Ухвала суду № 47198344, 30.10.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/387/14-к

Номер провадження 11-кп/786/727/14

Категорія: ч.1 ст.122 С.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Цвітайло П.В.

Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.,

суддів: Денисенко Л.М., Довгаль С.А.,

з секретарем

судового засідання Гринь А.В.,

за участю

прокурора Деряги Л.М.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження щодо ОСОБА_3. внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013180210000508 за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 23.07.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1

- засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладення обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації грошові кошти у розмірі 1242,14 грн., витрачених на лікування потерпілого.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 3478,62 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 6000,00 грн..

Згідно вироку суду, 26 листопада 2013 року близько 09-15 год. обвинувачений ОСОБА_3 в приміщенні Котелевської школи-гімназії №1 імені С.А.Ковпака, що розташована за адресою: Полтавська область, сел. Котельва, вул. Петровського, 1, на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс кулаками удари в обличчя, по голові та руках неповнолітньому ОСОБА_6, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 5-ї п'ясної кістки правої кисті зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран та гематом м'яких тканин голови, забоїв м'яких тканин верхніх кінцівок, які утворились не менш ніж від 8-ми кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або предмети з подібною характеристикою, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, які , які відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 47 від 03 лютого 2014 року кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_3 у своїй апеляції просить зменшити суму стягнення коштів за спричинення матеріальної та моральної шкоди потерпілому, відповідно до 2898,80коп. та до 1000,00грн.

Вказав, що згідно наданих потерпілим суду чеків по оплаті придбаних ним ліків на лікування травми руки в період його стаціонарного лікування з 28.11.2013 року по 02.12.2013 року він згоден сплатити потерпілому кошти в рахунок матеріальної шкоди на загальну суму 2898,8 грн., яка складається з наданих суду потерпілим платіжних чеків: від 26.11.2013р. на суму 21,70 грн.; від 28.11.2014р.- 42,80 грн., 29,00 грн., 28,40 грн., 70,40 грн., 30,00 грн., 2609,00 грн., від 29.11.2014р.- 62,65 грн., від 30.11.2014р.- 4,85 грн.. .

Також, вважає, що при вирішенні питання стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого суд фактично не врахував, що моральні страждання потерпілий більше пов'язував зі своїм в зв'язку подальшим (після травми руки) загальним його захворюванням менінгітом, а тому вважає, що сума в 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого є завищеною. Крім того, суд не врахував, що обвинувачений не має самостійного заробітку, навчається в коледжі, що його мати вдова та має троє дітей. Вважає, що реальною сумою для відшкодування моральної шкоди є 1000,00 грн.

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_3 який підтримав апеляцію, уточнивши технічні помилки щодо дат, допущені в тексті апеляційної скарги; прокурора Дерягу Л.М. яка заперечувала проти апеляції; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_3. у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, ґрунтуються на належним чином досліджених і перевірених судом доказах.

У відповідності до досліджених у суді доказів, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.122 КК України.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3 та розмір призначеного судом покарання в апеляції не оспорюється.

Як вбачається зі змісту вироку, встановивши, що в період з 28.11.2013 року по 02.12.2013 року неповнолітній потерпілий проходив стаціонарне лікування в ортопедо-травматологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що платіжні документи саме за цей період підтверджують понесені законним представником потерпілого витрати на лікування з приводу травм, отриманих потерпілим 26.11.2013 року. Доводи апелянта про те, що потерпілий та його батьки мали б добиратися до лікарняного закладу маршрутним таксі, що зменшило б їх витрати на дорогу, апелянт не обґрунтував відповідними розрахунками. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду в частині зменшення стягнутих судом сум на відшкодування матеріальної шкоди на суму коштів витрачених на проїзд та підтверджених платіжними документами.

Під час апеляційного перегляду обвинувачений, обґрунтовуючи доводи своєї апеляції заявив, що він теж постраждав у бійці. Крім того, він послався на те, що не має самостійного заробітку, навчається на денній формі навчання у Полтавському політехнічному коледжі, а його мати-вдова має троє дітей, двоє з яких є повнолітніми, але не працюють. На думку апелянта, з урахуванням вище наведених обставин сума відшкодування моральних збитків повинна бути зменшена до 1000 грн..

Зі змісту вироку вбачається, що визначаючи розмір моральної шкоди, завданої злочином, суд виходив як з тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, фізичних і душевних страждань потерпілого, яких він зазнав, їх тривалості, можливості відновлення змін у його життєвих стосунках, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, так із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності та з реальної платоспроможності обвинуваченого, який на даний час не має самостійного заробітку. Зваживши на вище зазначені обставини та належним чином обґрунтувавши своє рішення, суд частково задовольнив позов представника неповнолітнього потерпілого та визначив суму, яка є достатньою для відшкодування моральної шкоди. На думку колегії суддів, таке судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні передбачені законом підстави для його зміни чи скасування.

Таким чином, апеляція обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404,407,408,418 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 23.07.2014 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І :

ГОНТАР А.А. ДЕНИСЕНКО Л.М. ДОВГАЛЬ С.А.