Постанова № 47200165, 21.06.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 року Справа № 2а-751/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубари Н.В.

при секретарі Коробченко Є.К.

за участю представників:

- від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно транспортне устаткування»(надалі позивач) до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000142310/0 від 22 лютого 2010 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 19249 грн. 50 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000132310/0 від 22 лютого 2010 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства у розмірі 87722 грн. 50 коп.

В обґрунтування вимог зазначає, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку про що складено акт № 40/23-10/33423488 від 09.02.2010 р. На підставі акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та визначення валових витрат відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника до суду не направив, подавши заперечення проти позову в письмовому вигляді. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені відносно позивача правомірно. Просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях (а. с. 183 185).

В судовому засіданні 21.06.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено до 25.06.2010 р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків..

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою за законодавством України, зареєстрований виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області 28.04.2005 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «Підйомно -транспортне устаткування»(а. с. 180).

Посадовими особами відповідача здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складено акт № 40/23-10/33423488 від 09.02.2010 р. (а. с. 11 54).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. (надалі Закон № 168/97-ВР) в результаті чого підприємством позивача завищено податкових кредит по декларації з податку на додану вартість в сумі 12833,34 грн., в т.ч. за вересень 2008 р. - 12833,34 грн. внаслідок включення до податкового кредиту в реєстр отриманих податкових накладних та в рядок 10.1 декларації з податку на додану вартість суми ПДВ отриманого ТМЦ від підприємства ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг», яке являється фіктивним підприємством.

Крім того, встановлено порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР(надалі Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого підприємством позивача завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг), внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати без підтвердження здійснення господарських операцій та не підтверджених відповідними первинними документами, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, внаслідок підприємством завищено розмір, зазначених у рідку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього у загальній сумі 94581 грн., в т.ч. за 2007 р. в сумі 11208,00 грн. (в т.ч. за І кв. 2993,0 грн., ІІ кв. 1558,0 грн., ІІІ кв. 912,0 грн., ІУ кв. 5745,0 грн.); за 2008 р. 53750,0 грн. (в т.ч. за І кв. - 6930,0 грн., ІІ кв. 1820,0 грн., ІІІ кв. 5689,0 грн., ІУ кв. 39311,0 грн.); за ІІІ квартали 2009 р. в сумі 29623,0 грн., (в т.ч. І кв. 10851,0 грн., ІІ кв. 3433,0 грн., ІІІ кв. 15339,0 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142310/0 від 22 лютого 2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19249,50 грн., в т.ч. 12833,00 грн. основний платіж та 6416,50 грн. штрафні санкції (а. с. 68).

Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0 від 22 лютого 2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 87722,50 грн., в т.ч. 36292,00 грн. за основним платежем та 51430,50 грн. за штрафними санкціями (а. с. 69).

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000142310/0 від 22 лютого 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту включено витрати на придбання ТМЦ від ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг»в сумі 77000,02 грн.. Даний факт підтверджується податковою накладною № 30-09 від 30.09.3008 р. (а. с. 72). Дослідивши в судовому засіданні даний документ суд приходить до висновку про те, що дана податкова накладна повністю відповідає вимогам пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому ст. 9 Закону № 168/97-ВР.

Доказів, які б спростовували той факт, що ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг»не є платником податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкової накладної, відповідачем суду не надано.

Факт порушення кримінальної справи відносно ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг», про який зазначено відповідачем в письмових запереченнях, не є достатньою підставою вважати неправомірною виписку податкової накладної ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2008 р. суму податку на додану вартість у розмірі 12833,34 грн., сплачену у складі витрат на придбання ТМЦ від ПП «Кіровоградський комплекс Агро-Торг».

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000132310/0 від 22 лютого 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства у розмірі 87722 грн. 50 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3 5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5. 3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом періоду з 2007 року по 2009 роки укладались договори на автоперевозки. Факт надання послуг позивачеві по перевезенню вантажів підтверджується актами виконаних робіт (а. с. 80 177).

Згідно приписів Закону України «Про автомобільний транспорт»перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обовязкового застосування товарно-транспортних накладних, які за своєю суттю можуть бути однією із рекомендованих форм договору перевезення.

Правила перевезення автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, діють у частині, що не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже, позивачем дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні валових витрат.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000142310/0 від 22 лютого 2010 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 19249 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000132310/0 від 22 лютого 2010 року щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства у розмірі 87722 грн. 50 коп.

Присудити позивачеві судові витрат з державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2010 р.

СуддяЧубара Н.В.