Постанова № 47170015, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/12125/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Обставини справи:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2014 № 0002722204 та від 05.06.2014 № 0004872204, від 05.06.2014 № 0004882204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 задоволено частково позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2014, з урахуванням ухвали від 31.10.2014, скасовано вказану вище постанову та ухвалено нову про задоволення позову в частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надавши суду додаткові письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ДТГО «Південно-Західна залізниця», відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені.

Крім того, позивач вказує на те, що забезпечення пасажирів постільною білизною є основною діяльністю залізничного транспорту, а тому включення доходів від такої діяльності до декларації по неосновній діяльності створить фінансовий результат від основної діяльності ДТГО «Південно-Західна залізниця» і призведе дійсно до порушення норм Податкового кодексу України. Таким чином доходи, отримані позивачем від операцій по забезпеченню пасажирів постільною білизною у розмірі 2 816 384,00 є доходами від основної діяльності залізничного транспорту та повністю відповідають такому визначенню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року №316.

За вказаних обставин, позивач вважає, що до нього неправомірно контролюючим органом застосовано приписи підпункту 133.1.3 пункту 133.1, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

На переконання позивача, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення від 01.04.2014 №0002722204 та від 05.06.2014 №0004872204, від 05.06.2014 №0004882204 підлягають скасуванню є необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечить законодавству з питань оподаткування та обмежують, порушують права та інтереси ДТГО «Південно-Західна залізниця», оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також, без наявності правових підстав для винесення, а тому мають бути визнані судом протиправними та скасованими.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 133.1.3 пункту 133.1, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток від неосновної діяльності за 2012 рік у розмірі 1 903 154,00 грн.; підпункту 8.7.1 пункту 8.7. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат від неосновної діяльності за 2010 рік на 37 415 358,00 грн.; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004; пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :

- від 01.04.2014 року №0002722204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 378 943,00 грн. у тому числі: 1 903 154,00 грн. - основний платіж, 475 789, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 05.06.2014 року №0004872204, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 72 080,00 грн.;

- від 05.06.2014 року №0004882204, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 7 367,50 грн.

За результатами розгляду скарги від 17.06.2014 року №1162, Головним управлінням Міністерства доходів і зборів України в місті Києві прийнято рішення від 14.08.2014 року №12378/7/26-15-10-09-15, яким податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.06.2014 року №0004872204 та від 05.06.2014 року№0004882204 скасовано.

Вважаючи, що відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ДТГО «Південно-Західна залізниця» під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року зауважено, що судами попередніх інстанцій не проаналізовано питання застосування відповідальності податковим повідомленням-рішенням № 0002722204 від 01.04.2014 в розрізі із виявленими під час проведення перевірки правопорушеннями.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, в межах даного спору суду слід встановити обставини правомірності формування валових витрат та доходу спірного періоду від здійснення позивачем діяльності по забезпеченню пасажирів постільною білизною та, в подальшому, з укладанням договору комісії, передачі такої білизни у використання ВЧ-1 та обліку комісійної винагороди.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

При цьому, згідно із приписами пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Також, пп. 5.1.1 п. 5.1 Наказу Мінфіну "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" від 28.11.2012 № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

Пунктом 5.2 згадуваного Наказу визначено, що у випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.06.2014 №0004872204 та від 05.06.2014 №0004882204 є скасованими та відкликаними в силу приписів Податкового кодексу України.

Враховуючи, що оскаржені податкові повідомлення-рішення на час вирішення справи є відкликаними за результатом адміністративного оскарження, суд дійшов висновку, що такими податковими повідомленнями-рішеннями не порушено права позивача, а відтак позовні вимоги державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2014 №0004872204 та від 05.06.2014 №0004882204 є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 №0002722204, суд наголошує на наступному.

Відповідно до підпункту 133.1.3 пункту 133.1 статті 135 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.

При цьому, згідно з підпунктом 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 13.03.2014 №1264/2658-22-04-1123535206 висновки щодо порушення позивачем, зокрема, відокремленим підрозділом вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, приписів податкового законодавства зроблено з огляду на заниження показника по рядку 03 Декларації від неосновної діяльності за 2012 рік, а саме з операцій продажу необоротних активів (реалізації товарів без податку на додану вартість).

Так, відповідач зазначив, що основною діяльністю державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» є обслуговування та надання послуг пасажирам. Проте продаж білизни, змінного інвентарю та надання послуг стороннім юридичним особам не є основним видом діяльності підрозділу залізниці, а тому доходи від такої діяльності підлягають відображенню в податкових деклараціях від неосновного виду діяльності.

Так, Переліком робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 316, передбачено, що до робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, відносяться - продаж проїзних документів, виконання робіт та надання послуг з обслуговування пасажирів на станціях, вокзалах та в пасажирських поїздах.

При цьому, роботи і послуги, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, передбачені також Угодою про міжнародне пасажирське сполучення, Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити:

- продаж на вимогу громадян проїзних документів на поїзди, в яких є вільні місця, до будь-якої станції призначення, де поїзд зупиняється, та прийом багажу до перевезення до будь-якої станції, відкритої для багажних операцій;

- видачу пасажирам за окрему плату, що справляється згідно з пунктом 63 цього Порядку, комплекту постільної білизни у всіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів).

