Ухвала суду № 47192643, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/9991/31162/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

у справі № 2а-6407/09/0470

за позовом Кредитної спілки «Фаворит-КР»

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, адміністративний позов Кредитної спілки «Фаворит-КР» (далі - КС «Фаворит-КР»; позивач) до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька південна МДПІ Дніпропетровської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042307/0 від 21 квітня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Криворізька південна МДПІ Дніпропетровської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку КС «Фаворит-КР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 294/220-32975555 від 13 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042307/0 від 21 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551 266,00 грн. (385 952,00 грн. - основний платіж, 165 314,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення спілкою підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним неоподаткуванням доходів, отриманих за ведення кредитної справи за кредитом «Просто, як 2+2».

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно врахували те, що позивач відповідно до абзацу «в» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР та статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (далі - Закон № 2908-III) є неприбутковою організацією, заснованою з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в» підпункту 7.11.1, отримані, зокрема, у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) кредитних спілок.

Підпунктом 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном «пасивні доходи» слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону № 334/94-ВР проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Частиною 2 статті 21 Закону № 2908-III передбачено, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати: розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки; розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою; види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів; способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Враховуючи те, що плата за ведення кредитної справи встановлена не у твердій сумі, а у процентному відношенні до загальної суми кредиту (2 відсотки), то така плата за ведення кредитної справи за договорами позики є платою за використання отриманих кредитних коштів, тобто є процентами у розумінні Закону № 334/94-ВР, а відтак і пасивними доходами, отриманими від здійснення основної діяльності, які згідно з підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 цього Закону звільняються від оподаткування податком на прибуток.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.