Ухвала суду № 47174674, 15.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1146/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

15 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

представника позивача: Путіліна Є.В.

представника відповідача: Маковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Капітан" до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Вінницької митниці Державної фіскальної служби України у повернені 97 896,67 грн. гарантійних внесків викладену у листі від 20.05.2015 за №818/8/02-80-25-01; зобов'язати Вінницьку митницю Державної фіскальної служби України вчинити передбачені законодавством дії щодо повернення сплачених ПП "Капітан" гарантійних внесків у сумі 97896,67 грн. шляхом перерахування у встановленому законодавством порядку вказаної суми на розрахункові рахунки ПП "Капітан".

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів викладених в апеляційнй скарзі.

Від представника третьої особи на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання встановленого обов'язку позивачем до Вінницької митниці подано митні декларації №401090000/2013/011200 від 10.06.2013 року, №401090000/2013/017554 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/017633 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/017963 від 03.09.2013 року.

За наслідками розгляду яких, Вінницькою митницею сформовано рішення про коригування митної вартості №401000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року на суму 16701,42 грн., №401000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року на суму 9767,15 грн., №401000003/2013/000164/1 від 02.09.2013 року на суму 19533,91 грн., №401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013 року на суму 51 894,19 грн. та картки відмови в митному оформлені товарів №401090000/2013/00061 від 28.08.2013 року, №401090000/2013/00062 від 29.08.2013 року, №401090000/2013/00063 від 02.09.2013 року, №401090000/2013/00038 від 07.06.2013 року.

З урахуванням чого, позивачем у відповідності до платіжних доручень №599 від 02.09.2013 року сплачено 19600 грн., №581 від 28.08.2013 року сплачено 16800 грн., №582 від 28.08.2013 року сплачено в сумі 9700 грн., №74 від 07.06.2013 року в сумі 165000 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з позовом, за наслідками розгляду якого Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову від 13.11.2013 року у справі №802/4335/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2013 року, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №4010000003/2013/000164/1 від 28.08.2013 року, №4010000003/2013/000165/1 від 29.08.2013 року, №4010000003/2013/000167/1 від 02.09.2013 року, №4010000003/2013/000181/1 від 10.10.2013 року, №4010000003/2013/000187/1 від 22.10.2013 року, №4010000003/2013/000192/1 від 01.11.2013 року, визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні товарів №401090000/2013/00061, №401090000/2013/00062, №401090000/2013/00063, №401090000/2013/00074, №401090000/2013/00076, №401090000/2013/000192 та стягнуто з Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на користь позивача сплачені кошти у вигляді гарантійних внесків у розмірі 368220,18 грн. Постановою Вищого адміністративного суду від 18.12.2014 року вказані судові акти змінено, зокрема, в частині стягнення коштів відмовлено, в іншій частині залишено без змін.

Окрім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі №802/2976/13-а позов ПП "Капітан" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013 року та картки відмови в митному оформлені товарів №401090000/2013/00038, задоволено. У відповідності до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року вказане судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга митного органу без задоволення.

Листом від 08.10.2013 року за вих.№18/2-4927 Вінницькою митницею повідомлено про скасування рішення про коригування митної вартості від 07.06.2013 року №401000003/2013/000067/1 та карти відмови у митному оформлені товарів від 07.06.2013 року №401090000/2013/00038, урахуванням чого, позивачем направлено на адресу митного органу лист від 09.10.2013 року за вих. №97 щодо повернення фінансової гарантії в сумі 51894,19 грн. Пізніше листом від 14.10.2013 року за вих. №100 позивач надав згоду для використання гарантійного внеску у сумі 51849,19 грн. для сплати поточних митних платежів. В свою чергу, Вінницькою митницею листом від 14.10.2013 року за вих.№18/1-5009 проінформовано позивача, що питання стягнення коштів державних та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства.

Листом від 30.12.2013 року за вих.№164 позивач звернувся до митного органу з проханням повернути гарантійні внески в сумі 322217,70 грн., про що листом від 11.01.2014 року за вих. №18/1-101 Вінницька митниця повідомила про опрацювання вказаної заяви.

11.01.2014 року за вих. №8 позивачем повторно надіслано заяву про повернення грошової застави в сумі 322217,70 грн., однак, листом від 14.01.2015 року за вих. №18/2-147 Вінницька митниця повідомила про неможливість виконання вимог вказаної заяви з підстав оскарження судового акту в касаційному порядку.

В подальшому, 23.01.2014 року за вих. №19 позивач втретє подав до митного органу заяву про повернення грошової застави, а 20.02.2014 року лист за вих. №41 про вивільнення коштів на суму 322217,70 грн. в рахунок майбутніх митних платежів.

11.02.2015 року позивачем на ім'я начальника Вінницької митниці подано заяву про повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів в сумі 97896,67 грн. або надання згоди на зарахування даної суми в рахунок майбутніх платежів.

Листом від 20.02.2015 року за вих. №818/8/02-80-25-01 відповідач проінформував про неможливість повернення коштів без дотримання всіх заходів тарифного та нетарифного регулювання

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, статтею 301 Митного кодексу України врегульовано повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п.1 р.3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Крім того, порядок повернення надміру сплачених сум платежів врегульовано відповідно до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (надалі - Порядок 882/1188) згідно якого, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як свідчать матеріали справи, позивач реалізував вказане право на повернення надміру сплачених коштів шляхом подання листів-звернень.

Пунктом 7 Порядку №882/1188 передбачено, що орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 №1242. За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Нормами п. 8 Порядку №882/1188 визначено, що орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

За змістом п. 10 Порядку №882/1188 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку. Орган Казначейства протягом п'яти робочих днів повідомляє відповідний орган Міндоходів про перерахування сум помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на рахунки банків та через підприємства поштового зв'язку, уповноважені здійснювати готівкові розрахунки з платниками податків, зазначені у висновку, після чого орган Міндоходів у строк не пізніше п'яти робочих днів повідомляє платників податків про можливість отримання належних їм коштів.

Тобто, підставою для виплати Державним казначейством України надмірно сплачених позивачем коштів є висновок митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково і/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Таким чином, законодавчо встановленою умовою повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Разом з тим, приписи Порядку №882/1188 та №618, зобов'язують митний орган з метою підтвердження обґрунтованості заявлених до повернення сум, перевірити факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Водночас, факт перерахування коштів підтверджується наявними в матеріалах справи розшифровками реєстру митного органу до перерахування сум митних та інших платежів, сплачених за оформленими ВМД.

Також, в суді першої інстанції в судовому засіданні представники відповідача не заперечували фактичне перерахування позивачем гарантійних внесків в сумі 97896,67 грн.

Отже, підтверджено обґрунтованість факту перерахування митних платежів на користь Державного бюджету та, як наслідок, доведено правомірність повернення таких на користь платника податку.

Що стосується посилання представників відповідача на пропущення строку дії гарантій визначеного ч.7 ст. 55 МК України, то вони є безпідставними та не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

В силу ч.7 ст.55 МК України строк дії гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

В свою чергу, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків визначених вказаними нормами, суд першої інстанції виходив з того, що зарахування коштів відбулось в червні, серпні - вересні 2013, тоді як право на повернення кошів позивач реалізував шляхом подання заяв від 30.12.2013 за вих. №164, від 11.01.2014 за вих. №8, від 23.01.2014 за вих.№19 від 11.02.2014, тобто в межах встановленого строку.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку заявленим вимогам, виходив з того, що позивач у передбаченому чинним законодавством порядку звернувся до митного органу з відповідними заявами про повернення надмірно сплачених митних платежів шляхом їх зарахування як передоплату. В той же час, митний органом не вжив жодних передбачених законом дій щодо підготування вказаного висновку, а лише надав письмові відмови, які за своєю суттю мають різний правовий зміст та не вказав при цьому фактичні обставини відмови в поверненні коштів.

Слід зауважити, що вимоги положень ст. 301 МК України та Порядку №882/1188 та №618 не містять підстав щодо відмови у поверненні коштів, а дотримання всіх заходів тарифного та нетарифного регулювання покладається виключно на митний орган.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вимогами ч.1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку.

Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення в силі постанови суду першої інстанції, оскільки вона прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 липня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.