Рішення № 47171438, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/11210/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 16 544,96 грн.

Суддя Комарова О.С.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Горячев А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 14 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

суть спору:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», 29 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н, б/д до відповідача, Комунального підприємства «Київпастранс», про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 16 544,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, який перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11210/15, розгляд справи призначено на 26.05.2015 року.

Через відділ діловодства суду 18.05.2015 р. та 03.07.2015 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла інформація про страхове покриття, яку було залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.05.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, до 16.06.2015 року.

В судовому засіданні 16.06.2015 року представник позивача подав заяву, якою підтвердив відсутність аналогічного спору, а також клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та оголошено відкладення розгляду справи до 14.07.2015 року.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2012 року між позивачем (надалі - Страховик) та Половнєвим Євгеном Вікторовичем (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2809-12-00388 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Fiat Doblo Combi", державний реєстраційний номер AA 7982 KE.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 11.06.2013 р. по просп. Бажана - Харківська площа в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автобуса «Богдан А091», державний реєстраційний номер 053-31 КА, що знаходився під керуванням Сидоренка В.В. та автомобіля "Fiat Doblo Combi", державний реєстраційний номер AA 7982 KE, під керуванням Перейми М.Л.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Fiat Doblo Combi", державний реєстраційний номер AA 7982 KE, було пошкоджено, що підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 19.07.2013р. у справі № 753/10798/13-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 16 544,96 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером б/н від 18.07.2013 року. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № ДККА-28176 від 05.07.2013 року (копія страхового акту в справі).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 19.07.2013р. у справі № 753/10798/13-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Сидоренком В.В. п. 13.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автобус «Богдан А091», державний реєстраційний номер 053-31 КА, належить відповідачеві, а водій Сидоренко В.В. на час дорожньо-транспортної пригоди перебував з КП «Київпастранс» у трудових відносинах та працював на посаді водія Виконавчого органу Київської міської ради Комунального підприємства «Київпастранс».

Нормами ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є, серед іншого, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

У відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля "Fiat Doblo Combi", державний реєстраційний номер AA 7982 KE, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 11.06.2013р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно рахунку-фактури № ИН-0004581 від 17.06.2013р., складає - 24 408,90 грн. (належним чином засвідчена копія рахунку-фактури міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи положення ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», зважаючи на встановлену Дарницьким районним судом м. Києва вину Сидоренка В.В. в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11.06.2013р., а також перебування Сидоренка В.В. на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Київпастранс», суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач прийняв на себе обов'язок по відшкодовуванню завданої Сидоренком В.В. шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу - автобусу «Богдан А091», державний реєстраційний номер 053-31 КА, в розмірі - 16 544,96 грн. (сума фактично відшкодованої шкоди).

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що позиція позивача щодо стягнення в порядку регресу суми в розмірі 16 544,96 грн. є обґрунтованою, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (ЄДРЮОФОП 31725604, адреса: 04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ЄДРЮОФОП 30859524, адреса: 03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг - 16 544,96 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 96 копійок) та судовий збір - 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/11210/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.07.2015 року.

Суддя О.С. Комарова