Ухвала суду № 47174167, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7481/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перапластік" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0006752201, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перапластік" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0006752201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Перапластік» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з підприємством всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014., за результатами якої складено від 11.11.2014 №5586/26-58-22-01-17/37243944.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Перапластік» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 71 854,20 грн.

27 листопада 2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006752201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89 818,00 грн., у тому числі: 71 854,00 грн. - основний платіж, 17 964,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Перапластік» (замовник) та підприємством всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» (виконавець) укладено договір про виконання роботи від 27.05.2013 №1305/8, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з нанесення логотипу на мішки поліпропіленові, згідно затвердженого макету.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: договору про виконання роботи від 27.05.2013 №1305/8; додаткових угод від 01.10.2013 №5, від 01.07.2014 №6 до договору про виконання роботи від 27.05.2013 №1305/8; актів виконаних робіт; накладних на внутрішнє переміщення; податкових накладних; виписок з банку по особовому рахунку; карток рахунків.

У свою чергу, контролюючим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Перапластік» та підприємством всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» вказано на довідку державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві «Про результати проведення зустрічної звірки підприємства всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» щодо документального підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014».

Разом з тим, з листа державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.11.2014 №25387/10/26-58-22-01-10 «Про розгляду заперечення» вбачається, що контролюючим органом встановлено документальне підтвердження реальності господарських взаємовідносин підприємства всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» із платниками податків, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Крім того, підтверджено відображення підприємством всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Оскільки висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби від 11.11.2014 №5586/26-58-22-01-17/37243944 ґрунтуються виключно на податковій інформації щодо підприємства всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс», спростування в подальшому самим же контролюючим органом відповідної податкової інформації, підтвердження контролюючим органом реальності господарських взаємовідносин підприємства всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів «Інвасервіс»» із платниками податків, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, висновки відповідача відносно позивача не можуть вважатись обґрунтованими.

Також, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Перапластік» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.