Ухвала суду № 47211111, 02.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1274/13 Головуючий у 1-й інстанції Кляшторний В.С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні,-

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказує, що він є власником 5/6 частки домоволодіння розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул..Кіровоградська, 80. Відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2012 року є власником 1/6 частки вищевказаного домоволодіння. Таким чином, вони є співвласниками домоволодіння за вказаною адресою.

Позивач зареєстрований за вказаною адресою з 1980 року по цей час. Відповідач також зареєстрований за вказаною адресою, проте з 2005 року по квітень 2011 року в будинку не мешкав.

В квітні 2011 року ОСОБА_3 приїхав до будинку, та без його згоди почав мешкати в будинку разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та малолітньою донькою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. До цього часу вони мешкали за іншою адресою, де були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_6 на праві власності належить жилий будинок за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Шевченко, вул. Шевченко, 35, який ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на цей час намагаються продати.

Між ним, його дружиною, відповідачем та його дружиною склалися неприязні стосунки. Фактично відповідач не дає йому можливості мешкати в будинку, вигнав його дружину , другого сина ОСОБА_7, які змушені мешкати за іншою адресою. Він неодноразово звертався до органів міліції з приводу поведінки відповідача. Таким чином, своїми діями відповідач протиправно позбавив його права користування та розпорядження своєю власністю, фактично він та його сім'я не можуть жити в належному йому будинку.

Посилаючись на вказані обставини просив суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку будинку № 80 по вулиці Кіровоградська в м. Запоріжжі, зазначивши, що згоден виплатити відповідачу компенсацію за його частину у будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку буд. № 80 по вул. Кіровоградська в м. Запоріжжя.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із чч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 321 ЦК України.

За положеннями ст. 365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81 кс11, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, аналіз вищевказаної правової норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є власником 5/6 частки домоволодіння розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кіровоградська № 80, а відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2012 року в порядку спадкування після матері є власником 1/6 частки вищевказаного домоволодіння. (а.с.2-4) Таким чином, вони є співвласниками домоволодіння за вказаною адресою.

За даних технічного паспорту будинок № 80 по вул. Кіровоградська в м. Запоріжжя загальною площею 115,3 кв.м. складається: коридор 1-1 площею 6,1 кв.м., комора 1-2 площею 1,0 кв.м, кухня 1-3 площею 21,7 кв.м., ванна 1-4 площею 6,0 кв.м., комора 1-5 площею 5,3 кв.м., коридор 1-6 площею 2,9 кв.м., коридор 1-7 площею 5,5 кв.м., кімната 1-8 площею 9,2 кв.м., кімната 1-9 площею 9,3 кв.м., кімната 1-10 площею 19,5 кв.м., прихожа 1-11 площею 6,4 кв.м., комора 1-12 площею 22,0 кв.м. (а.с.4-10)

Згідно висновку № 1710 судової будівельно-технічної експертизи від 20 вересня 2012 року ринкова вартість 1/6 частки домоволодіння № 80 по вулиці Кіровоградська в м. Запоріжжі, на дату огляду (21.08.2012 р.) складає 54 047,00 грн. та враховуючи розташування, планування та загальну площу квартири, виділ в натурі часток співвласників не можливий. (а.с.88-106)

Вирішуючи питання про можливість припинення права відповідача на частку у спільному майні суд першої інстанції зазначив, що припинення його права власності на частку в спільному майні не відповідатиме інтересам відповідача та завдасть йому істотної шкоди, а тому припинення права власності є неприпустимим.

Висновок суду ґрунтується на тому, що спірний будинок є місцем реєстрації та постійного проживання відповідача ОСОБА_3, за довідкою БТІ він іншого майна у власності не має, а за розмір грошової компенсації купувати інше житло він не зможе.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає проте, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та його сімї, оскільки відповідач залишається бути зареєстрованим в цьому будинку і питання про його виселення не ставиться, а дружина відповідача та дочка мають інше місце проживання за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_6.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 зазначає, що іншого житла на праві власності, окрім частки в спірному будинку, яку він успадкував від матері в нього немає, а за місцем своєї реєстрації з нього вимагають виселитися з займаного приміщення.

Згідно довідки КП МБТІ від 09.07.2012 року № 13221 , за ОСОБА_3 зареєстровано право власності лише на 1/6 будинку № 80 по вул. Кіровоградська в м. Запоріжжя (а/с 82).

Докази того, що, як проте у позові зазначає позивач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 та його сімя має ще інше житло в матеріалах справи відсутні.

Отже висновок суду про відсутність іншого житла у відповідача, а тому припинення право власності завдасть йому істотної шкоди не спростований апелянтом. Посилання проте, що його дружина з донькою мають інше житло ґрунтується лише на твердженні позивача ОСОБА_2 без посилання на докази які містяться в матеріалах справи та таких даних у суді не підтверджено.

Посилання в апеляційній скарзі проте, що відповідача ОСОБА_3 ніхто не висиляє не приймаються колегією судів, бо у цій же апеляційній скарзі стверджується, що сумісне проживання з ним неможливе, а з припиненням право власності він втрачає права володіти, розпоряджатися та користуватися власністю.

За таких обставин колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що припинення права власності відповідача на належну йому частку в спірній квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки іншого житла він не має.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для визнання рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права , а тому рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя :

Судді: