Постанова № 47168949, 01.07.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р. Справа №818/8110/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Сумській області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 179 о/с від 22.08.2013 р. в частині звільнення позивача з посади міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення "Беркут" при УМВС України в Сумській області;

- поновити позивача на посаді міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення "Беркут" при УМВС України в Сумській області;

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача 30 000, 00 грн. завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що оскаржуваний наказ прийнятий в порушення п. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, згідно якого дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються, оскільки на час видачі наказу позивач обіймав посаду найнижчого рівня.

Крім того, на час прийняття наказу про звільнення, ОСОБА_1 був заступником голови первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області, в звязку з чим, його звільнення без згоди профспілкової організації, суперечить Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Також, позивач стверджує, що його було звільнено за дисциплінарний проступок, якого він не вчиняв, а службове розслідування щодо нього проводилося зацікавленою особою.

Позивач вважає, що незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, пов'язана із моральними стражданнями, оскільки, він відчував певні негативні емоції та дискомфорт, був позбавлений засобів до існування, змушений був захищати свої права в суді, змушений докладати значні зусилля для організації свого життя, спотворено його репутацію серед колег, у звязку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому запереченні на адміністративний позов (а.с. 25-32, т. 1) ГУ МВС України в Сумській області зазначило, що посилання позивача на порушення відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 було звільнено не з посади найнижчого рівня, а зі служби в органах внутрішніх справ.

Також, необґрунтованими є посилання позивача на наявність обовязку відповідача погодити звільнення з профспілковою організацією, оскільки враховуючи положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, та беручи до уваги, положення ч. 2 ст. 3 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", де зазначено, що особливості застосування цього Закону у Збройних силах України, органах внутрішніх справ, Кримінально-виконавчій службі України, Служби безпеки України, Служби внутрішньої розвідки України, встановлюються відповідними законами, питання притягнення до дисциплінарної відповідальності не потребують погодження з профспілковими організаціями.

Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України "Про міліцію" та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, в звязку з чим просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно послужного списку (а.с. 33-38, т. 1) позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з грудня 2007 року, а в Роті міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі РМОП "Беркут") з вересня 2011 року.

Відповідно до висновку службового розслідування від 18 липня 2013 року (а.с. 83-87, т. 1), проведеного на підставі Наказу № 108 від 05.07.2013 р. (а.с. 61, т. 1), 25 червня 2013 року до чергової частини Сумського РВ УМВС України в Сумській області надійшла заява від гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що близько 18.00 год. гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець Сумського р-ну с. Головашівка вул. Демитрова, буд 61 здійснив кримінальне правопорушення а саме викрав 20 кг риби короп з ставу в с. Глиняне Сумського р-ну, що орендує гр. ОСОБА_5, чим спричинив збитків на суму 400 грн. Зазначену подію зареєстровано в ЖЄО Сумського РВ за № 2311 від 25.06.2013, дані якого занесені до ЄРДР № 212013200260000934 від 25.06.2013.

10 липня 2013 року від гр. ОСОБА_3 надійшла заява до прокуратури Сумської області (дата внесення 11.07.2013, правова кваліфікація ст. 365 ч. 2 КК України), про те, що міліціонер оперативного взводу РМОП "Беркут" старший сержант міліції ОСОБА_1 погрожував йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за фактом незаконного обігу наркотичних засобів.

В ході проведення досудового слідства по вищезазначеному факту з пояснень гр. ОСОБА_3 встановлено, що 24.06.2013 року близько 18.00 год. в с. Глиняне, він перебуваючи біля ставка, який орендує його батько гр. ОСОБА_5 побачив, що один чоловік стояв у ставку ставлячи риболовну сітку, а троє чоловіків стояло на березі біля нього. Коли гр. ОСОБА_3 почав бігти до них, то побачив, що чоловіки звернули увагу на нього і чоловік, що стояв у ставку вийшов з нього і щось поскладавши в мішок заповнивши його до половини побіг в напрямку с. Головашівка, як пізніше з'ясувалось чоловіком, який виловлював рибу виявився гр. ОСОБА_4 Підбігши до тих трьох чоловіків, що залишились, гр. ОСОБА_3 двох з них впізнав, ними виявились гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7 та як в подальшому було зясовано третьою особою був співробітник міліції ОСОБА_1 Біля вищевказаних осіб знаходилась риба короп в кількості 5 шт. загальною вагою 2 кг. На запитання гр. ОСОБА_3, чому вони незаконно виловлюють рибу зі ставу його батька, вищевказані особи повідомили, що до незаконного вилову риби зі ставу вони не причетні, опинилися у даному місці випадково, а того чоловіка який виловлював рибу зі ставу і втік, вони не знають.

ОСОБА_1 будучи службовою особою органу внутрішніх справ, та маючи спеціальні знання в цій галузі повинен усвідомлювати, що на його очах трапилось кримінальне правопорушення, не надав жодної допомоги гр. ОСОБА_3, який повідомив про вчинене правопорушення, не вжив заходів для попередження та припинення правопорушення, встановлення і затримання особи, яка вчинила вказане правопорушення, охорони місця події, та не повідомив про це в найближчий підрозділ міліції.

В подальшому, цього ж дня ОСОБА_1 вирішив поспілкуватись з громадянином ОСОБА_3 та переконати його, що до обставин, які мали місце на ставку біля с. Глиняне він зі своїми знайомими не мають ніякого відношення. При цьому ОСОБА_1 поводив себе зухвало, постійно висловлюючись нецензурною лексикою порушуючи вимоги розділу IV Професійно-етичні правила поведінки працівника ОВС затвердженого наказом МВС України від 22.02.2012 № 155.

На підставі висновків вказаного службового розслідування, УМВС України в Сумській області 15 серпня 2013 року був прийнятий Наказ № 708 (а.с. 57-59, т. 1), згідно якого за особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, порушення дисципліни, що виразилось в ігноруванні та порушенні вимог ст. 2 Закону України "Про міліцію", п. 2.4 розділу ІІ та п. 3.14 розділу ІІІ Інструкції порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом МВС України № 1050 від 19.11.2012, п. 3.2.9 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні, інші порушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої Наказом МВС України № 940 від 22.10.2012, а також розділу ІV "Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України", затверджених Наказом МВС України № 155 від 22.02.2012, старшого сержанта міліції ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На виконання зазначеного наказу, 22 серпня 2013 року був прийнятий Наказ № 179 о/с (а.с. 60, т. 1), яким старшого сержанта міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу РМОП "Беркут", звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з 27 серпня 2013 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність міліції, є Закон України "Про міліцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 р.

Згідно п. 10 Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

На виконання ст. 25 Закону України "Про міліцію" та п. 23 Положення, працівники міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, за протиправні дії або бездіяльність несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Усі ці види відповідальності можуть бути застосовані до працівника міліції як сукупно так і окремо. У разі невиконання чи неналежного виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, начальник зобовязаний нагадати йому про службові обовязки та попередити про недопустимість таких діянь, а при необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення (порушити клопотання про накладення стягнення старшим начальником) або передати матеріали про поступок на розгляд товариського суду.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні або в неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових або службових обовязків.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам, встановлених законами, спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтується на усвідомленні кожним з них свого службового обовязку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю й охорони громадського порядку.

У відповідності зі ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Службова дисципліна, забезпечуючи законність, чіткість, злагодженість і єдність дій працівників органів внутрішніх справ відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 р. зобовязує працівника ОВС: завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватись її Конституції та чинного законодавства, бути чесним і сумлінним працівником, зберігати державну та службову таємницю; з високою відповідальністю виконувати свій службовий обовязок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти авторитету органів внутрішніх справ, рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоровя, права і свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Працівник органів внутрішніх справ який порушує дану присягу підлягає покарань відповідно до закону, що прямо передбачено присягою.

Згідно ст. 15 Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які допустили порушення службової дисципліни, може бути накладено лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають дисциплінарній владі начальника, який вирішив притягнути винну особу до дисциплінарної відповідальності. Прийняттю рішення начальником про накладання на підлеглого дисциплінарного стягнення має передувати службове розслідування.

Статтями 2, 5, 10 Закону України "Про міліцію" передбачено, що основними завданнями міліції є зокрема: запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

В даному випадку, згідно із матеріалами службового розслідування (а.с. 61-95) підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення стало те, що ОСОБА_1 не повідомив та не вжив заходів щодо попередження та припинення кримінального правопорушення, свідком якого став, а також погрожував незаконним притягненням до кримінальної відповідальності громадянину ОСОБА_3

Проте, згідно із постановою старшого слідчого прокуратури Сумського району від 08.08.2013 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013200260000022 підстав, які б вказували на факт чи можливість застосування відносно гр. ОСОБА_3 реальних загроз фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_1 не встановлено, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200260000022 від 11.07.2013, закрите у звязку з відсутністю в діях міліціонера оперативного взводу РМОП Беркут підпорядкованої УМВС старшого сержанта міліції ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України (а.с. 91-92а, т. 1).

Крім того, постановою слідчого СВ Сумського РВ УМВС України в Сумській області від 31.08.2013 встановлено, що в діях ОСОБА_4, про вчинення яких, на переконання відповідача, ОСОБА_1 мав повідомити до міліції, відсутній склад кримінального правопорушення (а.с. 148, т. 2).

На думку суду, службове розслідування, висновок якого став підставою для видання оскаржуваного позивачем наказу, відповідачем було проведено поверхнево, без належної підготовки, згідно висновку службового розслідування не встановлено всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд вважає, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем дисципліни передчасно та за відсутності беззаперечних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктами 10, 22 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть обєднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Частиною 9 статті 18 Закону "Про міліцію" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 оку.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV).

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки утворюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини 3 статті 41 Закону України № 1045-XIV звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, станови, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (обєднання профспілок).

Крім того, у Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) за відсутності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Таким чином, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини 3 статті 41 Закону № 1045-ХІV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Судом встановлено, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу № 179 о/с від 22.08.2013 ОСОБА_1 був заступником голови первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області, що підтверджується копією протоколу № 1 установчих зборів первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області (а.с. 82, т. 2).

Первинною профспілковою організацією РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що підтверджується протоколом зборів первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області від 14.05.2015 № 4 (а.с. 93-97, т. 2).

Отже, в порушення вищезазначених норм звільнення ОСОБА_1 було здійснене відповідачем без згоди первинної профспілкової організації.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, відповідач не довів у спірних правовідносинах правомірність своїх дій та прийнятого наказу щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 22.08.2013 № 179 о/с в частині звільнення позивача з посади міліціонера оперативного взводу роти міліції особливого призначення "Беркут" при УМВС України в Сумській області.

У зв'язку із неправомірністю прийняття оскаржуваного наказу, позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС України в Сумській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, також, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1А від 26.06.2015 № 11/217 (а.с. 147, т. 2) середньомісячна заробітна плата позивача становить 3 404,07 грн., а середньоденна заробітна плата - 111, 61 грн.

Період вимушеного прогулу склав 681 день (з 28.08.2013 по 01.07.2015).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 28.08.2013 по 01.07.2015 становить 681 *111,61= 76 006 грн. 41 коп.

Щодо виплати на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди підлягає з'ясуванню факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивачем не було доведено та надано суду відповідні докази наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній частині.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Сумській області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України в Сумській області по особовому складу від 22.08.2013 № 179 о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, міліціонера оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС, з 27 серпня 2013 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС України в Сумській області.

Стягнути з УМВС України в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, ідентифікаційний код 08592299) на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 76 006 (сімдесят шість тисяч шість) грн. 41 коп.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді міліціонера оперативного взводу РМОП "Беркут", підпорядкованої УМВС України в Сумській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) грн. 07 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 06.07.2015.