Пунктом 63 названого Порядку визначено, що постільні речі у пасажирському вагоні (матрац, подушка, наволочка, ковдра, простирадло та рушник) видаються провідником вагона у разі сплати пасажиром за його власним бажанням у квиткових касах за користування такими речами. Доставка постільних речей на спальне місце пасажира і збирання її за 30 хвилин до прибуття пасажира до місця призначення є обов'язком провідника вагона. Провідник вагона повинен надавати допомогу в застиланні постільної білизни інвалідам, хворим, людям похилого віку та пасажирам з малими дітьми. В окремих випадках, визначених Правилами, плата за користування постільними речами у пасажирському вагоні може справлятися його провідником.

Судом встановлено, що, між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розвиток-21 сторіччя» (комітент) укладено договір комісії від 28.11.2011 №ПЗ/Л-116815/НЮ, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за винагороду, за дорученням та за рахунок комітента, від свого імені надати комплекс послуг, а саме: стягнення плати з пасажира за користування комплектом постільної білизни в пасажирських поїздах при оформленні проїзних документів за цінами (тарифами) встановленими комітентом, а також прийняти від комітента комплектів постільної білизни, видачу комплектів безпосередньо кінцевому споживачу - пасажиру, в подальшому збирання використаної (невикористаної) постільної білизни і повернення її комітенту.

Згідно пункту 6 договору комісії від 28.11.2011 року №ПЗ/Л-116815/НЮ за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду, яка складає 4% від загальної суми коштів, належних до перерахування комітенту. Одержувач коштів у договорі зазначено підрозділ.

Правове регулювання договорів комісії здійснюється на підставі глави 69 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) з плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента .

Згідно з частини 3 статті 1013 ЦКУ за виконання доручення з продажу товарів комітент повинен виплатити комісіонеру плату - комісійну винагороду. Розмір та порядок її виплати встановлюються у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен відповідно до частини 1 ст. 1022 ЦК України надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до статті 124 ЦКУ комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії. Комісіонер же має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» отриманий від забезпечення пасажирів постільною білизною дохід, як від основного виду діяльності, внесено до декларації у рядок 02 Доходи від реалізації товарів.

Згідно підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

При цьому, згідно з підпунктом 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей146 і 147 цього Кодексу.

За таких підстав, суми комісійної винагороди включається до доходів (у комісіонера) і витрат (у комітента) з урахуванням того, що дохід від наданих послуг, у тому числі винагорода комісіонера (повіреного, агента тощо), згідно з пп. 135.4.1 ПКУ відноситься до складу доходів від операційної діяльності.

У комісіонера дохід від надання послуг визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг (п. 137.1 ПК).

Тобто, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, вартість реалізованих за договором комісії товарів комітент відображає у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))». У цьому ж рядку декларації комісіонер відображає дохід, отриманий як комісійна винагорода.

Тому, враховуючи умови договору комісії від 28.11.2011 №ПЗ/Л-116815/НЮ позивач не ніс витрат на закупівлю, зберігання, сортування, прання, чистку білизни, проте згідно вимог чинного законодавства забезпечення видачі пасажирам за окрему плату комплекту постільної білизни у всіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів) є обов'язком залізниці та складовою частиною основного виду діяльності, на здійснення якого позивачем залучається ресурсний потенціал підприємства - державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Отже, відокремлений підрозділ вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» виконуючи свою основну діяльність (забезпечення пасажирів постільною білизною) отримував за це комісійну винагороду, та відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України відносив її до складу доходів від такої основної діяльності.

Враховуючи, що державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» отримує від забезпечення пасажирів постільною білизною дохід, як від основного виду діяльності, то позивачем правомірно внесено останній до декларації у рядок 02 Доходи від реалізації товарів.

Як в вбачається з матеріалів справи, відповідачем наданий розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту від 13.03.2014 року №1264/26-58-22-04-11-23535206 про результати планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» ( податковий номер 23535206) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Отже, з аналізу вищезазначених норм та наданого відповідачем розрахунку вбачається, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань із податку на прибуток, а саме за надання комісійних послуг в сумі за основним платежем - 591 440 грн. та за штрафною санкцією - 147 860 грн. є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині нарахування відповідачем податкових зобов'язань із податку на прибуток за основним платежем - 1 311 714 грн. та за штрафною санкцією - 327 929 грн. , згідно вищезазначеного розрахунку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відокремленим підрозділом ДТГО «Південно-Західна залізниця» у 2012 році реалізовано залишки постільної білизни ТОВ «Розвиток 21 сторіччя».

Так, згідно з аналізу Переліку робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 316 вбачається, що продаж білизни та змінного інвентарю не відноситься до основної діяльності підрозділу залізниці.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що так, як купівля-продаж ТМЦ не є основним видом діяльності відокремленого підрозділу вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", тому податкові наслідки від такої господарської операції несе саме відокремлений підрозділ.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем до суду не надано жодних доказів, що вищезазначена господарська операція знайшла відображення в декларації, як від основної діяльності.

Відповідно до ст.135.1. Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, відповідно до підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Виходячи за наведеного, суд приходить до висновку, що доходи від такої діяльності підлягають відображенню в податкових деклараціях від неосновного виду діяльності.

Таким чином, відокремлений підрозділ вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», несе повну відповідальність за правильність відображення податкових наслідків в декларації з податку на прибуток приватних підприємств.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток в сумі за основним платежем - 1 311 714 грн. та за штрафною санкцією - 327 929 грн. є правомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем частково не доведено правомірність та обґрунтованість дій та рішення, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.04.2014 року №0002722204 в частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем - 1 311 714 грн. та за штрафною санкцією - 327 929 грн.

3. Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда