Рішення № 47171593, 17.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2015 р.Справа № 916/2255/15За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (м. Одеса);

До відповідача: Приватного підприємства "ШТРИХ-КОД" (м. Одеса);

про стягнення 407383,21 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Молодецький Р.А. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 02 червня 2015 року за вх. №2376/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (далі - Позивач, підрядник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ШТРИХ-КОД" (далі - Відповідач, замовник) про стягнення за договором підряду №КС-ОД-11/120 від 28.10.2011р. заборгованості у розмірі 180082,67 грн., штраф у розмірі 12017,58 грн., пені - 76240,70 грн., 3% річних - 8509,41, інфляційних нарахувань - 130532,85 грн.

Позивач у судових засіданнях надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, в обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №КС-ОД-11/120 від 28.10.2011р., підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р., від 15.10.2013р., від 31.10.2013р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 30.09.2013р., від 15.10.2013р., від 31.10.2013р., просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

У судовому засіданні від 17.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

28 жовтня 2011 року між Приватним підприємством "ШТРИХ-КОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" укладено договір підряду №КС-ОД-11/120 (далі - Договір).

Згідно п 1.2 Договору Об'єктом є бізнес-центр "Негоциант", Одеса, вул. Буніна, 1, а відповідно до п.2.1 Договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався, в межах договірної ціни власними, притягненими силами та засобами організувати та виконати у відповідності до проектної документації, у встановлені строку систему автоматизації та диспетчеризації на Об'єкті.

Пунктом 2.3 Договору сторони домовились, що замовник зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість виконуваних підрядником робіт за Договором складає 333882,00 грн., окрім ПДВ - 66764,40 грн., що разом складає 400586,40 грн.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Аналогічна норма міститься й у ст. 177 ГК України, відповідно до ч. 1 якої підставою виникнення господарських зобов'язань є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що до початку виконання робіт за Договором замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс для проведення підготовчих робіт у розмірі 20000,00 грн.

Згідно п.5.3 Договору послідуючий розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником впродовж 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р. (а.с.25-28), від 15.10.2013р. (а.с.35-38), від 31.10.2013р. (а.с.43-47) на загальну суму 200082,67 грн.

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ форми КБ-3 від 30.09.2013р. (а.с.33-34), від 15.10.2013р. (а.с.41-42), від 31.10.2013р. (а.с.51-52) вбачається, що відповідач сплатив позивачу суму авансу згідно п.5.1 Договору у розмірі 20000,00 грн. та до сплати рахується загальна сума у розмірі 180082,67 грн.

Позивач зазначає, що 12.03.2015р. за вих. №35 надіслав відповідачу претензію щодо сплати заборгованості (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 245250,09 грн. (а.с.22-24).

26 березня 2015 року за вих. №1/03 відповідач направив позивачу відповідь із пропозицією здійснити взаєморозрахунок шляхом прийняття в рахунок заборгованості, що сформувалась, основні засоби та механізми, що запропоновані до реалізації (а.с.53-56).

Однак, позивач листом вих.56 від 03.04.2015р. надав відповідачу відповідь щодо неможливості використання майна та обладнання, яке запропоноване останнім, у господарській діяльності підприємства, т.я. у зв'язку зі специфікою проведення електромонтажних робіт воно не застосовується при наданні послуг замовником (а.с.57).

Так, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно вищезазначених актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, допустивши основну заборгованість за Договором у розмірі 180082,67 грн.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" нарахувало Приватному підприємству "ШТРИХ-КОД" штраф у розмірі 12017,58 грн., пеню - 76240,70 грн., 3% річних - 8509,41 грн. та інфляційні нарахування - 130532,85 грн.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Так, з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо необхідності застосування розміру пені, обмеженого подвійною обліковою ставкою НБУ.

Крім того, відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За положеннями ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте пунктом 15.3 Договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт по даному Договору не припиняється до повного виконання такого зобов'язання.

Однак, суд зазначає, що позивач нарахував позивачу пеню, 3% річних та інфляційні нарахування по трьом вказаним актам не врахувавши положення ст. 253 ЦК України, якою визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, строк оплати по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р. настав 15.10.2013р., по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 15.10.2013р. - 30.10.2013р., по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 31.10.2013р. - 15.11.2013р.

Відтак, перевіривши розрахунки щодо сплати відповідачем за період з 15.10.2013р. по 28.05.2015р. пені по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р., встановив, що за зазначений період сума пені має становити 5746,75 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки щодо сплати відповідачем за період з 30.10.2013р. по 28.05.2015р. пені по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 15.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума пені має становити 55344,57 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки щодо сплати відповідачем за період з 15.11.2013р. по 28.05.2015р. пені по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 31.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума пені має становити 15085,24 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Разом з тим, стягненню підлягає пеня у загальній сумі 76176,56 грн.

Щодо суми штрафу у розмірі 12017,58 грн., яку позивач нарахував відповідачу у розмірі 3% від договірної вартості робіт (п.15.2 Договору), слід зазначити наступне.

Пунктом 15.2 Договору також передбачено, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт більш, ніж на 30 днів, замовник додатково сплачує підряднику штраф у розмірі 3% від договірної вартості робіт.

Між тим, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ГК України. А можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.213 ГК України.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 12017,58 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 130532,85 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Також, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 15.10.2013р. по 28.05.2015р. інфляційних нарахувань по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р., встановив, що за зазначений період сума інфляційних нарахувань має становити 10303,29 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 30.10.2013р. по 28.05.2015р. інфляційних нарахувань по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 15.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума інфляційних нарахувань має становити 99557,01 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 15.11.2013р. по 28.05.2015р. інфляційних нарахувань по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 31.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума інфляційних нарахувань має становити 27506,10 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Таким чином, сума інфляційних нарахувань у розмірі 130532,85 грн. заявлена в межах вказаного періоду та підлягає стягненню у повному обсязі.

Щодо нарахування відповідачу 3% річних у сумі 8509,41 грн. слід зазначити наступне.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 15.10.2013р. по 28.05.2015р. 3% річних по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.09.2013р., встановив, що за зазначений період сума 3% річних має становити 650,55 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 30.10.2013р. по 28.05.2015р. 3% річних по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 15.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума 3% річних має становити 6183,19 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період з 15.11.2013р. по 28.05.2015р. 3% річних по акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 31.10.2013р., встановив, що за зазначений період сума 3% річних має становити 1660,87 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Таким чином, стягненню підлягає 3% річних у загальній сумі 8494,61 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" до відповідача Приватного підприємства "ШТРИХ-КОД" про стягнення 407383,21 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ШТРИХ-КОД" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 64, кв. 10, код ЄДРПОУ 33217732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 49/1, код ЄДРПОУ 01295813) заборгованість у розмірі 180082 (сто вісімдесят тисяч вісімдесят два) грн. 67 коп., пеню у розмірі 76176 (сімдесят шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 8494 (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 61 коп., інфляційні нарахування у розмірі 130532 (сто тридцять тисяч п'ятсот тридцять два) грн. 85 коп., штраф у розмірі 12017 (дванадцять тисяч сімнадцять) грн. 58 коп., судовий збір у розмірі 8146 (вісім тисяч сто сорок шість) грн. 08 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков