Ухвала суду № 47174066, 20.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14662/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", товариства з обмеженою відповідальністю "Охторг" про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", товариства з обмеженою відповідальністю "Охторг" стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 №К9991/62899/12 касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 №2а-14662/11/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2014 №2а-14662/11/2670, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.02.2011 №116/1-23-30-30383448, яким встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Омега":

- підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" занижено суму податку на додану вартість на суму 2 517 580 грн., в тому числі по періодах: за березень 2010 року в сумі 809 484 грн., за квітень 2010 року в сумі 766 451 грн., за травень 2010 року в сумі 769 435 грн., за червень 2010 року в сумі 172 210 грн.;

- абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" занижено податок на прибуток в загальній сумі 2 135 119 грн. в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 2 135 119 грн.;

- підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: не подано декларацію з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень 2010 року та податку на прибуток за І квартал 2010 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" з приватним підприємством "Охторг" носять характер нікчемного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказану норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Разом з тим, санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема, однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За посиланням позивача, підставою для висновків про нікчемність правочину є відсутність господарської мети і укладення правочину з метою ухилення від оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством "Охторг", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Омега", як покупцем, укладено договір поставки від 15.02.2010 №28/1, за умовами якого постачальник зобов'язується на замовлення покупця поставити та передати у власність товар /автохімія, автокосметика, автотовари/, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах даного договору.

Між приватним підприємством "Охторг", як цедентом, товариством з обмеженою відповідальністю "Укрземстрой", як цесіонарієм, та товариством з обмеженою відповідальністю "Омега", як боржником, укладено договір про відступлення права вимоги від 01.03.2010, який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонареві права вимоги, належного цедентові, в яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором від 15.02.2010 №28/1, укладеного між цедентом та боржником, на суму 15 105 475,66 грн.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що правочини, укладені між приватним підприємством "Охторг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" відповідно до частин першої та другої статті 215, частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, укладені з порушенням вимог, встановлених статтями 203 та 228 Цивільного кодексу України, а тому є нікчемними та укладені з метою, що завідома суперечить інтересам держави та суспільства.

Проте, реальність господарських взаємовідносин між приватним підприємством "Охторг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" за договором поставки від 15.02.2010 №28/1 була предметом дослідження в адміністративній справі №2а-11765/11/2670.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 в адміністративній справі №2а-11765/11/2670 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.03.2011 №0000312330 та №0000302330, прийнятих на підставі акту перевірки від 25.02.2011 №116/1-23-30-30383448.

Вказаним рішенням встановлено, що факт виконання договору поставки 15.02.2010 та договору про відступлення права вимоги між товариством з обмеженою відповідальністю "Омега", приватним підприємством "Охторг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрземстрой" підтверджуються трьохстороннім актом звірки взаєморозрахунків, а також видатковими накладними та податковими накладними, копіями банківських виписок про оплату товару товариства з обмеженою відповідальністю "Укрземстрой", копіями банківських виписок на оплату товару від товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна", копіями банківськими виписок на оплату складських приміщень, копіями договорів, укладених з перевізниками (експедиторами) та актами виконаних робіт.

Також в рішенні зазначено, що на підтвердження факту здійснення перевезення товару за договорами від 15.02.2010 № 28/1 та від 02.02.2009 № 0209/1 позивачем надано договір від 02.02.2009 №24/1К2/2009-83 з товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" та складені до нього акти здачі-приймання робіт та податкові накладні, договір на транспортне обслуговування від 1 червня 2009 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зі складеними до нього актами виконаних робіт та договорів від 01.01.2010 № 1/10, укладений з приватним підприємством "Процун" зі складеними до нього актами виконаних робіт та вказано про те, що подальше використання товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" отриманого товару підтверджується у фінансово-господарських відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна", що підтверджуються видатковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків та податковими накладними.

Крім того, в рішенні вказано про те, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 в адміністративній справі №2а-11765/11/2670 набрала законної сили з моменту проголошення і в силу приписів статей 14, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для виконання.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Положення частини першої статті 208 Господарського кодексу України відповідають статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.09.2006 №06/53 "Про визнання недійсним договору").

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду 13.10.2011 з позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором від 15.02.2010 № 28/1, за фактом виявленого в лютому 2011 року порушення (акт перевірки від 25.02.2011), не дотримано вимог статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.