Ухвала суду № 47174107, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1766/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК», про зобов'язання погодити та підписати мирову угоду від 05 грудня 2014 року, з метою забезпечення відновлення платоспроможності третьої особи у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Разом з тим, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Киві щодо розгляду проекту рішення про затвердження мирової угоди та зобов'язання розглянути проект рішення про затвердження мирової угоди у справі №5011-15-948-2012.

Не погодившись із постановою суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправною його бездіяльності та зобов'язання розглянути проект рішення про затвердження мирової угоди.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише одним із відповідачів, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині залишених без задоволення вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась із заявою до Господарського суду міста Києва про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» банкрутом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 січня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-15/948-2012 за особливостями, передбаченими ст. ст. 3 - 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою цього суду від 22 лютого 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» в розмірі 7 992 193,00 грн, а ухвалою від 17 квітня 2014 року призначено керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» арбітражного керуючого Головачева І.М.

18 червня та 21 липня 2014 року зазначена особа звернулась до начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва з пропозицією щодо укладення мирової угоди в процедурі санації боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2014 року замінено кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»; замінено кредитора третьої черги - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва в частині грошових вимог на суму 3 996 270,00 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери»; замінено кредитора першої, четвертої та шостої черги - ОСОБА_4 на Товариство з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери» на суму 67 561,83 грн, а також зобов'язано арбітражного керуючого Головачева І.М. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Отже, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, є кредитором ТОВ «ДСЛК» в частині грошових вимог на суму 3 996 270,00 грн (вимога шостої черги).

05 грудня 2014 року на засіданні комітету кредиторів ТОВ «ДСЛК», за підсумками якого складено протокол, було вирішено: керуючому санацією подати до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва уточнений проект мирової угоди з умовами, визначеними на комітеті кредиторів.

16 грудня 2014 року керуючий санацією знову звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з пропозицією ТОВ «ДСЛК» про укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з розстрочкою платежу на 3 роки, додавши проект мирової угоди.

18 грудня 2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндходів у м. Києві повідомила заявника про отримання пропозиції щодо затвердження мирової угоди в справі про банкрутство ТОВ «ДСЛК» № 5011-15/948-2012 з проханням перенести засідання комітету кредиторів на 10 днів, оскільки пропозиція потребує додаткового вивчення (лист № 18299/10/26-59-25-01-15).

Зважаючи на те, що жодної відповіді щодо прийняття пропозиції на укладення мирової угоди або відмови у її укладенні від контролюючого органу не надходило, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За визначенням цього Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами (частина 1 статті 77).

Положеннями частин 2 - 5 статті 77 цього Кодексу передбачено, що мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 78 цього Закону, у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому, податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, арбітражний керуючий тричі звертався до контролюючого органу з пропозицією укладення мирової угоди в процедурі санації боржника з додаванням проекту мирової угоди.

Відповідно до пп. 2.5.1.10 п. 2.5 наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013р. №857 «Про організацію роботи органів доходів і зборів під час підготовки та супроводження справ і ведення претензійно-позовної роботи», укладення мирових угод та подання заяв до суду про відмову від позову здійснюється за процедурою, передбаченою для рішення про цільність за умови направлення до ГУ Міндоходів та/або Департаменту проекту відповідного рішення, попередньо погодженого керівниками зацікавлених (профільних) структурних підрозділів, та проекту мирової угоди або заяви про відмову позову (заяви, подання).

На виконання вищезазначених вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013р. № 857, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві направлено на адресу Головного управління ДФС у м. Києві проект рішення від 23.12.2014р. про затвердження мирової угоди у справі № 5011-15-948-2012 та план щомісячних доходів і видатків ТОВ «ДСЛК» на 2015-2018 роки.

Станом на момент розгляду справи інформація про погодження даного проекту Головним управлінням ДФС у місті Києві не надходила. Доказів надання відповіді щодо погодження чи відмови в погодженні проекту мирової угоди від 23.12.2014р. зазначеним органом суду першої інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при отриманні Головним Управлінням ДФС у м. Києві проекту рішення про затвердження мирової угоди, керуючись принципами розумності розгляду заяв, звернень в тому числі і рішення про затвердження мирової угоди, цим органом не вчинено дій щодо розгляду такого та прийняття відповідного рішення.

Отже, суд першої інстанції, виходячи із наявних матеріалів справи та керуючись частиною 2 статті 11 КАС України, правильно вийшов за межі позовних вимог та задля повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнав протиправною бездіяльність Головного Управлінням ДФС у м. Києві щодо розгляду проекту рішення про затвердження мирової угоди та зобов'язав цей орган розглянути такий проект рішення про затвердження мирової угоди у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання апелянта на те, що проект мирової угоди, доданий до листа від 23.12.2014р. №11260/8/26-59-10-03-40, не надходив до Головного управління ДФС у м. Києві, однак його було розглянуто у березні 2015 року після повторного направлення, колегією суддів відхиляється, адже докази на підтвердження цих обставин суду першої інстанції не надавались. При цьому, колегією суддів не враховуються подані до апеляційного суду в судовому засіданні документи, оскільки апелянтом не обґрунтовано неможливості їх подання до суду першої інстанції до вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять правомірності та обґрунтованості дій контролюючого органу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено - 21.07.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.