Постанова № 47165565, 27.01.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. Справа № 2а-8912/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремус»до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремус» (далі-позивач, ТОВ «Ремус») звернулось до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі-відповідач, Охтирської МДПІ Сумської області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000392332/0 від 12.10.2010 р. та №0000402332/0 від 12.10.2010 р.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 153641грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 79970грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 73671грн. 00коп. та податкове повідомлення-рішення №0000402332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 356792грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 237861грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118931грн. 00коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки, що зроблені в порушення приписів податкового законодавства, зокрема вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з перевищенням повноважень, наданих органам податкової служби.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача з позовними вимогами не погодилися, податкові повідомлення-рішення вважають законними та обґрунтованими, просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлень №234 від 13.08.2010 р., №246 від 30.08.2010 р. посадовими особами Охтирської МДПІ розпочато планову виїзну перевірку ТОВ «Ремус»на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2010 р. № 128/2332/33168612 (а.с.12-53).

На підставі висновків вищезазначеного акту були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 153641грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 79970грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 73671грн. 00коп. (а.с.11) та податкове повідомлення-рішення №0000402332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 356792грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 237861грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118931грн. 00коп. (а.с.101).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток послугували наступні обставини.

Так, зокрема, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року встановлено, що при порівнянні доходу отриманого ТОВ «Ремус»з понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства сформовані по рахунках: рах. 90 ( собівартість), рах. 92 ( адміністративні витрати), рах. 94 ( інші витрати операційної діяльності), 201 (сировина і матеріали), 203 (паливо), перевищують дохід (к-т 791 рах. фінансові результати) на суму 1189305 грн.

При цьому посадовими особами податкового органу в акті перевірки зроблено посилання на положення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Також відповідач посилається на п.п. 4.1.6 ст. 4 зазначеного Закону, який передбачає, що валовий доход включає, серед іншого доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п. 1.23 ст. 1 вищевказаного Закону України, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Варто зазначити, що посадові особи податкового органу в описовій частині акту перевірки посилаються також на положення п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому надано визначення звичайної ціни - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) переходять іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є незалежними юридично та фактично, володіють достовірною інформацією про товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів ( за відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).»

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З огляду на викладені вище нормативні акти посадовими особами податкового органу зроблено висновок, що ТОВ «Ремус»за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року здійснювало реалізацію готової продукції за цінами нижчими собівартості, що підтверджено первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

Собівартість метало-пластикових конструкцій, які виготовляються на ТОВ «Ремус»не включає всіх понесених витрат товариства.

Враховуючи вищезазначене, справедливою ринковою і звичайною ціною для пластикових конструкцій є їх фактична собівартість, яка включає витрати з сировини та матеріалів.

Дані відхилення це сума понесених підприємством витрат, некомпетентними покупцями, в результаті чого ТОВ «Ремус»занижено валові доходи на загальну суму 1189305 грн. в тому числі за три квартали 2008 року - 118012 грн., за 2008 рік - 302040 грн., за перший квартал 2009 року - 177321 грн., півріччя 2009 року - 437408 грн., три квартали 2009 року - 517263 грн., за 2009 рік - 613987 грн., перший квартал 2010 року - 136849 грн., півріччя 2010 року - 273278 грн.

Як випливає з зазначеного вище, посадовими особами податкового органу, за наслідками перевірки, фактично було оподатковано податком на прибуток за ставкою 25 % збиток підприємства.

Однак суд не може погодитись з даними висновками відповідача з огляд на наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що вартість реалізації метало-пластикових конструкцій, що вироблялись ТОВ «Ремус»були нижчою їх собівартості. З даними обставинами погоджувались як позивач так і відповідач.

При цьому, відповідач наполягає, що різниця між собівартістю метало-пластикових конструкцій та ціною їх реалізації є валовим доходом підприємства з посиланням на положення п.п. 4.1.6. ст.. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Натомість п.п. 4.1.6 ст. 4 зазначеного Закону передбачає, що валовий доход включає, серед іншого доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п. 1.23 ст. 1 вищевказаного Закону України, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про хибне тлумачення посадовими особами податкового органу положень п.п. 4.1.6 ст. 4 та п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в даному випадку ТОВ «Ремус»не отримувало жодних товарів на безоплатній основі. Навпаки, в даному випадку може йтися лише про надання позивачем своїм покупцям товару на безоплатній основі, при цьому лише в частині вартості, що перевищує його собівартість.

Крім того, відповідач зазначає що збиткова діяльність позивача не відповідає ознакам господарської діяльності, що визначена в п. 1.32. зазначеного вище Закону. З такими висновками також не можна погодитись.

Так, згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому в наведеному визначенні йдеться про діяльність субєкта господарювання, направлену на отримання доходу, а не прибутку, який складає різницю між валовими доходами та валовими витратами. Таким чином посадові особи податкового органу вдаються до розширеного тлумачення наведеної норми. Крім того, необхідно зазначити, що за своєю суттю норма, що міститься в п. 1.32. Закону, є нормою дефініцією, яка має застосовуватись в контексті інших правових норм. Застосування її окремо, що було зроблено посадовими особами податкового органу, призводить до неоднозначного тлумачення висновків, що наведені в акті перевірки.

Окремо варто зауважити, що в акті перевірки міститься посилання на п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В даній нормі надано визначення звичайної ціни. Проте, як було встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, при проведенні перевірки процедура визначення звичайної ціни не застосовувалась. Крім того, посадовими особами податкового органу не було досліджено наявність підстав для застосування звичайних цін в контексті спірних правовідносин. Таким чином посилання на зазначено норму в акті перевірки є необґрунтованим.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та розрахунку донарахованих податкових зобовязань, що був наданий відповідачем (а.с. 213-214), додатковими підставами для донарахування податкових зобовязань послугувало порушення позивачем положень п. 6.1. ст.. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в завищенні ТОВ «Ремус»валових витрат на суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, що включено до складу валових витрат 2009 року у розмірі 619883 та 2010 року у розмірі 156928 грн. Крім цього, відповідач наполягав на порушенні ТОВ «Ремус»п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в завищенні ТОВ «Ремус»норми амортизаційних відрахувань на основні засоби, придбані після 01.01.2004 року, які експлуатувалися раніше, до їх придбання.

При цьому, позивач не заперечував в судовому засіданні проти наведених вище порушень. Водночас, з огляду на протиправність висновків посадових осіб податкового органу в частині заниження валових доходів на загальну суму 1189305 грн., зазначені порушення не призводять до виникнення у позивача зобовязань з податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування позивачеві зобовязань з податку на прибуток в сумі 79970грн. 00коп.

Що стосується донарахування зобовязань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року встановлено, що при порівнянні доходу отриманого ТОВ «Ремус»та понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства, перевищують дохід на суму 1189305 грн., ПДВ становить 237861 грн.

При цьому посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що компенсація за витрати, понесені у звязку з господарською діяльністю товариства (виробництво метало-пластикових конструкцій) не була отримана від покупців, то відповідно, товари, роботи, послуги вартість яких увійшла до ціни продажу вважаються безоплатно наданими та відповідно до п. 4.2 п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»повинні включатися до обєкту оподаткування з ПДВ в відповідних періодах.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), ТОВ «Ремус»занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість всього у сумі 237861 грн.

При цьому, в акті перевірки з посиланням на положення п.п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було зазначено, що справедливою ринковою і звичайною ціною для метало-пластикових конструкцій є їх фактична собівартість, яка включає витрати з придбання сировини та матеріалів.

Дане порушення, на переконання посадових осіб податкового органу, вплинуло на різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 року на суму 237861,36 грн.

Однак суд не може погодитись з даними висновками відповідача з огляд на наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що вартість реалізації метало-пластикових конструкцій, що вироблялись ТОВ «Ремус»були нижчою їх собівартості. З даними обставинами погоджувались як позивач так і відповідач.

Відповідно до п. 4.2. Закону України «Про ПДВ», у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідач, посилається на наведену норму, вважаючи, що ТОВ «Ремус»реалізовувало власну продукцію без оплати, оскільки вартість реалізації товару була нижчою собівартості продукції.

Натомість з такими висновками не можна погодитись, оскільки відповідач вдається до розширеного тлумачення реалізації товару без оплати, розуміючи під цим продаж продукції за ціною нижчою від собівартості.

Крім того, в даному випадку може йтися про застосування положень вищенаведеної норми Закону України «Про ПДВ»до спірних правовідносин, але за умови, застосування посадовими особами податкового органу процедури визначення звичайної ціни, що передбачена положеннями п.п. 1.20. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не було зроблено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р. та №0000402332/0 від 12.10.2010 р. не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ремус»до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р. та №0000402332/0 від 12.10.2010 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складений 01.02.2011 р.