Постанова № 47169021, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/2833/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянської Я.І. суддів Бояринцевої М.А., Мазур А.С., розглянувши відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадженні адміністративну справу

за позовом Токара Євгена Мироновича

до відповідача Міністерства охорони здоров»я в особі Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності

про визнання протиправним та скасування рішення , зобов»язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Токар Євген Миронович (далі – позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Міністерства охорони здоров’я України в особі Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності (далі – відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі позивачу у зміні (корекції) статевої належності, прийнятого відповідачем 07.10.2014 р;

- зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме видати позивачу дозвіл на зміну (корекцію) статевої належності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем після проходження ряду обстежень, а також зважаючи на його внутрішні відчуття незадоволення власним тілом та анатомічною статтю, прийнято рішення звернутись до відповідача за отриманням дозволу на зміну (корекцію) статі з чоловічої на жіночу. Окрім цього, повідомлено, що під час проходження стаціонарного обстеження з 11.11.2013 р. по 10.12.2013 р. у Комунальному закладі «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» позивачу поставлено діагноз F 64.0 (транссексуалізм), у зв»язку із чим позивачу 27.12.2013 р. видано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №07357-13, в якій, вказаний діагноз підтверджено та рекомендовано замісну гормональну терапію та хірургічну зміну статевої належності.

Разом з тим, 07.102014 р. відповідачем прийнято рішення у формі висновку про відмову позивачу у зміні (корекції) статевої належності, який, на переконання позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання 01.07.2015 р. представник відповідача не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, заперечення на адміністративний позов та/або інші письмові пояснення та докази на підтвердження позиції у даній справі від відповідача до суду станом на момент прийняття рішення у справі не надходили.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.

Отже, розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до виписки від 10.12.2013 р. із медичної карти стаціонарного хворого №07357-13 Комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Токару Є.М. поставлено діагноз «транссексуалізм».

Як вбачається, у тексті зазначеної виписки зазначено, що характерні особливості особистості позивача можуть бути компенсовані в результаті досягнення бажаних змін та за умови тривалої психотерапії. При цьому, за результатами обстеження позивача лікарем – сексопатологом у виписки від 10.12.2013 р. відмічено, що за період спостереження протягом 4 років у сексопатолога наміру змінити статі позивач не покинув.

Загалом, дослідивши за змістом виписку від 10.12.2013 р., а зокрема, в частині психічного статусу позивача, судом встановлено, що Токар Є.М. є емоційно адекватним, мислення логічне, послідовне, маячних ідей, ознак розладів сприйняття не виявляє. Разом з тим, як встановлено за результатами медичного дослідження, поведінка позивача характеризується деякою репресивністю, хвилюванням, незадоволенням собою, сором»язливістю, підозрюваністю, замкнутістю, труднощами в сексуальних контактах, самооцінка в цілому є неадекватно завищеною, порушень процесу мислення не виявлено. При цьому також відмічено, що характерологічні особливості особистості можуть бути компенсовані в результаті досягнення бажаних змін та за умови тривалої психології.

Згідно консультації завідувача кафедри психіатрії, психології та сексології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктора медичних наук, міського сексопатолога Білобривки Р.І. від 14.11.2013 р., копія якої наявна у справі, позивачу підтверджено діагноз «транссексуалізм».

Разом з тим у справі наявна копія заключення лікарської комісії 20 відділення Комунального закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», в якому зазначено, що за час перебування у відділенні та згідно анамнестичних даних психічних порушень в пацієнта Токара Євгена Мироновича не виявлено. Зазначене заключення супровідним листом від 27.12.2013 р. №158701-43 надіслано голові Комісії з питань зміни статевої приналежності Воронику Б.М.

Також, як встановлено судом, Комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» 27.12.2013 р. для пред»явлення до відповідача видано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №07357-13, в якій позивачу поставлено діагноз F 64.0 (транссексуалізм) та рекомендовано пройти замісну гормональну терапію, хірургічну зміну статевої належності.

До суду позивачем також надано копію виписки із акта посвідчення у ВТЕК №0583089, в якій міститься запис про непрацездатність позивача в звичайних виробничих умовах.

Водночас, вивчивши подані на розгляд документи позивача, вирішила відмовити у зміні (корекції) статевої належності, в результаті чого оформлено висновок від 07.10.2014 р., копію якого надано до суду.

Між тим, листом від 25.12.2014 р. №04-Т-16/62-зв відповідачем повідомлено Токаря Є.М. про те, що Комісія відмовила у зміні статевої належності згідно п. 3 «Медико-біологічних і соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності». При цьому також зазначено, що на засіданні комісії у присутності позивача членами Комісії було ретельно розглянуті заява та медична документація, подані позивачем, в тому числі виписка із акта посвідчення у ВТЕК №0583089, а також повідомлено, що надання копій протоколів засідань Комісії особам, що подають документи на розгляд, не передбачено чинним законодавством.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 51 Закону України від 19.11.1992 р. №2801-XII “Основи законодавства України про охорону здоров'я” (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) (далі – Закон №2801) на прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, йому може бути проведено шляхом медичного втручання в закладах охорони здоров'я зміну (корекцію) його статевої належності. Особі, якій було здійснено зміну статевої належності, видається медичне свідоцтво, на підставі якого надалі вирішується питання про відповідні зміни в її правовому статусі.

Процедура зміни (корекції) статевої належності визначена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.02.2011 р. №60 “Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності”.

Так, зазначеним наказом затверджено: Медико-біологічні і соціально-психологічні показання для зміни (корекції) статевої належності; Положення про комісію з питань зміни (корекції) статевої належності (далі – Положення №60); Порядок обстеження осіб, які потребують зміни (корекції) статевої належності (далі – Порядок №60).

Згідно п. 1 Порядку №60 особи, які потребують зміни (корекції) статевої належності, звертаються до лікаря-сексопатолога для проходження необхідного обстеження.

Пунктом 2 цього Порядку визначено перелік необхідних обстежень для осіб, які потребують зміни (корекції) статевої належності, зокрема, амбулаторне сексологічне обстеження з підтвердженням даних про наявність діагнозу «Трансексуалізм».

Згідно до п.п. 2.2 Порядку №60 стаціонарне психіатричне обстеження в умовах психіатричної лікарні протягом не менше 30 днів, але не більше 45 днів, з повним психологічним та патопсихологічним обстеженням для підтвердження або виключення діагнозу "Транссексуалізм". Обстеження пацієнта в умовах денних психіатричних, психосоматичних та кризових стаціонарів або амбулаторно не допускається.

Після прийняття рішення Комісії про зміну статевої належності психологом здійснюється допомога в соціально-психологічній адаптації особи в бажаній статі з урахуванням особливостей особи та соціальної сфери (п. 9).

Перед кожним наступним етапом корекції психолог здійснює повторне психологічне обстеження з урахуванням рівня адаптації та прогнозування подальшої адаптації (п. 10).

Хірургічна корекція може бути проведена за направленням Комісії в обсязі, який бажає пацієнт, за умови, що її можна здійснити із врахуванням фізичного стану пацієнта, але не раніше ніж через три місяці після підготовчої ендокринологічної корекції (п. 11).

Водночас відповідно до п. 1 Медико-біологічних і соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.02.2011 р. №60 (далі – Показання №60), медико-біологічними і соціально-психологічними показаннями для зміни (корекції) статевої належності є неможливість соціальної та психологічної адаптації пацієнта у суспільстві за умови збереження статі, зафіксованої при народженні, і сприятливий прогноз для адаптації при зміні (корекції) статевої належності.

Зазначені показання, як передбачено п. 2 Показань №60, можуть бути встановлені за умови: наявності порушень формування статевої самосвідомості у віці до 3 - 4 років; наявності стійко сформованої трансформації статевої самосвідомості, підтвердженої при клінічному психіатричному обстеженні діагнозом "Транссексуалізм"; відсутності психічної патології, що може проявлятись бажанням змінити стать (за результатами обстеження як мінімум протягом місяця у стаціонарних умовах психіатричного закладу); відсутності гомосексуалізму, трансвестизму або сексуальних розладів як провідного мотиву для зміни (корекції) статевої належності; наявності перспективи достатнього рівня соціальної адаптації в нових умовах життя в майбутньому (за висновком психолога у довільній формі); наявності соціальної зрілості для прийняття рішення щодо зміни (корекції) статевої належності, а також здатності адекватного проходження подальшої соціальної адаптації; відсутності делінквентної поведінки; достатньої наявності і ступеня вираженості ендокринних, морфологічних, нейрофізіологічних, психологічних і фізичних ознак бажаної статі; динамічного спостереження у лікаря-сексопатолога за місцем проживання не менше одного року.

Водночас згідно п. 3 Показань №60 медико-біологічними та соціально-психологічними протипоказаннями для зміни (корекції) статевої належності є: невідповідність хоча б одній з умов, зазначених у пункті 1; вік до 18 років; наявність дітей віком до 18 років; перебування пацієнта у шлюбі на час розгляду Комісією його заяви; наявність ендогенного захворювання з фасадом транссексуалізму; гомосексуалізм, трансвестизм на фоні трансформації статевої ролі; сексуальні розлади як провідний мотив для зміни (корекції) статевої належності; наявність будь-яких сексуально-перверзних тенденцій; грубі порушення соціальної адаптації (відсутність роботи, постійного місця проживання, алкоголізм, наркоманія, антисоціальна поведінка тощо); психологічні особливості, які ускладнюють (або унеможливлюють) соціально-психологічну адаптацію у бажаній громадянській статі; ступені дезадаптації, які потребують для корекції поведінки застосування психотропних препаратів; морфологічні особливості, які ускладнюють (або унеможливлюють) адаптацію у бажаній статі (гермафродитизм, порушення розвитку статевих органів тощо); неможливість проведення ендокринної або хірургічної зміни (корекції) статевої належності у зв'язку з наявністю важких соматичних захворювань; виражене зниження інтелекту для адекватної оцінки можливих ускладнень; незгода особи, яка потребує зміни (корекції) статевої належності, із обсягом діагностично-лікувальних заходів щодо зміни (корекції) статевої належності, що рекомендовані Комісією.

Як вбачається зі змісту п. 3 Показань №60, даною нормою встановлено 15 протипоказань для зміни (корекції) статевої належності, за наявності хоча б одного з яких Комісія в праві відмовити у задоволенні заяви особи про зміну (корекцію) статевої належності.

Водночас, як зазначено представником позивача та з чим погоджується суд, відповідачем, відмовляючи позивачу у зміні (корекції) статевої належності, ні у оскаржуваному висновку від 07.10.2014 р., ні у листі від 25.12.2014 р. №04-Т-16/62-зв не зазначено конкретної підстави для такої відмови, а тому посилання відповідача лише на п. 3 Показань №60 в даному випадку не може вважатися вичерпним та достатнім.

Між тим, суд зауважує, що при вирішенні даного спору, врахуванню підлягають також висновки виписки від 10.12.2013 р. із медичної карти стаціонарного хворого №07357-13 Комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та заключення лікарської комісії 20 відділення Комунального закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня». Адже позивач, є таким, що пройшов згідно до вимог п.п. 2.2 Порядку №60 стаціонарне психіатричне обстеження в умовах психіатричної лікарні з повним психологічним та патопсихологічним обстеженням, за результатами якого підтверджено діагноз «Транссексуалізм».

А відтак, беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище мотиви, суд прийшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправним та скасування висновку від 07.10.2014 р. про відмову у видачі позивачу у зміні (корекції) статевої належності та задоволення позовних вимог в цій частині.

Що ж до позовної вимоги про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме видати позивачу дозвіл на зміну (корекцію) статевої належності, то, на переконання суду, її задоволення в ракурсі встановлених вище обставин було б передчасним, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

Так, як вбачається з наведеного, відповідачем не проведено належного та ґрунтовного аналізу лікарським висновкам та рекомендаціям лікарів Комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» в рамках проведеного стаціонарного психіатричного обстеження позивача, доказів на підтвердження або спростування наведених у виписці від 27.12.2013 р. висновків до суду Комісією до суду не надано.

Відтак, беручи до уваги дані обставини та керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вбачає необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів Токаря Є.М. вийти за межі позовних вимог та зобов»язати відповідача повторно розглянути подані позивачем з метою зміни (корекцію) статевої належності заяву та медичну документацію з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних пояснень по справі, хоча належним чином повідомлений про відкриття провадження та про всі судові засідання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) з урахуванням ставки судового збору за подання позову немайнового характеру, що складає 73,08 грн.

Керуючись ст. 11, 69, 70, 71, 94 158-163, 167, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства охорони здоров»я в особі Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності від 07.10.2014 р. про відмову у видачі позивачу у зміні (корекції) статевої належності.

3. Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України в особі Комісії з питань зміни (корекції) статевої належності повторно розглянути подані Токарем Євгеном Мироновичем з метою зміни (корекцію) статевої належності заяву та медичну документацію.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Токара Євгена Мироновича судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Я.І. Добрянська

Судді М.А. Бояринцева

А.С. Мазур