Рішення № 47171617, 16.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа № 910/11996/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім», Київська обл., с. Чайки

про

стягнення 48 819,89 грн.,

за участю представників:

позивача:

не з’явилися;

відповідача:

не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (відповідач) про стягнення 48 819,89 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг за договором №130/12-П від 05.09.2012 року про прийом платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року, на підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №910/11996/15 передано до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.06.2015 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 04.06.2015 року, 18.06.2015 року та 02.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2015 року, 02.07.2015 року та 16.07.2015 року відповідно.

18.06.2015 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

Позивач та відповідач в судове засідання 16.07.2015 року не з’явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез’явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (компанія) було укладено договір №130/12-П про прийом платежів (договір), за умовами якого, банк надає компанії за винагороду послуги з розрахунково-касового обслуговування, а компанія надає банку послуги з подальшого переказу коштів отримувачам, а саме: банк приймає платежі від платників в мережі ПТКС банку, відповідно до умов, передбачених додатком 3 до цього договору; банк перераховує компанії платежі, у строки, встановлені цим договором на наступний рахунок компанії; на підтвердження прийнятого платежу банк видає квитанцію платникам, що обов’язково містить: суму переказу, суму комісії, дату, назву послуги або отримувача платежу, рахунок, назву банку отримувача, ідентифікатор платника, номер ПТКС та його адресу, унікальний номер квитанції та/аб платежу а ЕПС; компанія здійснює подальший переказ коштів на користь отримувачів протягом 3 (трьох) банківський днів з дня здійснення платежу.

Відповідно до п. 6.2. договору, у разі необхідності банк перераховує компанії забезпечувальний платіж. Розмір забезпечувального платежу банк визначає самостійно. Банк має право в будь-який час збільшити розмір забезпечувального платежу шляхом перерахування компанії додаткових грошових коштів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення відбитками печаток сторін та діє протягом 1 (одного) року. Строк дії цього договору щоразу автоматично продовжується на 1 (один) рік у разі якщо будь-яка зі сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не надішле іншій стороні письмову заяву про припинення цього договору (п. 11.1. договору).

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання п. 6.2. договору, банком 15.03.2013 року було перераховано забезпечувальний платіж в розмірі 150 000,00 грн. та 23.10.2013 року додатково було перераховано забезпечувальний платіж в розмірі 50 000,00 грн.

Також позивач стверджує, що 14.10.2014 року відповідачем було повернуто частину забезпечувального платежу в розмірі 100 000,00 грн., а оскільки позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 51 180,11 грн., то заборгованість останнього складає 48 819,89 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2015 року про порушення провадження у справі зобов’язано позивача подати докази перерахування позивачем відповідачу забезпечувального платежу у розмірі 200 000,00 грн. за договором №130/12-П від 05.09.2012 року та докази наявності у позивача боргу перед відповідачем у розмірі 51 180,11 грн. за договором №130/12-П від 05.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2015 року зобов’язано позивача провести з відповідачем взаєморозрахунки за договором №130/12-П про прийом платежів від 05.09.2012 року та надати суду завірену копію акту звіряння взаємних розрахунків.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Згідно ст. 9 Закону № 996-ХІV та п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

- назва документа (форми),

- дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції,

- одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Пунктом 2.5 Положення № 88 визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки, відповідач заперечує факт наявності боргу перед позивачем у розмірі 48 819,89 грн. договором №130/12-П про прийом платежів від 05.09.2012 року у суду виникла необхідність оглянути документи, що підтверджують здійснення фінансових операцій, а саме перерахування позивачем відповідачу забезпечувального платежу у розмірі 200 000,00 грн., а також первинних документів на підтвердження боргу у позивача перед відповідачем у розмірі 51 180,11 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що витребувані судом документи, зазначені в ухвалах суду від 20.05.2015 року та 02.07.2015 року є необхідними для з’ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані:

- добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами;

- виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони;

- вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке здійснюється управненою особою при реалізації нею належного їй права, пов'язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 48 819,89 грн. позивачем не надано первинні документи, що є належним доказом надання послуг відповідачу.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а вимоги позивача є необґрунтованими.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 48 819,89 грн. за надані послуги за договором №130/12-П від 05.09.2012 року, у зв’язку з чим відмовляє у позові в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.07.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак