Ухвала суду № 47174202, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 808/7889/14 (ДО/808/972/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представників позивача: Бодягіна Євгена Євгеновича, Антощук Ольги Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 08.08.2014 № 0001021501, від 08.08.2014 № 0001031501 та від 27.10.2014 № 0001241501.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем і дослідженні судом первинні документи, у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки товарів та виконання робіт, їх отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що висновки відповідача обґрунтовані не підтвердженням поставки товарів та виконання робіт, що обумовлено відсутністю товарно-транспортних накладних, недоліках у видаткових накладних, а також висновками актів перевірок контрагентів позивача.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що висновки податкового органу в акті перевірки зроблені на підставі актів перевірок контрагентів без дослідження їх первинних документів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ" з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, з 01.08.2012 по 31.12.2012, з ТОВ "ЕРМАНА" з податку на додану вартість за листопад 2011 року, з ТОВ "ПРОМТЕХГРУП ЛТД" з податку на додану вартість за травень 2013 року, та з податку на прибуток підприємств за 2011рік, 2012 рік та 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.2014 № 1587/05-81-22-02/37121709. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.08.2014 № 0001021501, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 186160 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34824 грн. 50 коп., та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.08.214 № 0001031501, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 170220 грн. а застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52428 грн. 50 коп.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи, 28.11.2011 між ТОВ "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" та ТОВ "ГЕОСЕРВІС ПЛЮС" (на момент перевірки позивача нова назва підприємства ТОВ "ЕРМАНА") (підрядник) укладено Договір підряду № 3030, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати ремонт м'якої покрівлі АБК (б) ЦПППиБН по вул. Свободи, 20. Загальна вартість підрядних робіт становить 12643 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 2107 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 142-143). Пунктом 4.2 Договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, які складаються, оформлюються та надаються підрядником замовнику. Згідно з розділом 5 Договору, підрядник зобов'язався виконати роботи протягом листопада - грудня 2011 року. Актом № 1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, який підписаний 30.11.2011, сторони підтвердили виконання обумовлених договором підряду робіт у повному обсязі. Загальна вартість виконаних робіт становить 12643 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 2107 грн. 20 коп. (т. 2 а.с. 168-169). За виконані роботи ТОВ "ГЕОСЕРВІС ПЛЮС" виписана податкова накладна від 30.11.2011 № 85 (т. 1 а.с. 170).

05.07.2011 між ТОВ "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" (покупець) та ТОВ "ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № Полімер 07/2011/2407, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за товари, кількість, найменування та вартість яких зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору та оформлюються для кожної поставки окремо (т. 1 а.с. 139-141). На виконання умов договору ТОВ "ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ" поставлені позивачу пластикові стакани та кришки, що підтверджується видатковими та податковими накладними, перелік яких відображений в акті перевірки. Як зазначено в акті перевірки, позивачем за поставлений товар перераховано на користь ТОВ "ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ" за липень-грудень 2011 кошти у сумі 604805 грн. 68 коп., за період з 01.08.2012 по 01.03.2013 кошти у сумі 569101 грн. 80 коп. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та листами банківських установ. Придбані товари використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується виписками з актів на списання.

02.04.2013 між ТОВ "ПОЛІМЕР-УНІВЕРСАЛ" (покупець) та ТОВ "ПРОМТЕХГРУП ЛТД" (продавець) укладено Договір № 457, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю аміак технічний в кількості 4 тони,загальною вартістю 29520 грн. Поставка товару та його отримання позивачем підтверджуються товарно-транспортною накладною від 03.05.2013, видатковою накладною № 36 від 03.05.2013, податковою накладною від 03.05.2013 № 36, рахунком-фактурою, відповідно до яких вартість поставленого товару становить 29520 грн., у тому числі ПДВ 4920 грн. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень та листом банківських установ.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання товарів, актами приймання виконаних робіт та карткою рахунку 201 за травень 2013 року - червень 2014 року. Понесені позивачем у зв'язку з придбанням товарів та робіт витрати підтверджуються первинними документами, що свідчить про дотримання ТОВ "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Придбані позивачем товари використані в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, або порушення порядку їх видачі, що могло б свідчити про їх неналежність як первинного документу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, за вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що висновки податкового органу про не підтвердження поставки товару та виконання робіт є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця, та лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що безпідставними є доводи відповідача щодо не підтвердження поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Не є обґрунтованими і посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки останні лише є доказом неможливості проведення зустрічної звірки та не можуть бути доказом відсутності поставки товарів.

Окрім того, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ПРОМТЕХГРУП ЛТД" та ТОВ "ЕРМАНА", останніми були задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем у травні 2013 року та листопаді 2011 року.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за приписами Податкового кодексу України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко