Ухвала суду № 47174185, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3445/15 Головуючий у 1-й інстанції:Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н.П.,

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморська Вітроелектростанція» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморська Вітроелектростанція» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000021502 від 14.02.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Голосіївського районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморська Вітроелектростанція» з питань правильності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень, 2013 року, січень, лютий, травень, липень, вересень 2014 року.

За результатами перевірки складно акт від 23 січня 2015 року № 90/1-26-50-15-02-36496784 в якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема: п. 200.5 статті 200 ПК України, а саме: завищення підприємством бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року у сумі 7 576 грн., за січень 2012 року у сумі 223 783 грн., за березень 2012 року у сумі 2940 грн., за травень 2012 року у сумі 15 635 грн., за жовтень 2012 року у сумі 1 000 грн., за січень 2013 року у сумі 859018 грн., за березень 2013 року у сумі 210 645 грн., за квітень 2013 року у сумі 4 167 грн., за травень 2013 року у сумі 16154 грн., за червень 2013 року у сумі 192 грн., за липень 2013 року у сумі 274 грн., за серпень 2013 року у сумі 389 402 грн., за листопад 2013 року у сумі 67797 грн., за грудень 2013 року у сумі 28647 грн., за січень 2014 року у сумі 693 003 грн., за лютий 2014 року у сумі 428 318 грн., за травень 2014 року у сумі 11 473 грн., за липень 2014 року у сумі 159 956 грн., за вересень 2014 року у сумі 1 469 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року у сумі 7 576 грн., за січень 2012 року у сумі 223 783 грн., за березень 2012 року у сумі 2940 грн., за травень 2012 року у сумі 15 635 грн., за жовтень 2012 року у сумі 1 000 грн., за січень 2013 року у сумі 859018 грн., за березень 2013 року у сумі 210 645 грн., за квітень 2013 року у сумі 4 167 грн., за травень 2013 року у сумі 16154 грн., за червень 2013 року у сумі 192 грн., за липень 2013 року у сумі 274 грн., за серпень 2013 року у сумі 389 402 грн., за листопад 2013 року у сумі 67797 грн., за грудень 2013 року у сумі 28647 грн., за січень 2014 року у сумі 693 003 грн., за лютий 2014 року у сумі 428 318 грн., за травень 2014 року у сумі 11 473 грн., за липень 2014 року у сумі 159 956 грн., за вересень 2014 року у сумі 1 469 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року №0000021502, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 067 452 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Приморська Вітроелектростанція» подано уточнюючий розрахунок до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві за грудень 2011 року (вх. від 24.12.2014 року №9074767366), за січень 2012 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074774655), за травень 2012 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074776006), за жовтень 2012 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074778630), за січень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074781610), за березень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074782093), за квітень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074788148), за травень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074786191), за червень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799422), за липень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799441), за серпень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074789281), за листопад 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799453), за грудень 2013 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799461), за січень 2014 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799598), за лютий 2014 року (вх. від 24.12.2014 року №9074799816), за вересень 2014 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799759), за липень 2014 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799712), за травень 2014 року (вх. від 24.12.2014 року № 9074799676) з додатками, відповідно до яких сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітній (податковий) період.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення наступних операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати, які понесені позивачем, пов'язанні з будівництвом Приморської вітроелектростанції.

Так, 07.12.2011р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Віра» (генпідрядник) укладено договір №01/12-П генерального підряду будівництва Приморської ВЕС потужністю 200 МВт у Приморському районі Запорізької області.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, при будівництві основних фондів, право на бюджетне відшкодування не залежить від введення в експлуатацію основних фондів та відображення на рахунку 10 «Основні фонди».

Згідно з пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Однак, абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України акцентується увагу на терміні «будівництво», зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування, а тому і не вимагає наявність майна на рахунку 10 «Основні засоби».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (далі - «Інструкція») для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Отже, відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2015року №21-316а14, №21-529а14, №21-514а14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Приморська Вітроелектростанція» має право на бюджетне відшкодування в загальному розмірі 3 067 452 грн. внаслідок будівництва основних фондів - Приморської ВЕС за період: грудень 2011 року, січень, березень, травень, жовтень 2012 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, травень, липень, вересень 2014 року, а тому спірне податкове повідомлення-рішення №0000021502 від 14.02.2015 року є протиправним у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 198, 200, 205, 206 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.