Ухвала суду № 47174606, 20.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р.Справа № 818/1335/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 818/1335/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-Транс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІМ-Транс" (далі - позивач, ТОВ "ФІМ-Транс") звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 16.01.2015 р. № 0000052205 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 66 618, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 16.01.2015 р. № 0000052205 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 66 618, 00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу на проведення перевірки від 09.12.2014 року №2327, головним державним податковим ревізором-інспектором Строкач В.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фім-Транс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року, ТОВ "Проектід" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки 22 грудня 2014 року складений акт № 5135/2205/38522323/529, згідно якого ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п.201.6 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44412,00 грн., у т.ч. за липень 2014 року в сумі 37040,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 7372,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 16.01.2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000052205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 66618,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" та ТОВ "Проектід", з огляду на наявність всіх первинних документів, які свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що позивачем 30.05.2014 року з ТОВ "Протектід" укладено договір поставки №05 та 28.08.2014 року з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" договір поставки №5. Факт виконання і оплати вказаних поставок підтверджується

Реальність проведення господарських операцій між позивачем та TOB «Протектід» підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: копією договору поставки №05 від 30.05.2014 року; копіями видаткових накладних №712 від 23.07.2014 року, №714 від 23.07.2014 року, №732 від 30.07.2014 року, №731 від 30.07.2014 року, №730 від 30.07.2014 року; копіями податкових накладних №680, №679, №678, №520, №519; копіями платіжних доручень №837 від 30.07.2014 року, №836 від 30.07.2014 року, №835 від 30.07.2014 року, №784 від 23.07.2014 року, №2821 від 23.07.2014 року, №2820 від 23.07.2014 року.

Для підтвердження транспортування товару позивачем надано документи: копія договору перевезення №1504/А від 15.04.2014 року; копія товарно-транспортної накладної №16 від 24.07.2014 року; копія товарно-транспортної накладної № 18 від 31.07.2014 року; копія платіжного доручення №2817 від 22.07.2014 року; копія податкової накладної №16 від 22.07.2014 року; копія акту надання послуг № 16 від 31.07.2014 року.

Реальність проведення господарських операцій між позивачем та TOB «Гео-Ленд Лімітед» підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: копією договору поставки №5 від 28.08.2014 року; копіями платіжних доручень №902 від 28.08.2014 року, №904 від 28.08.2014 року, №515 від28.08.2014 року, №1020 від 30.09.2014 року.

Для підтвердження транспортування товару позивачем надано документи: копію товарно-транспортної накладної №25 від 28.08.2014 року; копію договору оренди автомобіля від 02.12.2013 року; копію акта прийому-передачі автомобіля від 02.12.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про нереальність вчинення господарської операції, оскільки в ТТН відсутні коди автоперевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій, а саме часу вибуття та прибуття, з огляду на те, що такі висновки суперечать дійсним обставинам справи, адже кожна ТТН містить печатки (на яких містяться коди підприємств) і підписи відповідальних осіб автоперевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Окрім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки здійснення господарських операцій з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" та ТОВ "Проектід" документально підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" та ТОВ "Проектід", підтверджується актами, які були складені іншими контролюючими органами, з огляду на наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ "ФІМ-Транс" вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 р. № 0000052205.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 818/1335/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2015 р.