Рішення № 47170911, 09.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/126/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015 Справа № 908/3651/15

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, с.Відрадне, вул. Перемоги, 3)

про стягнення 135000 грн. основного боргу за договором № 190115 від 19.01.2015 р., 683 грн. 20 коп. річних процентів, 14005 грн. 20 коп. пені, 28875 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. № 813 від 07.07.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 135000 грн. основного боргу за договором № 190115 від 19.01.2015 р., 683 грн. 20 коп. річних процентів, 14005 грн. 20 коп. пені, 28875 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 р. порушено провадження по справі № 908/3651/15, розгляд справи призначений на 09.07.2015 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 09.07.2015р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові відповідно до ст.ст. 257, 526, 610, 612, 614, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 223 ГК України. В обґрунтування позову вказує, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 190115, укладеного з відповідачем 19.01.2015 р., за видатковими накладними в період з 21.01.2015 р. по 27.02.2015 р. поставив останньому продукцію на загальну суму 1447846 грн. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконав частково в розмірі 1312849 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 135000 грн. В судовому засіданні позивач зазначив, що відповідач після порушення провадження по справі погасив заборгованість в розмірі 35000 грн., внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 100000 грн. основного боргу. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та відповідно до п. 6.6 договору до стягнення заявлено 14005 грн. 20 коп. пені, нарахованої за період з 23.04.2015 р. по 12.06.2015 р. Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 683 грн. 20 коп. річних процентів, нарахованих за період з 23.04.2015 р. по 12.06.2015 р., та 28875 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за зазначений період.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 16.06.2015 р. про порушення провадження по справі № 908/3651/14, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 09.07.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 19.01.2015 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством «Відрадненське» (покупець, відповідач по даній справі) укладено договір № 190115, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити за товар - корма для тварин, який зазначено в специфікації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною. Згідно п. 2.1 договору ціна однієї тонни товару, загальна вартість та об'єм (кількість) товару визначаються в Специфікаціях на кожну партію товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості та суми, вказаній в Специфікації.

Порядок розрахунків узгоджено п. 2.3 договору, яким передбачено, що розрахунок покупцем за товар проводиться за кожну партію товару в безготівковій формі шляхом переказу грошей на поточний рахунок продавця по факту відвантаження товару на склад покупця.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору купівлі-продажу № 190115 сторонами підписано Специфікації № 1 від 21.01.2015 р., № 2 від 22.01.2015 р., № 3 від 28.01.2015 р., № 4 від 28.01.2015 р., № 5 від 03.02.2015 р., № 5 від 27.02.2015 р., № 6 від 03.02.2015 р., № 6 від 20.02.2015 р., якими узгоджено найменування, одиницю виміру, загальну кількість та суму, а також якість товару та умови постачання.

Судом встановлено, що за видатковими накладними № ЖА-0000001 від 21.01.2015 р.. № ЖА-0000002 від 22.01.2015 р., № ЖА-0000003 від 28.01.2015р., № ЖА-0000004 від 29.01.2015 р., № ЖА-0000005 від 29.01.2015 р., № ЖА-0000006 від 03.02.2015 р., № ЖА-0000007 від 03.02.2015 р.. № ЖА-0000008 від 05.02.2015 р.. № ЖА-0000010 від 20.02.2015 р., № ЖА-0000011 від 27.02.2015 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1447846 грн., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача на зазначених накладних та печатка товариства.

Згідно представленого позивачем розрахунку відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в розмірі 1312849 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 135000 грн.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено в судовому засіданні, із заявленої до стягнення суми заборгованість у розмірі 35000 грн. відповідачем сплачена після порушення провадження по даній справі, що підтверджується наданими позивачем платіжними документами. Суд вважає за необхідне в частині стягнення з відповідача 35000 грн. основного боргу провадження у справі припинити внаслідок врегулювання спору в добровільному порядку.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення ним умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги не оспорив, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 100000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 14005 грн. 20 коп., нарахованої за період з 23.04.2015 р. по 12.06.2015 р., позивач обґрунтовує п. 6.6 договору № 190115 від 19.01.2015 р., згідно до якого покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.3 договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає його невірним, а саме при розрахунку позивачем допущено нарахування пені на день фактичної оплати.

Відповідно до постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Судом здійснено перерахунок пені, відповідно до якого правомірно нарахованою є пеня в розмірі 13783 грн. 56 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 683 грн. 20 коп., нарахованих з 23.04.2015 р. по 12.06.2015 р. судом перевірено. Суд вважає вимоги про стягнення річних процентів такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 28875 грн. за період з квітня 2015 р. по травень 2015 р. суд зазначає, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Позивачем при розрахунку втрат від інфляції грошових коштів не враховано часткову оплату, здійснену відповідачем в травні 2015 р. Відповідно розрахунку, виконаного судом розмір втрат від інфляції грошових коштів за період квітень 2015 - травень 2015 складає 27910 грн. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів підлягають задоволенню частково в сумі 27910 грн.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України керуючись ст. ст. 49, 75, 80 п. 1-1, ст. ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, с.Відрадне, вул. Перемоги, 3, ЄДРПОУ 00852186) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 100000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 13783 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 56 коп. пені, 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 20 коп. річних процентів, 27910 (двадцять сім тисяч дев'ятсот десять) грн. 45 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3548 (три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 41 коп. судових витрат. Видати наказ.

В частині стягнення 35000 грн. основного боргу провадження припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20 липня 2015 року.

Суддя І.А. Попова