчиняти відносно цього майна наступні дії: у будь-який спосіб відчужувати (продати, дарувати, міняти), передавати в іпотеку, оскільки в провадженні суду знаходиться зазначена справа та розмір позовних вимог є значними, однак вчасно відповідач борг не повернув та зобовязання за договором не виконав, крім того відповідач може за час розгляду справи у будь-який спосіб відчужити належне йому майно третім особам, що унеможливить виконання рішення суду.

У частині 2 статті 151 ЦПК України вказано, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову в ній не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову, які зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; до заяви не надано документи, які підтверджують право власності (свідоцтво про право власності та інше), відповідача на це майно, що знаходиться у нього або в інших осіб; не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову ідентифікаційний номер фізичної особи (позивача), однак згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що він повинний містити також ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки воно була подана без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та витрат.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя