Ухвала суду № 47196317, 13.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/9991/21373/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі №2а-6946/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Біола»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 05.01.2011 №000012321/0 та №0000022321/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 6035/23-209/20806124 від 21.12.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5, пп.8.1.2, 8.1.3 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 334/94), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 353630,23 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240858,41 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 № 0000022321/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 301073,01 грн., у т.ч. 240858,41 грн. основного платежу та 60214,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 №0000012321/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 442037,79 грн., у т.ч. 353630,23 грн. - основного платежу та 88407,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм вірну правову оцінку.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94, що призвело до завищення валових витрат на суму 1204292 грн. за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Гранд-Рів?єра», за усним договором поставки, який укладено без мети настання реальних наслідків, то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів на підтвердження зазначеного.

Реальність господарських операцій з придбання у ТОВ «Гранд-Рів?єра» товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними у позивача первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними, доказами оплати товару та його подальшої реалізації, наявність яких та належність оформлення відповідачем не заперечується.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на формування валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про нікчемність договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат у сумі 169000 грн., з огляду на не підтвердження позивачем витрат з придбання послуг у СПД - фізичної особи ОСОБА_2, то судами попередніх інстанцій встановлено, що до перевірки було надано копії договору на надання інформаційно-консультативних послуг, укладеного з ФОП ОСОБА_2, актів здачі-приймання виконаних робіт, видаткових касових ордерів на оплату наданих послуг, які є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто є належними та достатніми доказами правомірності віднесення витрат по таким послугам до валових витрат позивача.

Згідно договору купівлі-продажу приміщення №916 від 04.04.2006 позивачем було придбано будівлю трансформаторної підстанції загальною площею 40,7 кв.м. У бухгалтерському та податковому обліку вартість вищезазначеного приміщення була включена до балансової вартості основних засобів 1 групи.

Відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання.

Таким чином, позивачем правомірно було віднесено вартість будівлі до балансової вартості основних засобів 1 групи за ціною придбання, що відповідає порядку збільшення балансової вартості основних фондів, закріпленого в пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 7 та п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю; первісна вартість об'єкта основних засобів складається, зокрема, із сум, що сплачуються постачальникам активів.

Підпунктом 8.1.1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є вартість основних засобів.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства з питань оподаткування та бухгалтерського обліку оприбуткував на баланс підприємства як основні засоби придбане приміщення трансформаторної станції і нараховував на його вартість суми амортизаційних відрахувань.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги. Касаційна скарга відповідача не містить заперечень щодо висновків судів попередніх інстанцій про помилковість здійсненого контролюючим органом донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2011 № 0000022321/0.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів наведених у касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун