Рішення № 47171396, 16.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 р. Справа № 914/1930/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Борислав)до відповідача:Турківської міської ради Львівської області (м. Турка)про:стягнення 70719 грн. 86 коп. (з яких: 38451,00 грн. - основний борг; 19940,19 грн. - інфляційні; 759,09 грн. - 3% річних; 11569,58 грн. - пеня)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О.І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2- представник (довіреність від 15.07.2015 р.)Відповідача:Шубін І. О. - представник (довіреність №955 від 14.07.2015 р.)Міський голова:Касюхнич Ю.І. - Турківський міський голова (на час підписання договору)

15.06.2015 р. до господарського суду Львівської області за вх. № 1990 поступила позовна заява від Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області про стягнення 70719 грн. 86 коп. (з яких: 38451,00 грн. - основний борг; 19940,19 грн. - інфляційні; 759,09 грн. - 3% річних; 11569,58 грн. - пеня).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору підряду №12.08./14 виконав роботи в повному обсязі, зокрема здійснив капітальний ремонт дороги та тротуару по вул. В.Стуса в м. Турка, Львівської області, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р., проте відповідач не здійснив оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 74701,00 грн.

03.04.2015 р. відповідачу було направлено претензію №02/04 про оплату 74701,00 грн. заборгованості. 15.04.2015 р. Турківською міською радою листом №486 від 10.04.2015 р. повідомлено, що 27.03.2015 р. платіжним дорученням №9 сплачено 36250,00 грн., щодо іншої частини боргу заперечили. Тому станом на момент звернення до суму в відповідача наявна заборгованість на суму 38451,00 грн. також відповідачу нанараховано 19940,19 грн. - інфляційних втрат, 759,09 - проценти за користування коштами, 11569,58 грн. - пені.

Ухвалою суду від 16.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, в судове засідання з'явився.

Позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позовну заяву представив, проти позову заперечив, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

15.07.2015 р. до суду за вх. № 29454/15 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову.

16.07.2015 р. супровідним листом відповідачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що Самбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Трускавецької міської ради щодо законності використання бюджетних коштів по капітальному ремонту дороги та тротуару по вул. В. Стуса за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2015 р. за наслідками якої складено акт від 26.02.2015 р. № 38-38/02. Згідно зазначеного акту, перевіркою встановлено, що відбулось зайве нарахування внаслідок завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 33385,75 грн., з яких зайво списано матеріалів наданих міською радою на суму 20747,89 грн.

В судове засідання 16.07.2015 р. прибув колишній міський голова Турківської міської ради Касюхнич Ю.І., який позов підтримав та надав усні пояснення по суті справи.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Турківською міською радою, надалі Замовник, в особі міського голови Касюхнича Ю. І., та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, надалі Підрядник, укладено договір підряду №12.08/14 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). Згідно з даним Договором Підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з капітального ремонту дороги та тротуару по вул. В. Стуса (від каплички Божої Матері до Турківської ЗОШ №1) в м. Турка Львівської області, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Підрядник в межах суми Договору виконує на свій ризик власними та залученими силами і способами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені терміни об'єкт Замовнику.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт по даному Договору складає 230567,00 грн., в т.ч. єдиний податок (5%) становить 11528,35 грн., з яких вартість матеріальних ресурсів поставки замовника - 155866,00 грн.; вартість будівельних робіт підрядника - 74701,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору Замовник проводить розрахунок з Підрядником шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт по цьому договору.

Підрядник свої зобов'язання по Договору виконав в повному обсязі, зокрема здійснив капітальний ремонт дороги та тротуару по вул. В. Стуса в м. Турка Львівської області, а Замовник прийняв зазначені роботи без зауважень, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р., який підписаний Замовником та Підрядником. Однак відповідач не вніс плату за виконані роботи за Договором, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 74701,00 грн.

03.04.2015 р. Позивач звернувся до відповідача з претензією №02/04 з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи на суму 74701,00 грн.

15.04.2015 р. Турківська міська рада листом №486 від 10.04.2015 р. повідомила, що платіжним дорученням №9 від 27.03.2015 р. сплачено 36250,00 грн., а також заперечила щодо сплати іншої частини заборгованості. Долученим запереченням Турківська міська рада повідомляє ФОП ОСОБА_1, що відповідно до Акту позапланової ревізії від 26.02.2015 р. №38-38/02 фінансово-господарської діяльності Турківської міської ради за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2015 р. яким було встановлено, що відбулось зайве нарахування внаслідок завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 33385,75 грн., з яких зайво списано матеріалів наданих міською радою на суму 20747,89 грн.

Відповідно до п. 6.2 Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів та ціни виконаних робіт кошторису, будівельним нормам та правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів державним стандартам та технічним умовам. При виявленні відхилень Замовник видає Підряднику письмову вказівку про їх усунення.

Згідно з п. 6.4 Договору при виявленні в процесі здачі-приймання недоробок, які не заважають експлуатації об'єкта, акт здачі-приймання підписується, а на недоробки складається акт з визначенням термінів їх усунення.

Сторонами у справі підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р., крім того на зазначеному Акті написано «об'єми виконаних робіт перевірив, що засвідчено підписом», а також стоїть напис погоджено, підпис та печатка «Інженер технічного нагляду». Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що відповідачем прийнято виконані роботи без зауважень, адже ніяких записів про неприйняття, чи інші застереження до акту в ньому не зазначаються, доказів звернення відповідача до позивача із заявою щодо відступів від умов Договору або інших недоліків виконаних робіт, станом на час прийняття робіт, суду не надано, а отже суд дійшов висновку, що роботи були прийняті без застережень.

Відтак з матеріалів справи встановлено, що позивачем виконано умови Договору в повному обсязі на суму 74701,00 грн., а відповідачем прийнято виконані роботи без будь-яких застережень та частково оплачено виконані роботи на суму 36250,00 грн., у зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 38451,00 грн. Крім того позивачем нараховано відповідачу 19940,19 грн. - інфляційних втрат, 759,09 - проценти за користування коштами та 11569,58 грн. - пені.

Відповідачем не надано належних доказів, які б спростували вимоги позивача, доказів погашення заборгованості не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний негайно повідомити Підрядника про виявлені недоліки в роботі.

Відповідно до п. 6.2 Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів та ціни виконаних робіт кошторису, будівельним нормам та правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів державним стандартам та технічним умовам. При виявленні відхилень Замовник видає Підряднику письмову вказівку про їх усунення.

Згідно з п. 6.4 Договору при виявленні в процесі здачі-приймання недоробок, які не заважають експлуатації об'єкта, акт здачі-приймання підписується, а на недоробки складається акт з визначенням термінів їх усунення.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не представлено доказів надання позивачу письмових вказівок про усунення недоліків чи недоробок, а також не надано доказів складання акту про недоробки з визначенням терміну їх усунення.

Оскільки відповідачем при підписанні Акту виконаних будівельних робіт не заявлено позивачу про недоліки у виконаній роботі чи відступи від умов Договору, то в силу статті 853 Цивільного кодексу України, він позбавлений права посилатись на ці відступи чи недоліки.

Виявлені Самбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 38451,00 грн. боргу за виконанні роботи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором підряду № 12.08/14 передбачено, що при затримці оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню за кожен день затримки виходячи з суми прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( п. 7.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд зазначає, що згідно проведеного судом розрахунку пені за обраний позивачем період пеня складає 11892,70 грн., а позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11569,58 грн., тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені у заявленій позивачем сумі.

Розрахована судом сума інфляційних за обраний позивачем період становить 21503,76 грн. Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення інфляційних в заявленій позивачем сумі - 19940,19 грн.

Розрахована судом сума 3% річних за обраний позивачем період становить 768,39 грн. Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в заявленій позивачем сумі - 733,80 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області про стягнення 70719 грн. 86 коп. (з яких: 38451,00 грн. - основний борг; 19940,19 грн. - інфляційні; 759,09 грн. - 3% річних; 11569,58 грн. - пеня) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви до господарського суду, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 627, 629, 837, 846, 853, ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області про стягнення 70719 грн. 86 коп. (з яких: 38451,00 грн. - основний борг; 19940,19 грн. - інфляційні; 759,09 грн. - 3% річних; 11569,58 грн. - пеня) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Турківської міської ради Львівської області (пл. Ринок, буд. 26, м. Турка, 82500; ідентифікаційний код 04056026) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82300; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 70719 грн. 86 коп. (з яких: 38451,00 грн. - основний борг; 19940,19 грн. - інфляційні; 759,09 грн. - 3% річних; 11569,58 грн. - пеня) та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.