Постанова № 47170005, 21.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2015 року 13:45 № 826/7041/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до

Карлівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (відповідач-1)

Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області (відповідач-2)

про

визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі – позивач або ПАТ «Укргазвидобування») з позовом до Карлівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі – відповідач-1 або Карлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області (надалі – відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Карлівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо несвоєчасної підготовки та неподання висновку про повернення коштів з переплати платежу – плати за користування надрами в сумі 124 070,83 грн. до Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» помилково/надміру сплачені грошові кошти в сумі 124 070,83 грн., що були перераховані як авансовий внесок з плати за користування надрами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що, звернувшись до відповідача-1 із заявою, в якій просив повернути помилково/надміру сплачені грошові кошти, ПАТ «Укргазвидобування» отримало необґрунтовану відмову у повернення останніх.

У судове засідання 08.06.2015 року з’явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі явку своїх представників у вказане судове засідання не забезпечили, хоча, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При цьому, 19.05.2015 року від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що у 2015 року від Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області висновків про повернення ПАТ «Укргазвидобування» коштів на суму 124 070,83 грн. не надходили, з огляду на що в Управління Державної казначейської служби України у Карлівському районі Полтавської області не виникло зобов’язання з перерахування вказаних грошових коштів позивачу, а 03.06.2015 року – клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

В свою чергу, 18.05.2015 року та 02.06.2015 року від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшли клопотання разом з доданими до них матеріалами, зі змісту яких вбачається, що повернення помилково/надміру сплачених грошових коштів у сумі 124 070,83 грн. як станом на момент звернення позивача з відповідною заявою, так і станом на момент розгляду справи судом, є неможливим, оскільки переплата, про яку вказує позивач, виникла на підставі судових рішень, які, на думку позивача, повинні бути виконані шляхом внесення змін до облікової картки ГПУ «Шебелинкагазвидобування» та повернення зайво перерахованих грошових коштів по платі за надра для видобування корисних копалин на рахунок останнього в установі банку. Проте, представником відповідача наголошено, що програмним забезпеченням не передбачено внесення змін до КОР платника в частині списання боргу за рішенням суду.

Суд у судовому засіданні 08.06.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідачів та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» звернулося до Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області із заявою від 19.11.2014 року №19-07-11283 про виконання судових рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №2а-170/12/2670 та повернення коштів в сумі 124 070,83 грн., що були помилково перераховані як плата за користування надрами платіжними дорученнями №520 від 13.01.2012 року та №570 від 17.01.2012 року, у зв’язку не врегулюванням даного питання, як зазначено у даній заяві, заявник просив на виконати судові рішення шляхом внесення змін до облікової картки по платі за користуванням надрами для видобування корисних копалин в сумі 124 070,83 грн.

Листом від 06.01.2015 року Карлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області повідомила філію Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» про те, що проведення списання податкового боргу та неузгоджених податкових зобов’язань станом на 01.01.2011 року штатними засобами діючого програмного забезпечення ІС «Податковий блок» на поточну дату є неможливим. Для вирішення даного питання були направлені відповідні запити щодо можливості виконання рішень суду до ГУ Міндоходів у Полтавській області. У зв’язку з вищевикладеним відповідачем-1 зазначено, що повернення перерахованих коштів у сумі 124 070,83 грн. по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення буде проведено після відображення в ІС «Податковий блок» списання боргу за рішенням суду.

Надалі, листом від 05.01.2015 року №19-07-17 ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» повторно звернулася до Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області з проханням про повернення коштів в сумі 124 070,83 грн., що були помилково перераховані як плата за користування надрами платіжними дорученнями №520 від 13.01.2012 року та №570 від 17.01.2012 року.

В свою чергу, листом від 09.02.2015 року №368/10/16-12-20-28 Карлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області повторно повідомила філію Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» про те, що повернення перерахованих коштів у сумі 124 070,83 грн. по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення буде проведено після відображення в ІС «Податковий блок» списання боргу за рішенням суду.

Вважаючи таку відмову у поверненні помилково/надміру сплачених грошових коштів необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Приписами ст. 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

За змістом наведеної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

При цьому, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру плаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Також, ст. 43 ПК України передбачає, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

На виконання ст. 43 ПК України спільним Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року №882/1188, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923, затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (надалі – Порядок № 882/1188).

Відповідно до п. 5 – 7, 10 Порядку № 882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Зокрема, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Пунктом 8 цього Порядку встановлено, що орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

З контексту вищенаведених норм права слідує, що повернення наявних у платника податків переплат (сум надміру сплачених податків) відбувається на підставі подання таким платником податків відповідно оформленої заяви та шляхом подання органом доходів і зборів висновку до органу казначейства. Формування такого висновку здійснюється органом доходів і зборів з урахуванням даних особових рахунків платника податків з відповідних податків (податкових платежів).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, підставою для тверджень про наявність у позивача надміру сплачених податків слугував факт не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 року у справі №2а-170/12/2670, яке позивач просив відповідача-1 виконати шляхом внесення змін до облікової картки по платі за користуванням надрами для видобування корисних копалин в сумі 124 070,83 грн. та відповідно повернення останніх на розрахунковий рахунок позивача.

З огляду на викладене вище, суд звертає увагу на наступне.

Так, приписами ч. 1 ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас, нормою ч. 1 ст. 258 КАС України закріплено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Нормами чинного законодавства передбачено, що у разі не виконання боржником у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили, позивач (стягувач) наділений правом щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (надалі – Закон № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

При цьому, у силу норми ст. 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202/98-ВР.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається, що Законом № 606-ХІV надані гарантії стягувачу щодо відновлення його порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду, а вчинення дій спрямованих на виконання рішень судів, в тому числі застосування заходів впливу в разі їх невиконання та/або неналежного виконання, є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби.

Крім того, звертає увагу на те, що порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 267 КАС України.

Зокрема, ч. 9 ст. 267 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

При цьому, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

З огляду на наведене, позивач у зв'язку з невиконанням судового рішення має право звернутися як у порядку, визначеному Законом № 606-ХІV, так і до суду у порядку, встановленому ст. 267 КАС України (аналогічна викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року у справі № К/800/29154/14).

Однак, як встановлено під час судового розгляду справи та не було спростовано представниками сторін, ПАТ «Укргазвидобування» не зверталося до суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з проханням видати виконавчий лист для примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 року у справі №2а-170/12/2670.

Так само у матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до відповідного органу виконавчої служби для примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 року у справі №2а-170/12/2670.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код: 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) судовий збір у розмірі 2 233,26 грн. (двох тисяч двохсот тридцяти трьох грн. 26 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок